У війні росії проти України важливу роль відіграє інформаційний фронт. Необхідно доносити людям достовірну та обʼєктивну інформацію про події в країні. З першого дня війни команда телеканалу Апостроф TV, який сьогодні святкує свій другий день народження, робить усе, аби наблизити Україну до перемоги.
Подробиці - у сюжеті Апостроф TV.
"Сіла за стіл і розпочалося. Ти бачиш постійний потік інформації – кожну секунду, кожну хвилину. Дуже був дивний дисбаланс, коли ти говориш людям: "зберігайте спокій, не панікуйте, все буде добре", – а всередині в тебе настільки калатає серце. Зібрався режисер і випусковий редактор, операторів не було. Співведучого не було, тому що в нього маленькі діти", - пригадує перший день війни ведуча "Ранкового марафону" Ольга Білан.
Команда телеканалу вирішила залишитися на роботі. Люди спали в бомбосховищах, бо не знали, чи зможуть повернутися на наступний день.
"Нас було 25, і всі вирішили працювати, допоки буде така можливість. Якось протягнули цей перший день. Вже надвечір облаштували місця для сну, спустили в бомбосховища якусь їжу, воду. Хтось був із мамою, хтось із дитиною й чоловіком. Всі ночували в бомбосховищі. Спали в зимових чоботах і куртках. Мартаців і спальників на всіх не вистачало. Всі ми залишилися, бо не знали, чи зможемо завтра повернутися назад", - ділиться директорка телеканалу Юлія Білоруська.
Дехто вперше в житті вийшов в ефір у якості ведучих.
"Перевдягаєшся, фарбуєшся, сідаєш в ефір, ведеш його. Потім змиваєш все, знову в куртку і знову в бомбосховище. Набагато тяжче зараз людям, які один на один зіштовхнулися з військами ворожими, у яких над головами літають ракети, снаряди. І ти розумієш, що хвилюватися через те, що ти сідаєш у кадр вперше у ролі ведучого, взагалі не доводилося. Я вперше чув храп такої потужності. На фоні сирени, на фоні звуків вибухів, це дає думку, що щось є стабільне в цьому житті", - розповідає ведчуий та випусковий редактор Олег Булах.
Журналістів надихали історії про неймовірні вчинки українців.
"Коли я почала чути ці історії, скільки людей пішло в тероборону, коли я бачила, що майже кожен збирає в соцмережах кошти на якесь обладнання, на гуманітарну допомогу… Просто побачила в Телеграмі новину, що жінка кинула з балкону, здається, банку з огірками та збила дрон. Ми тоді не знали, це правда чи неправда. Просто пожартували. А потім, на наступний день, зʼявилася інформація, що журналісти знайшли цю жінку, це була правда. Тоді я зрозуміла, наскільки наші люди круті", - пригадує ведуча та випускова редакторка каналу Марина Білоножка.
Приміщення, де розташований телеканал, було повністю пустим. Команда Апостроф TV згуртувалася та обладнала побут просто на роботі.
"Окрім нас нікого тут не було, всі втекли з цього приміщення, жив лише телеканал. Я побачив, що є дуже багато приміщень, багато чого цікавого. Ми з колегами виявили, що тут є душ. Ми видохнули. Нарешті ми могли нормально митися. Окупували кухню, яка найбільшою на телеканалі була. Ми постійно тут готували на кухні. Те, що тут є електрична плитка, яку привезли колеги, і те, що тут були різні інструменти, блендер і інгрідієнти, – це все дозволяло нам готувати щось смачненьке, починаючи від борщику й супчику, закінчуючи пловом, млинчиками. Коли я готував ці млинчики, завжди всім подобалося дивитися, бо завжди роблю такі фінти", - пояснює ведучий та випусковий редактор Олександр Мамай.
Хтось навіть зробив генеральне прибирання. Щоправда, цього ніхто не помітив.
"Я памʼятаю коли я зайшла в АСБ – це місце, куди не можна воду заносити, це технічне серце каналу – дивлюся, а на батареї труси чиїсь в смайликах. Перед днем народження я вирішила зробити собі подарунок. Я пішла до магазину і купила таку штуку, яка відбілює поверхні в ванній кімнаті, і вимила наш жахливий душ. Бо просто заходити в цей душ… Можна було заходити в той душ, плакати і митися сльозами. Думаю: блін, це завтра всі будуть ходити й говорити, хто це душ вимив. Що ти думаєш? Ніхто не помітив навіть, що цей душ був вимитий", - ділиться журналістка та ведуча Каріна Петраш.
Команда телеканалу стала однією великою сімʼєю.
"Ми ходили тут у капцях, ми чистили зуби в туалеті. Ми спали тут в бомбосховищі, хто як може, хто на чому може. Ми варили їсти на всіх, це був такий величезний казан. І тут інколи бувало таке, що хтось встиг першим поїсти, хтось взагалі не встиг і залишився голодним. Але це велика сімʼя, нічого не поробиш. Інколи бувало й таке, що їжа просто зникала. Я одного разу так потрапила в кадр, коли з рушником на голові просто пройшлася ньюзрумом", - сміється випускова редакторка Ірина Демченко.
Багато людей змінили свою діяльність, аби забезпечити повноцінне функціонування каналу.
"В АСБ постійно відбувався якийсь жах. Усі кричали, треба було перекричати всіх, щоб мені нарешті дали у вухо. У вухо – це є три виходи: на Скайп, на Вайбер і на телефон. Треба було попросити, щоб тебе звукорежисер з іншого кінця почув і дав тобі у вухо саме той ресурс, те джерело звуку, яке тобі потрібно. Здається, на звукорежисері сидів чоловік нашої випускової. Звукорежисер став головним режисером, асистентом режисера став шеф-редактор "Ранку". Оператори сиділи на суфлері, а я, продюсер, виконувала роботу польового", - розповідає продюсерка "Ранкового марафону" Катерина Козубенко.
Були й важкі моменти. Оператор телеканалу Дмитро Горозія на власні очі бачив, що рашисти зробили в Київській області.
"Був трошки в шоці. Як ти бачиш це по телевізору, і як ти бачиш це своїми очима. Я не осмислив усього, що відбувалося, поки не побачив трупи, тіла. Братська могила в Бучі… Було дуже страшно", - пригадує він.
Траплялися й курйозні моменти. Утім невеликий канал за цей час пройшов великий шлях розвитку.
"Скайп, інтернет, зум, вайбер і так далі. Звичайно, ефекту присутності немає, говориш із технікою, намагаєшся туди ж подавати цю емоцію. Найпрекрасніше – коли якісь оказії стаються. У мене була накладка між гостьовими та скайпістами, які виводили на звʼязок людей. Експерт, вже коли я його представляв, змінився. Тобто я представляв одного Кривоноса, умовно, а в ефір вийшов інший. Ми не просто втрималися на плаву й тримаємося. Ми в цих умовах зробили відповідний розвиток для доволі невеликого інформаційного каналу з доволі невеликим колективом. Масштаби варті вкладеного", - пояснює ведучий Дмитро Степовий.
На жаль, інколи тривожні новини заставали наших ведучих просто під час прямого ефіру.
"Мій день народження припав на війну, ще й на довжелезну комендантську годину. Я відзначала його також частково й у студії. Почалася повітряна тривога, за деякий час пролунав дуже потужний вибух. Я його почула, я злякалася. За деякий час мені зателефонував мій однокласник і сказав: "Я так бачив, що ракета полетіла в той район, де ти живеш". На той момент там перебували мої рідні, які евакуювалися з Ірпеня. Вони не брали слухавку. В ефірі треба було ловити якісь моменти, поки були синхрони, якісь звернення в ефірі. Я намагалася зателефонувати їм. Дякувати Богу, все було добре", - поділилася ведуча Катерина Вишневська.
Кожен із членів команди телеканалу Апостроф TV мав розуміння, що на ньому лежить відповідальність не лише за себе, а й за країну.
"Я, так само як і кожен із нас, хто був тут, розуміли, що ми несемо відповідальність не тільки кожен сам за себе. Ми несемо відповідальність за того, хто поруч. Ми несемо, в тому числі, відповідальність за країну. Як можна кинути свою країну? Як можна не мовити, коли в країні війна? Для мене було абсолютно зрозуміло, що ми маємо працювати, ми маємо говорити, ми маємо кричати, ми маємо інформувати. Ми були потрібні людям, це було найголовніше. Ми – невеликий канал, який робить велику справу, який наближає так само Україну до її великої перемоги", - наголосила шеф-редакторка та ведуча Аліна Блохіна.