Позбавлення українського громадянства Михайла Саакашвілі залишається топ-темою в українському суспільстві вже другий день поспіль. Чому президент Україні діє дуже грамотно проти екс-губернатора Одеської області й які далі перспективи в політичної кар'єри Саакашвілі, "Апострофу" розповів експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Павло Бульдович.
Президент усуває конкурентів
За формальними мотивами позбавлення українського громадянства Михайла Саакашвілі стоять реальні політичні наміри, амбіції і проблеми вищого керівництва України. Можна виокремити дві групи факторів такого рішення.
Перша група факторів – об'єктивна. Саакашвілі із своєю партією "Рух нових сил" останнім часом інтенсивно працює на місцях. У нього немає фактично доступу до центральних телеканалів, до відомих і популярних масмедіа, проте він активно взявся за роботу в регіонах. Подейкують, що він почав просувати ідею створення так званих "ревкомів", які б на місцях допомагали дестабілізувати ситуацію, використовуючи протестний потенціал. Об'єктивно така ситуація не могла бути втішною для АП. Треба було елімінувати цей елемент, якимось чином ослабити його.
З політичної точки зору, позбавлення громадянства Саакашвілі – це досить виважене рішення, адже воно зупиняє активну фазу його діяльності як лідера політичної сили в Україні. Команда Порошенка діє в цій ситуації досить грамотно. Так, можливо, це надто агресивно і невигідно зараз, але на перспективу – дійсно грамотно.
Давайте поглянемо. Фактично прокотилася шалена кампанія проти Юлії Тимошенко. Усі взялися звинувачувати її, навіть на рівні вищих посадових осіб, хотіли ініціювати повторне розслідування щодо газових контрактів. Прем'єр-міністр України Володимир Гройсман та інші включилися в критику лідера "Батьківщини". Ми так само бачили, як проблема львівського сміття дискредитувала Андрія Садового. На черзі – новий потенційний конкурент президента на виборах – Саакашвілі. Мається на увазі не на президентських, а передусім на парламентських виборах, адже "Рух нових сил" – це потенціальна парламентська сила. Враховуючи всі ці тенденції, робимо висновок, що ведеться послідовна боротьба проти опонентів, проти потенційних майбутніх конкурентів.
Але є інші фактори. Нещодавно на авторській програмі Саакашвілі на одному з телеканалів учасниця АТО заспівала образливу пісеньку. Знаючи темперамент президента, його амбіційність, образливість, можна припустити, що це також могло бути рушійним мотивом. Президент міг образитися – і емоційно зреагувати. Хоча послідовність цієї операції в принципі говорить про те, що готувалися задовго.
Бонуси для Саакашвілі
Суспільство дуже любить опозицію. Бути опозиціонером в Україні – насправді досить вигідно. Критикують лише владу. А політичної культури критичного ставлення до опозиції у суспільства немає. Якою б вона за якістю, за лозунгами не була, вона завжди знаходиться в вигідному становищі. І потрапляння в ранг ображених – завжди є привабливим.
Безумовно, зараз певні рейтинги можуть зростати в партії Саакашвілі. Але, як я сказав, команда президента діє досить грамотно. До виборів – як до одних, так і до інших – ще понад два роки, тому усувати опонентів якимись непопулярними способами, очевидними для публіки, треба саме зараз.
Очевидно, ці настрої заспокояться. І таким чином, до виборів в Порошенка вже не буде реальних конкурентів, вони всі будуть усунуті. З іншого боку, не буде небезпеки динамічного зростання рейтингу опонентів саме напередодні виборів. Треба робити це зараз – в літню відпустку, за два роки до виборів, коли ніякої небезпеки немає.
Міхо і олігархи
Можливість, що олігархи вступляться за Саакашвілі, завжди існує. Олігархи надають підтримку силам, що мають певні виборчі перспективи. Але в чому специфіка? Саакашвілі має не дуже дружні стосунки зі багатьма українськими олігархами. Наприклад, на посаді голови Одеської облдержадміністрації він замінив близького соратника Ігоря Коломойського – Ігоря Палицю.
Але, звичайно, зараз Саакашвілі може піти на якісь домовленості. Яка передумова? Кожен український олігарх так чи інакше протистоїть Банковій. Той же Ігор Коломойський розуміє, що Саакашвілі – не друг йому і не брат, але так само він розуміє, що може опинитися у схожій ситуації. Банкова так чи інакше систематично наступає – то МАУ, то ПриватБанк, то Укрнафта. Такі сигнали, звичайно, тривожні для будь-якого олігарха і змушують задуматися про альянси з репресованими та політично перспективними акторами.
