Фізичне знищення російських супутників "Рассвет-3" за допомогою протисупутникових ракет навряд чи є практичним рішенням, якщо йдеться про масштабне угруповання. Водночас технологія кінетичного перехоплення дозволяє наочно продемонструвати, як теоретично може виглядати така операція.
За даними Defense Express, одним із найбільш ефективних і водночас безпечних для космічного середовища способів знищення супутника є технологія hit-to-kill — кінетичне перехоплення без використання вибухової бойової частини.
Такий метод є надзвичайно складним у реалізації. Перехоплювач має з високою точністю влучити в супутник на гіперзвуковій швидкості, що фактично можна порівняти зі спробою влучити "голкою в голку".
Для цього екзоатмосферний кінетичний перехоплювач повинен мати високоточну систему наведення. Зокрема, йому потрібна тепловізійна камера з дуже високою частотою формування кадрів та значною роздільною здатністю.
Наочне уявлення про принцип роботи такої системи дають кадри випробування індійської ракети PDV MK-II, проведеного у 2019 році. Під час тесту перехоплювач атакував супутник Microsat-R, який перебував на низькій навколоземній орбіті.
Особливість відео полягає в тому, що на ньому зафіксовано зображення безпосередньо з тепловізійної головки самонаведення кінетичного перехоплювача.
На записі видно, як апарат на великій швидкості зближується з ціллю, постійно коригуючи траєкторію. У фінальній фазі перехоплювач безпосередньо врізається в супутник, фізично його руйнуючи.
У Defense Express наголошують, що подібні кадри є надзвичайно рідкісними, оскільки дозволяють побачити процес перехоплення фактично "очима" самої ракети. За схожим принципом працюють кінетичні перехоплювачі, призначені для знищення балістичних ракет за межами атмосфери.
Протисупутникові ракети теоретично можуть застосовуватися для ураження окремих космічних апаратів. Проте масштабування такої операції стикається з серйозними технічними та фінансовими обмеженнями.
Такі ракети виробляють невеликими серіями, а вартість одного перехоплювача може становити десятки мільйонів доларів.
Тому знищення кількох супутників може бути технічно можливим, але спроба ліквідувати угруповання зі сотень апаратів перетворюється на надзвичайно складне завдання навіть для держав із потужними космічними програмами.
Саме тому масштабне фізичне знищення супутникового угруповання, на кшталт російського "Рассвет-3", наразі виглядає малоперспективним із практичної точки зору.
Російські підприємства закуповують комплектуючі для виготовлення ще 300–400 комплексів радіоелектронної боротьби (РЕБ), призначених для протидії супутниковому зв’язку Starlink.
