Масовані удари по російській нафтопереробній інфраструктурі стають одним із ключових інструментів послаблення економічної спроможності РФ вести війну, адже саме енергетичний сектор формує основну частину її військового бюджету.
Про це в ефірі телеканалу "Апостроф" розповів військовий експерт Іван Тимочко.
Експерт зазначив, що удари по таких обя'єктах, як порт Новоросійська, фактично паралізують тіньову торгівлю нафтою, яка є життєво важливою для виживання російського режиму.
На його думку, нинішня ситуація значно ширша за суто війну між Україною та Росією. Йдеться про глобальне протистояння, де переплітаються політика, економіка, енергетичні ринки та інтереси різних держав і корпорацій. Війна ведеться не лише за території, а й за ресурси, ринки збуту та вплив на світовий баланс сил.
Він наголосив, що заклики до України припинити удари вглиб РФ часто продиктовані внутрішньополітичними інтересами західних країн та спекуляціями на ринку нафти, а не реальними економічними загрозами.
"Я все-таки вважаю, що тут є велика доля спекуляцій. Для того, щоб перекрити оці спекуляції, йдуть найпростішим шляхом: до чого, до кого найбільше сконцентрована увага, де, по суті, — в Україні, до війни в Україні. Саме у такий спосіб намагаються відвести від своїх махінацій, спекуляцій, слабкостей увагу, перекинувши її на бойові дії в Україні. Я розумію, що Трамп, боячись, що різко зросте ціна на нафту в самій Америці, напевно, десь, наскільки це можливо в демократичній країні, буде на них тиснути", — зауважив військовий експерт.
Продовження після рекламиРЕКЛАМА
Тимочко підкреслив, що удари по нафтопереробній галузі Росії мають стратегічну мету — послабити головне джерело наповнення російського бюджету. Саме доходи від нафти значною мірою фінансують війну проти України, тому їхнє скорочення безпосередньо впливає на можливості РФ продовжувати агресію.
Він зазначив, що Україна не має впливу на глобальні нафтові процеси і не є гравцем цього ринку — її головна мета залишається незмінною: самозахист і збереження державності. Саме тому удари по російській енергетичній інфраструктурі розглядаються не як економічний тиск, а як елемент оборони.
"Коли ми наносимо удари по нафтопереробній галузі Росії, ми не намагаємося нанести удари сугубо по якісь матеріальні складові. Ми перш за все б'ємо по бюджетоутворюючій галузі противника, яка вкладає, якщо не всі кошти, то майже всі кошти від прибутку у війну проти України. Це те, що дає можливість утримувати російські економічні, політичні еліти навколо себе. Зараз у нас першочергово — це наше збереження взагалі як країни, як нації і, перш за все, збереження своєї суб'єктності", — підкреслив він.
Тимочко наголосив, що будь-яке обмеження дій України має супроводжуватися адекватною компенсацією в озброєнні чи фінансах, яка б переважала ефект від знищення російської інфраструктури.
"Якщо такі заяви є, то ті країни, які дають ці пропозиції, мають дати таку компенсацію в озброєнні чи навіть у фінансах, чи в підтримці нашій, щоб вона була рівносильна чи тотожна тому, в об'ємах яких — чи у фінансах, чи у політичних, чи у матеріальних благах — настільки має відповідати саме в тому рівні, в якому ми знищуємо власне цю галузь. Якщо ви хочете залишатися суб'єктами, ви мусите схиляти баланс сил на свою користь", — зазначив Тимочко.
"Апостроф" повідомляв, що поєднання санкцій, виходу американських нафтосервісних компаній та влучних ударів українських сил по ключових портах Росії заблокувало агресору можливість повноцінно скористатися ринковою кон’юнктурою. Замість очікуваних надприбутків Росія фіксує двократне падіння нафтогазових доходів порівняно з минулим роком та критичне скорочення кількості танкерів, що виходять із її гаваней.
Масовані атаки на російську нафтову інфраструктуру та термінали призвели до глибокої системної кризи в енергетичному секторі РФ. Зупинка експорту через ключові порти спровокувала ефект доміно: нафтопереробні заводи змушені припиняти роботу не лише через прямі влучання, а й через неможливість підтримувати технологічний цикл у заблокованій транспортній системі.
Тарифна політика адміністрації Дональда Трампа, що задумувалася як інструмент зміцнення американського лідерства, призвела до дестабілізації світової торгової системи та зростання фінансового навантаження на пересічних громадян США. Замість очікуваного припливу капіталу з-за кордону країна зіткнулася з рекордною інфляцією, а міжнародні партнери та конкуренти переорієнтували свої ринки, мінімізуючи вплив американських обмежень.
