Світова енергетична спільнота приголомшена нещодавньою заявою Росії щодо заміни «Південного потоку» новим проектом — будівництвом морського газопроводу до Туреччини, згідно з якимвелика частина газу направлятиметься на кордон з Грецією, де планується створення нового газового хабу. Українське питання в реалізації цього проекту стає дуже актуальним, оскільки маршрут транзиту газу, який зараз прямує через територію України, буде змінено та пролягатиме через Туреччину. Для нашої держави це означатиме зведення до мінімуму її функціональності та ролі транзитера газу до країн Європейського Союзу.
Україна опинилася в цікавому геополітичному становищі на фоні російсько-турецьких домовленостей щодо створення «Турецького потоку», яке стало темою № 1 в обговоренні серед учасників світового енергоринку. Нагадаємо, що всю енергетичну спільноту змусила звернути свою увагу заява голови російського концерну «Газпром» Олексія Міллера, який на зустрічі з новим заступником голови Європейської комісії з енергетики Марошем Шефчовичем повідомив про наміри Росії перенести український транзитний потік до Туреччини, зробивши його єдиним маршрутом для постачання газу до країн Європейського Союзу. На сьогодні газотранспортна система України є основним каналом постачання російського газу країнам ЄС, оскільки обсяг російського транзиту через українські газопроводи становив 63 млрд дол. США на рік. Згідно зі звітом російського «Газпрому», у 2013 р. загальний експорт компанії до Європи становив 161,5 млрд куб. м газу, тоді як у 2014 р. експорт енергоресурсу з Росії знизився приблизно на 9 %.
Нині Москва позиціонує себе як потужного енергетичного гравця на світовому газовому ринку та розпочинає політичну гру, в якій хоче зменшити транзитні ризики для європейських споживачів газу за допомогою реалізації проекту будівництва нового газопроводу «Турецький потік», по якому можуть поставлятися ці самі 63 млрд куб. м, що зараз йдуть транзитом через Україну. За словами Олексія Міллера, ризики вбачаються в тому, що Україна замість того, щоб закуповувати більше російського енергоресурсу, обмежує його імпорт і натомість відбирає газ зі своїх підземних сховищ, що веде до скорочення запасів у ПСГ. По суті, «Турецький потік» посилить транзитну роль Туреччини і послабить позиції України, яка поступово втратить статус держави-транзитера. Європейська комісія взяла до уваги заяву «Газпрому» щодо зміни транзиту газу до Туреччини, обіцяючи детально розглянути умови та можливі ризики, як для Європи, так і для України. Для української сторони в цьому питанні дуже важливою є позиція ЄС і те, наскільки конструктивно лідери європейської спільноти зможуть побудувати діалог з російським партнером. Запропонована Москвою ідея про заміну транзиту українською територією «турецьким маршрутом», очікувано, не принесе бажаного результату для Російської Федерації, яка позиціонує себе енергетичною наддержавою. Стратегічне значення «Турецького потоку», яке Москва розглядає та на яке, власне, покладає великі надії, є досить сумнівним.
Щодо ризиків України в цій політичній грі, то вони не такі значні. По-перше, на сьогодні відсутня договірна база щодо будівництва турецького газопроводу, а також не розпочато процедуру перегляду договорів між компанією «Газпром» та європейськими клієнтами, що унеможливлює перенесення точки передачі газу. По-друге, у 2019 р. закінчується українсько-російський контракт на транспортування газу з Російської Федерації до країн Європейського Союзу, а це означає що лише у 2020 р. Росія не матиме перед Україною юридичних зобов’язань стосовно транзиту газу. За цей період цілком реальним є будівництво російською стороною альтернативного газопроводу, тому український уряд вже сьогодні повинен розробляти превентивний план використання існуючого газопроводу. По-третє, «турецький потік» на своєму шляху не має газових хабів, а отже у разі потреби не реально буде збільшити обсяги прокачки газу без хабів. А от Україна має найбільші в Європі 35-мільярдні хаби, що автоматично робить її спроможною в будь-який момент забезпечити потребу в енергоресурсах.
