Сьогодні в Києві відкрився Перший міжнародний конгрес з питань реформування системи управління безпеки дорожнього руху. Ключова мета заходу, який під патронатом Уряду організовано Торгово-промисловою палатою України та НДІ економічних і управлінських проблем безпеки дорожнього руху за участі Комітету Верховної Ради з питань транспорту, - пошук стратегії, як зменшити смертність на українських дорогах. Обговорюються різноманітні аспекти проблеми - від державної політики в цій сфері до аналізу стану дорожньої інфраструктури та захисту прав жертв ДТП.
В Конгресі беруть участь прем’єр-міністр України Володимир Гройсман, голова парламентського Комітету з питань транспорту Ярослав Дубневич, представники дорожньої та транспортної галузей, експертного середовища. Багато хто з учасників, яких ми опитали, переконаний: такий захід потрібен був Україні давно. Порівняно з сусідніми країнами та країнами ЄС, ми маємо надзвичайно високі показники смертності у ДТП - це значні людські та економічні втрати. За результатами дослідження "Глобальний тягар хвороб", яке було підготовлено Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ), ДТП є першою за поширеністю причиною смерті українців у віці від 15 до 24 років.
Що є головною причиною та що треба зробити, аби українські дороги перестали бути смертельно небезпечними? Ми поставили декілька запитань одному з учасників Конгресу – голові Комітету Верховної Ради з питань транспорту Ярославу Дубневичу.
Фактор поганих доріг
- Одне з європейських досліджень стверджує: українці чи не найбезвідповідальніші водії, які нехтують ПДР скрізь, де можна. Мовляв, саме через це ми маємо таку жахливу ситуацію на дорогах. Чи згодні з цим?
- Це лише один з аспектів – традиційне нехтування законом на дорогах. Але проблема не лише в низькій культурі учасників руху. Точніше – це вже наслідки. А корінь в тому, що ця проблема багато років поспіль не помічалась державою. Між тим, щороку у нас на шляхах гине біля п’яти тисяч українців. За роки Незалежності понад 1 млн покалічено. Тобто, це та проблема, що стосується кожного. Високий рівень ДТП на дорогах – це й людські трагедії, й втрати держави – як гуманітарні, так і суто економічні. Всесвітній банк розрахував фінансову шкоду від ДТП в Україні – 5 млрд доларів, що становить 4% ВВП. Ця цифра включає розбите авто, пошкоджену дорожню інфраструктуру, витрати на лікування та реабілітацію жертв ДТП, збитки від їх непрацездатності. В одному контексті з людськими втратами звучить цинічно. Але ці цифри теж треба знати, щоб розуміти: термінові заходи щодо безпеки руху не тільки гостра необхідність. Це ще й питання суто економічне. Політика держави, направлена на зниження рівня ДТП, та відповідні заходи будуть вартувати для бюджету значно менше, ніж втрати через надвисоку аварійність.
Між тим, держава, як я вже сказав, ігнорувала проблему – позитивні зрушення почалися не так давно. Проведення Конгресу на найвищому рівні – свідоцтво того, що державна політика змінилась.
- З чого треба починати? З додаткового обмеження швидкості, підвищення штрафів, повсюдного контролю?
- Це як певні елементи. Але це не першочергове. І контроль за швидкістю, і навіть високі штрафи – це питання конкретних ситуацій. На проблему слід дивитись більш системно.
Що призводить до аварій? Так, перше: людський фактор. Перевищив швидкість – аварія. За статистикою, саме це й є причиною 38% "смертельних" ДТП. Сів за кермо напідпитку – аварія. Не змінив гуму – знов-таки аварія. Не відпочив перед рейсом, заснув за кермом – аварія. До речі, у нас законодавством перебачено встановлення на комерційному транспорті (в тому числі – на фурах, що в рейсах дальнього слідування) спеціальних приладів – тахографів, які в автоматичному режимі реєструють, зокрема, час, коли водій працює та відпочиває. Державний контроль за дотриманням режиму праці та відпочинку водіїв повинні здійснювати інспектори Державної служби безпеки на транспорті (ДСБТ). Та – відповідно – карати порушників. Але! У цих інспекторів банально …немає карток, за допомогою яких зчитується інформація з тахографів.
Ще один фактор, який впливає на кількість "смертельних" ДТП, – технічний стан авто. Несправні гальма, зламані паски безпеки тощо. Нарешті – ще одне: стан доріг. В першу чергу – неналежний стан дорожнього покриття, відсутність відбдійників на швидкісних магістралях, нечітка розмітка, погана освітленість пішохідних переходів і знаків тощо.
Конгрес, який зараз відбувається в Києві, дозволить побачити та оцінити ситуацію з усіх кутів зору. Вже зараз можу сказати: проблем накопичилось надзвичайно багато. Одномоментно їх не вирішити. За півмісяця дороги не відремонтуєш, водіїв свідомими та відповідальними не зробиш. Необхідний системний підхід і з боку держави, і з боку експертного середовища, і з боку учасників руху та суспільства. Маю констатувати: такий підхід вже є, його сформовано. Пройдено вже декілька етапів – від усвідомлення проблеми до залучення найвищих державних інституцій. Конгрес – якраз доведення моїх слів. До речі, в проекті постанови ВРУ "Про основні напрямки бюджетної політики на 2018-2020 роки" імплементація програми з безпеки руху визначена Кабміном як пріоритет. Тобто, вийшли вже на етап конкретних планів, в тому числі – щодо фінансування.
Стратегія порятунку
- А зараз такий напрямок як безпека руху не фінансується державою?
- Наразі система фінансування відсутня. Як і відсутній і відповідальний орган за реалізацію державної політики з безпеки руху. Держпрограма підтримки безпеки руху, яка у нас колись була, завершилась у 2012 році. Вона вже на той час була застарілою. Тоді Кабмін схвалив концепцію нової програми, але саму програму так і не прийняв. З того часу ми живемо взагалі без такого стратегічно важливого документа. Ще одне питання: хто у нас взагалі контролює безпеку руху. Колись це було серед обов’язків МВС, однак в процесі реформи поліції ці функції було скасовано.
- Ви пропонуєте підійти до питання ґрунтовно, вирішувати його стратегічно. Тобто, на це знадобиться чимало часу. Водночас, однак, ви стверджуєте, що зволікати не можна. Протиріччя, чи не так?
- Не так. По-перше, за останні три роки Україна накопичила чималий досвід реформ. Вміємо працювати оперативно. По-друге, як я вже сказав, значна частина, декілька етапів, вже пройдено. Ми на фінішній стадії.
- Можна точніше – про які саме етапи йдеться?
- Почали з того, що у грудні 2015 року пройшли перші в історії українського парламенту тематичні парламентські слухання ("Стан і перспективи забезпечення в Україні безпеки дорожнього руху"). Їх рекомендації було схвалено Постановою Верховної Ради у квітні 2016 року. Пізніше, у травні минулого року Комітет з питань транспорту звернувся до прем’єр-міністра з пропозиціями щодо створення Національного агентства із організації та забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні, створення системи фінансування відповідних заходів. Запропонували розробити Стратегію з підвищення безпеки руху та забезпечити технічну частину: запровадити систему автоматичної фіксації порушень за допомогою технічних засобів – відео- та фотокамер. Стратегію було розроблено за участі Транспортного комітету, та інших держструктур в межах міжвідомчої групи. Документ отримав високу оцінку експертного середовища, цього року його було затверджено Кабміном. Розробка Держпрограми також близька до завершення. Зараз на розгляді нашого Комітету знаходиться законопроект про створення Національного агентства з питань організації та безпеки дорожнього руху. Це той самий орган, який безпосередньо буде втілювати держполітику в цій сфері. Технічне завдання щодо створення системи автоматичної фіксації порушень теж на етапі завершення. Тобто, стратегічні кроки зроблено, зараз – стадія практичної реалізації заходів.
- Ви сказали, що Кабмін визначив безпеку руху серед пріоритетів у своїх фінансових планах на наступні декілька років. Цих коштів вистачить?
- Буде декілька джерел фінансування. Скажімо, ось одне з них. В минулому році парламент прийняв пакет законів щодо створення Дорожнього фонду, які було розроблено та подано Транспортним комітетом. Вони запрацюють з наступного року. 5% з Дорожнього фонду буде виділено на безпеку руху. Планується також участь інвестицій.
- Якого ефекту чекаєте від усіх названих заходів? Коли в Україні будуть безпечні шляхи?
- Ключове завдання для нас – скоротити рівень смертності на шляхах якнайшвидше. Плануємо, що втілення в життя Стратегії дозволить знизити показник вполовину вже через три роки. Євросоюз ставить нам за мету зробити дороги без жертв до 2050 року. Думаю, це цілком реально. На шляхах має бути нульова смертність.
