Український православний архієрей Філарет у світі Михайло Антонович Денисенко народився 23 січня 1929 року на Донбасі в селі Благодатне (з 1932 року Амвросіївський район (Сталінської) Донецької області).
Після закінчення середньої школи у 1946 році Михайло вступив до третього класу Одеської духовної семінарії, яку закінчив з відзнакою у 1948 році. Потім молодий священнослужитель вступив до Московської духовної академії, яку закінчив у 1952 році і отримав ступінь кандидата богослов'я.
У 1954 році вчена рада Московської духовної академії надала йому звання доцента.
Михайло Денисенко (майбутній Патріарх Філарет)
Кар'єра
Більшість кар'єри патріарха Філарета пов'язана з РПЦ.
1950 року, ще під час навчання в академії, Михайло прийняв чернечий постриг з ім'ям Філарет.
15 січня 1950 року Святішим Патріархом Московським і всієї Русі Олексієм Філаретом був висвячений у сан ієродиякона.
18 червня 1951 року він отримав сан ієромонаха.
З 1953 Філарет викладач Московської духовної академії.
У 1956 році він отримує призначення інспектором Саратовської духовної семінарії та зведений у сан ігумена.
Через рік ігумена Філарета перевели на посаду інспектора Київської духовної семінарії.
З 12 липня 1958 року священнослужителя зведено до сану архімандрита та призначено ректором Київської духовної семінарії.
1960 року архімандрита Філарета призначають керуючим справами Українського Екзархату та настоятелем Свято-Володимирського кафедрального собору у Києві.
Молодий священнослужитель Філарет
У лютому 1962-го за рішенням Святішого Патріарха Алексія та Священного Синоду він стає єпископом Лузьким, вікарієм Ленінградської єпархії, з дорученням керувати Ризькою єпархією.
4 лютого 1962 відбулася його хіротонія на єпископа в м. Ленінграді.
З червня до жовтня 1962 року єпископ Філарет виконував обов'язки Екзарха Середньої Європи. Після утворення єпархії РПЦ на території Австрії у жовтні 1962-го призначений єпископом Віденським та Австрійським.
12 грудня 1964 року його призначено єпископом Дмитровським, вікарієм Московської єпархії, ректором Московської духовної академії та семінарії.
14 травня 1966 року Філарет зведений у сан архієпископа та призначений Екзархом України, архієпископом Київським та Галицьким, постійним членом Священного Синоду.
25 лютого 1968 року Патріарх Алексій поставив архієпископа Філарета в сан митрополита.
1971 року вже новим Патріархом РПЦ Піменом удостоєний права носіння двох панагій. Це право є високою ієрархічною нагородою, яку можна дарувати за особливі заслуги перед Церквою.
1990 року помер Патріарх РПЦ Пімен, і митрополит Філарет став одним із претендентів на Патріарший престол і навіть був обраний місцеблюстителем. Ця посада зобов'язувала Філарета стати головою Помісного Собору РПЦ, який мав обрати нового Патріарха.
Проте стати Патріархом РПЦ Філарету не судилося. Помісний собор РПЦ обрав патріархом Олексія ІІ.
Після цього Філарет ініціював звернення українського єпископату щодо надання Українській православній церкві самостійності та незалежності в управлінні.
Філарет із Папою Римським Іонном Павлом II.
У жовтні 1990 року Архієрейський Собор РПЦ надав УПЦ самостійність та незалежність в управлінні, а митрополит Філарет був одноголосно обраний українським єпископатом Предстоятелем Української Православної Церкви з титулом Митрополит Київський та всієї України.
Боротьба за автокефалію та отримання Томосу
1991 року після здобуття Україною незалежності митрополит Філарет скликав Помісний собор УПЦ, який одноголосно прийняв рішення про автокефалію УПЦ. Собор звернувся до Патріарха Алексія II з цим рішенням.
Однак Архієрейський собор РПЦ у квітні 1992 року відмовив українському духовенству та українській Церкві у наданні автокефалії.
За вказівкою Патріарха Олексія ІІ у Харкові було скликано Собор, який обрав ще одного митрополита Київського. Ним став митрополит Володимир (Сабодан), котрий перед обранням був Керуючим справами Московської Патріархії РПЦ. Філарет розцінив такі дії РПЦ неканонічними та незаконними та відмовився визнати Володимира.
Наприкінці червня 1992 р. відбувся Всеукраїнський православний собор, на якому об'єдналися громади Української православної церкви Філарета та Української автокефальної православної церкви (предстоятель митрополит Мстислав) до "Української православної церкви - Київського патріархату". Собор визнав незаконним рішення Архієрейського собору РПЦ. Патріархом УПЦ КП обрано Мстислава, а митрополит Філарет став заступником патріарха Київського та всієї Русі-України.
1993 року Мстислав помер і новим патріархом Київським і всієї Русі-України було обрано Володимира. Владика Філарет став його заступником.
Митрополит Філарет
1995 року помирає Володимир і в жовтні на Всеукраїнському помісному соборі митрополита Філарета було обрано патріархом Київським і всієї Русі-України.
Тим часом, 1997 року Архієрейський собор РПЦ відлучає Філарета від церкви. Але для Філарета це не відіграє жодної ролі, оскільки він залишився патріархом Київським.
У 2014-14 рр. владика Філарет підтримав Євромайдан. Він засудив дії української влади. У «гарячі» лютневі дні 2014 Філарет дозволив відкрити госпіталь для поранених євромайданівців у Михайлівському монастирі.
Після захоплення Росією Криму та початком війни на Донбасі знову гостро постало питання створення повноцінної канонічної православної помісної церкви в Україні. І Філарет доклав до цього багато зусиль. Насамперед, з його ініціативи було перекладено українською мовою всі богослужбові книги.
Розпочалися активні контакти Філарета та президента України Петра Порошенка із Вселенським патріархом Варфоломієм щодо надання української церкви томосу про автокефалію. І ці зусилля не виявилися марними.
15 грудня 2018 року у Софії Київській пройшов Об'єднавчий собор, де було розглянуто кандидатів на посаду глави автокефальної української церкви. Більшість священнослужителів, які брали участь у заході, проголосували за митрополита Епіфанія. Філарет свою кандидатуру на цю посаду не висував.
6 січня 2019 року митрополит Епіфаній у Туреччині з рук Вселенського патріарха Варфоломія отримав томос про автокефалію Православної церкви України.
Митрополит Епіфаній оголосив Філарета духовним наставником Православної церкви України, який "буде й надалі почесним чинним довічно [наставником], який допомагає нам спільно будувати нашу єдину помісну українську православну церкву".
Скандали
В оприлюднених дисидентом та священиком, депутатом Верховної Ради РРФСР Глібом Якуніним звітах КДБ про роботу з агентами – співробітниками Московської Патріархії Філарет фігурує під псевдонімом Антонов. Згадуються його численні відрядження зарубіжних країн, де він озвучував позицію СРСР. Наприклад, про "агресивні дії США у В'єтнамі".
Незабаром після обрання Епіфанія настоятелем ПЦУ між ним та Філаретом спалахнув серйозний конфлікт, який вилився у медійний скандал.
Філарет вважав, що митрополит Епіфаній стане предстоятелем лише зовнішнього світу. А всередині нової церкви влада збереже саме він.
Одним із джерел конфліктів було питання про Синод ПЦУ. У своїх публічних висловлюваннях у цей період Філарет прямо і недвозначно дав зрозуміти, що його не влаштовує статут ПЦУ, який, за його словами, був нав'язаний греками.
3 квітня 2019 року на офіційному сайті УПЦ КП cerkva.info "з благословення патріарха Філарета" було опубліковано звернення архієпископа Йоасафа (Шибаєва) під назвою "Не можу мовчати!". Йоасаф стверджував, що в ПЦУ "явно твориться беззаконня", і "на наших очах і з нашою мимовільною участю стався церковний переворот", у ході якого "обманом змінили тільки Предстоятеля Церкви, але й саму Церкву направили якимсь брехливим шляхом".
9 травня в інтерв'ю інформаційній службі ТСН Філарет підтвердив, що не вважає Київський патріархат розпущеним.
10 травня Філарет розіслав колишнім єпископам УПЦ Київського патріархату запрошення на зустріч для "братської бесіди", намічену на 14 травня, під час якої він розраховував заручитися їхньою підтримкою, причому запрошення було надруковано на бланку розпущеного раніше УПЦ КП.
Філарет із президентами України Леонідом Кучмою та Леонідом Кравчуком
15 травня Філарет зібрав прес-конференцію, на якій повторив свої вимоги та відкрито звинуватив предстоятеля ПЦУ митрополита Епіфанія у порушенні домовленостей, досягнутих під час об'єднавчого собору. За словами Філарета, домовленості полягали в тому, що Епіфаній нібито представлятиме церкву в православному світі, тому що УПЦ набуває статусу митрополії, а також він допомагатиме патріарху в управлінні церквою, але керівництво церквою залишається за Філаретом.
У відповідь на ці звинувачення 16 травня митрополит Епіфаній заявив, що Філарет мав «тільки бажання повернути стару систему управління, … прагнення не змінюватися і все тримати тільки в підкоренні волі однієї людини. Якщо ми повертатимемося до старого, то це буде порушення статуту та томосу, в якому ясно прописані норми управління церквою».
Епіфаній не погодився зі звинуваченнями у тому, що він ігнорує поради Філарета.
26 червня 2019 року в інтерв'ю виданню Comments.ua Філарет заявив, що Епіфаній є незаконним сином митрополита Данила і вихований був у родині Чекалюків. Докази цього нібито вже є.
Водночас Філарет включився у боротьбу за майно церкви, зібравши кілька акцій своїх прихильників на підтримку.
Все закінчилося тим, що 4 лютого 2020 року Філарета було позбавлено повноважень члена Синоду Православної церкви України через «відсутність на шести засіданнях Священного Синоду поспіль, необґрунтовану відмову брати участь у засіданні Священного Синоду незважаючи на письмове запрошення».
Було ухвалено рішення "встановити, що почесний патріарх Філарет з 24 червня 2019 року є архієреєм Православної церкви України на спокої, у зв'язку з цим йому канонічно заборонено робити будь-які хіротонії".
У відповідь на це прес-служба Київської патріархії заявила, що "визначення Священного Синоду Православної Церкви України від 4 лютого 2020 року щодо Святішого Патріарха Філарета не мають жодної канонічної чи юридичної сили, оскільки Патріарх Філарет — Предстоятель іншої Церкви — Української Православної Церкви Київського Патріарха України".
З початком повномасштабного вторгнення Росії конфлікт між главою ПЦУ Епіфанієм та патріархом Філаретом припинився.
26 серпня 2025 року ПЦУ у звʼязку з погіршенням стану здоровʼя почесного патріарха Філарета (Денисенка) закликала всеукраїнську паству підносити молитви за його здоровʼя.
Сім'я
Антон та Меланія Денисенко. Фото з відкритих джерел
Батько майбутнього патріарха Антон Дмитрович Денисенко був шахтарем. Він брав участь у 2-ій Світовій війні у складі 103-го гвардійського стрілецького полку 34-ї гвардійської стрілецької дивізії. Антон Денисенко загинув під час битви за Дніпро у бою за село Коновалова 24 вересня 1943 року. Там він і похований. Мати патріарха Філарета Меланія Кирилівна – домогосподарка. Дід Михайла загинув під час Голодомору.
Нагороди
Філарет має багато церковних регалій. Серед них такі:
- Почесний член Московської духовної академії;
- Почесний член Ленінградської духовної академії;
- Доктор "Гоноріс Кауза" Будапештської реформаторської духовної академії та Пряшевського богословського факультету.
Державні нагороди:
- Орден "Дружби народів";
- Орден Трудового Червоного прапора;
- Орден Свободи;
- Хрест Івана Мазепи.
- Орден Ярослава Мудрого (усіх ступенів);
– Герой України.
Цитати:
Про Томос:
«Томос завдав Україні більше шкоди, ніж користі, бо поділив велику церкву Київського патріархату на дві частини».
«У нас немає автокефальної церкви. Вона автокефальна лише за назвою, адже по суті прав незалежної автокефальної церкви ПЦУ не має».
«З боку Порошенка були свої інтереси. Тому що Україна чекала на Томос про автокефалію, наша церква жила цією мрією. І Порошенко на цій хвилі думав, що він досягне Томоса і це підвищить авторитет глави держави на виборах. І він таки підвищив його рейтинг».
«Бо Київський патріархат – це стовбур, який має глибоке коріння. А ПЦУ – це гілка на цьому стволі. Чи може стовбур відокремитися від гілки? Не може. Але ми й не хочемо, щоб гілка відокремлювалася від ствола. Тому не бажаємо жодного поділу. А Єпіфаній робить все, щоб цей поділ стався».
Звичайно, не можна називати томос, за який ми боролися понад 25 років, «термосом». Зеленський вже вибачився за це. Це образливо для церкви – томос, який має нам велике значення, називати його «термосом». Але ми прощаємо новообраному президентові ці слова і не ображаємось.
Про зв'язки зі спецслужбами:
«Співпраця з КДБ — це не гріх, тому що Христос сказав : «Віддавайте кесареві кесареве, а богу боже». Якщо Господь цю радянську безбожну владу припустив, то треба жити в умовах цієї безбожної влади. Мені самому, коли вперше викликали офіцери МДБ і вимагали відкривати таємницю сповіді, загрожували розстрілом. Я на це не погодився. Тепер у всіх єпископів є контакти із СБУ, але такої залежності, як була тоді, немає».
"Викликав мене полковник КДБ, який ще в НКВС служив, і каже: "Вам прийшов кінець, от подивіться, у вас духовенство все старе. Помре, а молодих нема. І не буде кому служити. А по-друге, 80-го року ми вступаємо в комунізм. Вас за комунізму не буде". А я йому відповідаю: "Ми живемо за соціалізму, будемо і за комунізму жити".
Про перспективи ПЦУ:
«Але ми переконані, що настане час, коли всі церкви, зокрема й російська, визнають українську церкву. Чому визнають? А тому, що вона велика, майже рівна Московському патріархату, і не визнавати таку церкву неможливо».
Про мир:
"Хочу зазначити, що ми дуже миролюбна нація, підтверджується унікальним у світовій історії фактом – добровільною відмовою від ядерної зброї. Але нам мир у неволі не потрібен. Господь створив людину вільною. І ми маємо дорожити свободою"
