Анжеліка Рудницька належить до тих знаменитостей, які фокусуються навколо проблем української культури та мистецтва. І так було ще з часів "Території А". В інтерв’ю "Апостроф" Lime співачка висловилася про «ахіллесову п’яту» сучасного культурного життя України, настрої суспільства під час війни та майбутні проекти.
Читайте також: Так, я мобілізуюсь: Андрій Лузан підтвердив, що доєднується до війська.
Анжеліка Рудницька
- Анжеліко, часто можна почути, що українське суспільство стомилося від війни. Чи поділяєте Ви такі настрої?
- Суспільство виснажилось і фізично, і психологічно. Невизначеність та непередбачуваність ситуації дуже виснажують людину, а особливо, коли йдеться про суперзло. Закономірно, що людська психіка намагається захищатися. Ми переживаємо неймовірний біль, адже щодня гинуть наші знайомі та родичі.
Також ми забули, що таке тиша. Я як людина, яка постійно працює зі звуками, стомлююся від постійного шуму. Але кожна людина в цьому хаосі тримається за своє життя та роботу, можливість функціонувати та бути корисною своєму війську, бо ми сильний тил сильної армії. Ми хоч і стомилися, але набули нових якостей.
- Війна принесла людям, передусім нашій еліті, розуміння, що в українській культурі є дуже багато вразливих місць?
- Я вважаю, що війна принесла суспільству розуміння, що українську культуру потрібно взагалі помітити. Що українська культура – це глиба, яку люди дуже багато десятиліть не помічали. В історії України постійно були спалахи цікавості до всього українського, а це переважно стосується української культури. Революція на граніті, проголошення незалежності, Помаранчева революція, Революція гідності підштовхували нас до цього розуміння. Це спонукало людей освоюватися в своїй культурі, концентруватися, змінювати фокус своєї цікавості. І тут потрібно говорити взагалі про культурно-освітній рівень населення.
Наш сусід постійно нав’язував нам своє розуміння світу, роблячи це не лише ракетами, а й через культуру. До того ж, наша влада дуже слабенько підтримує українську культуру, не вибудовує ідеологічну систему, тому і немає системності.
Читайте також: Це дивно: колега Ксенії Мішиної прокоментувала її російськомовне інтерв'ю.
- Для багатьох знаменитостей війна почалася лише 2022 року, для Вас – значно раніше. Ще в 2016 році Ви презентували кліп "Вірю", присвячений жінці. На Вашу думку, чому в умовах війни так важливо підтримати українське жіноцтво?
- Для мене війна почалася у 2014 році. Я перша приїхала з концертом і підтримкою в добровольчий батальйон "Айдар" у м. Щастя, де була лінія фронту. Саме там воював і загинув мій дядько 46-річний Олег Михайлов. І там я познайомилася з жінками-фронтовиками. Вони перед знайомством пішли фарбувати губи. Я наївно спитала їх, чим вони допомагають чоловікам. "Анжеліко, ми - снайперки", - отримала у відповідь.
У нас такі прекрасні і сильні героїчні жінки, що формула "лише чоловіки в армії" не працює. І в тилу залишаються жінки, які наодинці з дітьми та величезною кількістю нежіночих проблем та обов’язків. Хоча вже важко уявити, чим не займаються українські жінки. Але вони більш тонкі по своїй натурі, тому жіноцтво треба підтримати і надихнути. Дуже важко жінкам, які залишаються без чоловіків, важко мамам, чиї сини воюють, дівчаткам, які ростуть без татусів. Мені зрозуміла ця проблема.
- Ви допомагаєте військовим, переселенцям. Звідки черпаєте сили та енергію?
- Часом я придумую для себе якісь суперзавдання, а мені хочеться просто відпочити. Накопичена втома вимагає справжнього релаксу. Буває телефоную мамі кажу: "Може, трохи поїдемо в Карпати?". А вона відповідає: "Ні, приїжджали хлопці забирати сітки, сказали, що сіток треба багато". І все, ми знову до роботи. Мене рятують просто зустрічі з друзями, спільні плани та ідеї.
- У 90-х роках, коли був шалений запит на український контент, народився проект "Територія А". На піку популярності він згорнувся. На Вашу думку, якби цього не сталося, в українському шоубізі можна було б уникнути пропагандистських трендів та перевзування?
- Звісно, все було б інакше. Бо не було б трендів хаяти своє. Наші зірки, які отримували гроші з Росії, намагалися будь-яким чином дискредитувати все українське. Однією з таких фішок була теза, що все українське "нєкачєствєнноє", але це ж маячня. Багато наших артистів записували та створювали музику не лише в Україні, а й за кордоном. І співпрацювали з іноземними саунд-продюсерами, але постійно нав’язувалася думка про те, що і це неякісно. Однозначно, що якби проект жив донині, формувалися б інші смаки.
Читайте також: Люблячий батько трьох дітей: на фронті загинув письменник Василь Паламарчук.
Українська масова культура не могла собі дозволити знімати кіно, бо це було дорого. Але вона могла собі дозволити знімати кліпи, відеоарт і таким чином популяризувати українське через музику. "Територія А" стала небезпечною, тому що стало очевидно, що люди починають більше цікавитися своїм. І Росія почала вкладати гроші в те, щоб українську музику пригнічувати, прибирати з ефірів популярні проекти, які формували суспільну думку та патріотизм. Коли ми вже знали, що нас приберуть з ефіру, то наші конкуренти дуже тішилися. Але згодом і вони зникли, почали пропадати фестивалі, інші українські програми.
Дуже довго ми жили в інформаційному проваллі, бо багато проектів не були українськими по суті. Ведучі різноманітних шоу були російськомовними у своїй більшості. До кого ми завжди загравали? Талановиті люди приходили в різні шоу, а суддями переважно були росіяни, серед яких, якщо був один українець – то це добре. І коли я про це говорила, то мене, напевно, лише Суспільне підтримувало. Маючи позицію, яка не подобається, я відчула, як до мене почали вороже ставитися менеджери каналів, які пропагували "руський мір". Найгірше – це заробітчани та пристосуванці, які не мають власної позиції, зараз вони принишкли. Але частково знову повилазили російськомовні проекти. Мені б хотілося більше оптимізму, але я бачу цей відкат, і мені він не подобається.
"Ми створюємо проекти для вічності"
- Ви вважаєте, що люди не мають чіткої ідеології?
- Звичайно. "Територія А" мала цю ідеологію та розуміння своєї місії. Для будь-якої ідеї потрібна мотивована команда, а всі мотивовані люди в умовах війни йдуть воювати, тому багато наших хлопців, які співпрацювали з "Територією А", воюють. На війні наш звукорежисер та наші чотири фотографи. Тому працювати не так-то і просто, але ми викручуємось та створюємо культурні проекти для вічності.
Читайте також: "Спалити на Хрещатику": Віктор Розовий відреагував на інцидент у ветклініці з ветераном ЗСУ.
- Ви маєте на увазі "Територію Різдва"?
- Так, скоро будемо представляти наших амбасадорів. Також ми вже почали працювати над різдвяним альбомом. Аранжуваннями займатиметься Едуард Приступа, який відомий як Діля. Ми з ним робили мій перший альбом "Території Різдва". А вже з цього альбому почала народжуватися велика історія. Цьогоріч "Територія Різдва" проходитиме під гаслом "Дух нескорених", бо ми всі нескорені. Більше розсекречувати нічого не буду.
- Вже понад десять років живе акція "Ангели пам’яті", яку Ви започаткували. Напевно, зараз це не лише пам’ять про героїв Небесної Сотні, а й про героїчних військових?
- Сумні реалії примушують нас поминати і героїв Небесної Сотні, і людей, які загинули під час війни. Акція "Ангели пам’яті" розростається, до неї приєднуються українці у всьому світі. Паперових ангелів розвішують не лише в лютому, але і зараз, коли щодня гине цвіт нації. Бо пам’ять – це теж те, що нас робить українцями. Ми фокусуємо людей навколо всього свого, навіть навколо болю. Бо у нас одна історія і один біль.
"Мистецтво мене витягує з негативу"
- Чи вистачає зараз у Вас часу на створення картин?
- Мистецтво мене витягує з негативу. Цього року 20 років моєї діяльності як художника. Мої роботи пережили окупацію в Херсоні. Пригадую, коли звільнили Херсон і виявили, що картини, які були у замінованому підвалі, живі, моєму щастю не було меж. Я не могла повірити, що вони вціліли. Зараз у моїх роботах багато війни. Працюю у техніці колажу, використовуючи фото українських реалій з супутника Maxar. До цього додаю свої авторські алюзії, бачення та відчуття.
Раніше ми писали, що Віталй Капранов розповів, як це - жити і творити без "другої половини". Дмира Капранова не стало навесні 2024 року.
