У Києві та Львові вистачає людей які "топлять" за Путіна - відомий волонтер

Відомий волонтер і блогер РОМАН СІНІЦИН впевнений, що рано чи пізно Російська Федерація спробує захопити Україну – РФ лише дочекається, коли внутрішня ситуація в країні досягне критичного рівня. Також, на його думку, не можна виключати сценарію розвалу України.

У другій частині інтерв'ю "Апострофу" Сініцин розповів, чому не працює блокада ОРДЛО, де в Україні можуть з'явитися нові осередки сепаратизму, колишніх ДНРівців в українській поліції і те, звідки в Києві та Львові беруться прихильники президента РФ Володимира Путіна.

Першу частину інтерв'ю читайте тут: Агенти ФСБ в Києві видають себе за "ветеранів" і крадуть мільйони - волонтер Роман Сініцин

- Ти на фронті давно був?

- Місяць тому. Зараз, можливо, знов поїду.

- І як там зараз?

- Ну, як? Окопна млявотекуча війна. І багато для кого – бізнес. Контрабас їздить, як і раніше.

- А як же блокада?

- Якщо чесно, я дуже обережно ставлюсь до Семенченка. Блокаду повинна робити держава.

- Так держава ж оголосила про блокаду...

- Нібито потяги не їздять – з вугіллям, ще з чимось. Залізничне сполучення перекрите. Але ті самі "газельки" - їздять.

- Ну, "газельки" їздили і до, і під час блокади Семенченка, і зараз...

- Завжди вони їздили. Це величезні гроші. О'кей, можливо, навіть для України це з якогось боку і добре: у нас товари купують, товарообіг, виробники... Але така ситуація просто на корупційну грошову голку підсаджує офіцерів у армії, у СБУ. Якщо тільки десь є дорога, і там стоїть взвод, там рано чи пізно почнуть брати гроші. А сусідній взвод стоїть у полі, і їм насипають кожен день, у них кожен день "200-ті", "300-ті"... Це можуть бути навіть взводи однієї роти. Одним просто пощастило, а іншим – ні. Уяви, що таке для офіцера, для якогось молодшого лейтенанта, який тільки з сухопутки випустився і живе з сім'єю в гуртожитку, коли йому пропонують: "20 тисяч гривень тримай зараз, а завтра ми тобі ще 20 тисяч привеземо"...

- Це зрозуміло. Мало хто зможе спокійно встояти перед спокусою?

- Типу так. І я їх десь розумію. Здавалось би, а що тут такого? Ти просто дві машини пропустив, щоб проїхали...

- А як взагалі настрій у тих хлопців, з якими ти спілкувався?

- Ми спілкуємося переважно з ідейними, з тими, що хочуть воювати, – і вони це роблять.

- А ти особисто чекаєш, що Україна нарешті почне рухатися в напрямку звільнення своїх територій? Чи думаєш, що це все розтягнеться дуже надовго?

- Я думаю, надовго. І військового розвитку подій, мені здається, найближчим часом не буде. Того "хорватського сценарію", про який всі говорять і якого всі так хочуть. Бо, судячи з динаміки, стає все тільки гірше. Усе рухається в якусь...

- ...безвихідь?

- Навіть гірше. Є цілком імовірний сценарій розвалу країни рано чи пізно.

- Хотілось би, щоб сусідньої...

- Хотілось би. Але мова, на жаль, про Україну. Москалі ж грають в довгу. Вони можуть чекати і рік, і два, і три – й розхитувати тут ситуацію зсередини. І те, що буде якийсь реванш (чи широкий, чи неширокий) оцих от регіоналів і прочої п**доти, це зрозуміло.

- Вони вже голови попіднімали.

- Навіть на цих виборах в ОТГ, об'єднані територіальні громади, до 50% і більше понабирали "Опоблок", плюс "Наш край". Рейтинг що "Народного фронту", що БПП – нижче плінтуса. А якоїсь іншої альтернативної сили немає. Хіба Саакашвілі, але я дивлюся на них – вони настільки популістичні, настільки перегинають палицю, що я починаю сумніватися в тому, що це – альтернатива. Хоча я до Майдану був у Грузії пару разів, мені дуже там подобалось. Саакашвілі реально там зламав корупцію. На побутовому рівні. Зрозуміло, що якась політична, на високому рівні корупція є, але там люди до сих пір не знають, що таке дати хабар за те, щоб дитину в садок влаштувати. Або дати хабар поліцейському. Немає цього! У них це навіть ментально в голові помінялось: вони не розуміють, як це так – ти ж сядеш!

- Тенденцію ми бачимо, що колишні регіонали знову починають пробиратися у владу.

- Так. І з ними ніхто нічого не робить.

- І не можемо нічого зробити, так?

- По суті, так, не можна. Усе в межах закону. Це ми їх називаємо "ватою" і "сепарами", але в принципі у нас немає кримінальної відповідальності за те, що людина каже, що Росія – нам не ворог, чи що війни нема, чи що російські війська на Донбасі – це вигадка... Це – точка зору.

- Чому досі немає якогось серйозного тиску на тих же народних депутатів, щоб вони все-таки взялися за визначення сепаратизму і відповідальності за нього на законодавчому рівні? У нас же взагалі нічого подібного немає?

- Так, немає. У нас саджають тупо за участь у незаконних збройних формуваннях. І то саджають не завжди, бо це доволі важко довести. Є купа випадків, коли є фото, відео, де людина стоїть з автоматом на блокпосту – і її суд виправдовує або дає умовний термін. Бо спробуй доведи, що він вбивав когось! Насправді, це проблема законодавча. Треба закони міняти. На практиці посадити сепара дуже важко.

- Є хоча б один зареєстрований законопроект, який би міг цю ситуацію виправити?

- Є законопроект про колабораціонізм. Він наче нормальний і навіть, здається, пройшов якісь комітети. Але в мене дуже великі сумніви, що за нього проголосують.

- Поговорімо детальніше про реформи. Знаю, одна з твоїх улюблених тем – реформа МВС...

- Ну, як улюблена? Ми просто брали участь.

- Добре, не улюблена – болюча тема... Ти говорив раніше, що хоча б якоюсь картинкою, яку Аваков може тицяти межи очі своїм критикам, є патрульна поліція. Зараз думаєш так само? Чи патрульна поліція вже розчарувала?

- Наскільки я знаю, у них досі нема систематичної корупції. От хто б що не казав – що вони тупі, не навчили їх, що вони неправильно щось роблять – але систематичної корупції, такої, як була в ДАІ, коли кожен інспектор ДПС мав "план виконання", – цього немає. Але звідти звільняється багато людей. За останній рік чоловік десять, яких я знаю особисто, звільнилися.

- Чому йдуть? Не платять, як обіцяли? Чи з інших причин?

- Можливо, в матеріальному плані теж не всіх все влаштовує. Але в більшості люди ідейні йшли щось міняти, а поміняти вони особливо нічого не можуть, тому що – суди і законодавство. Тут навіть не до керівництва МВС претензії. Це не камінь в сторону Авакова. Це камінь в сторону судів і законодавства, яке ніхто не хоче міняти. У мене знайомий патрульний каже, що вони одного і того самого мужика за три місяці п'ять разів п'яного за кермом ловили, і він кожного разу в суді відмазувався.

- Він чиновник чи просто при грошах?

- Просто чувак собі їздив п'яним. Вони вже, коли бачили машину, спеціально зупиняли, а він – п'яний. Складали протокол – протоколи х**рилися. І не знаю, скільки в Києві, але в одній із західних областей в суді порішати 130-ту (ст. 130 Кодексу України про адміністративні порушення, що передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, - "Апостроф") коштує всього-на-всього 300-500 доларів. А суди можуть закривати ці справи під різними приводами. Можуть передати на поруки трудовому колективу "у зв'язку з малозначущістю". Можуть просто вчепитися в те, що патрульні трохи неправильно склали протокол – і все. Тому у людей просто опускаються руки.

- Не дивно.

- Але з "патрулькою", як мені видається, все ще більш-менш нормально. Але якщо не буде реформуватися система в цілому – це ненадовго.

- Віриш, що система буде реформуватися?

- Вона ж вже ніби реформована. Просто переважна більшість людей залишилась там. Просто поміняли назви, попереходили в інші департаменти, але "на манєже - всьо тє же".

- І це досить показово. Як і, наприклад, реакція керівництва МВС на нещодавній скандал навколо Голубана (Юрій Голубан – полковник поліції, командир роти спеціального призначення ГУ Нацполіції в Донецькій області; після його виступу в Верховній Раді відомий "діяч" так званої ДНР Олександр Ходаковський заявив, що Голубан воював на боці бойовиків у 2014 році, що стало причиною скандалу, - "Апостроф")...

- Керівництво МВС, вважаю, ніяк не відреагувало. Заяви в стилі "ви всі працюєте на Росію, а Голубан – чесний офіцер", хоча всі прекрасно знають правду, – це не реакція. Я точно знаю, що для багатьох в системі МВС минуле Голубана не було таємницею.

- Як там було насправді?

- Він три тижні був командиром роти в батальйоні "Восток" (незаконне збройне формування бойовиків ДНР, першим ватажком якого був Олександр Ходаковський, - "Апостроф"). Нема підтверджень, що він там дійсно когось вбивав. І в бою під Карлівкою, коли загинуло четверо бійців батальйону "Донбас", нібито він не брав участі, хоча йому це закидають. А потім йому там щось не сподобалось. Він приїхав до Києва. І, наскільки я знаю, він і не приховував ніколи, що був там, на тому боці.

- Коли це все спливло, мене, чесно кажучи, дуже здивувала та легкість, з якою зразу всі повірили Ходаковському. Він написав, Ігор Луценко миттєво процитував – і понеслось. Для мене дивно, що українці так швидко повірили ворогу.

- Це двояка ситуація. Дійсно, вірити ворогу і розганяти "зраду", яку закинув ворог – це тупо, неправильно в інформаційному плані. Але коли з'явились відео, я почав спілкуватися з людьми, які підтверджували, що дійсно було таке, то що тепер? Мовчати про це?

- Керівництво МВС обіцяло експертизу відео. І Аваков потім заявив, що оприлюднене Ходаковським відео має ознаки грубого монтажу...

- Справа в тому, що особисто я накопав інші відео, люди теж знайшли. Відео, які знімали інші люди, які були завантажені ще в 2014 році. І на цих відео та сама людина ходить – просто знято з інших ракурсів... А вони його навіть не відсторонили. Працює собі.

Мене більше за все в цій ситуації обурює брехня – така тупа, безпробудна брехня. Те нахабство, з яким люди виходять і брешуть, що нічого цього не було. Якби вони вийшли і визнали помилку, сказали: "Ну, так, тоді, у 2014-му, у нас було погано з фільтрацією, з відбором – от і пропустили. Може, ще хтось є", тоді я б їх навіть почав поважати. Але вони цього не зробили.

Насправді йому нічого не світить. Максимум – 260-та, "створення або участь у незаконних збройних формуваннях", і він ще условку отримає. Орден у нього ніхто не забере – нема підстав. Ці державні нагороди забираються виключно у випадку державної зради. А тут державну зраду ніяк не доведеш.

І що насправді найбільш печально – таких, як Голубан, багато. От в Одесі сплив начальник управління превенції, який 2 травня 2014 року, коли там ці тітушки стріляли з автоматів, з ними бігав. Іщенко його прізвище (Іван Іщенко, начальник управління превентивної діяльності ГУ Нацполіції в Одеській області, - "Апостроф"). Цей товариш тоді майором був, зараз – підполковник, начальник управління превенції одеського обласного управління поліції.

- І вони кажуть, що його не було там?

- Ні. Вони визнають, що це він.

- Він продовжує працювати?

- Працює, так. Його відмазують. Визнають, що він був тоді з тітушками, але кричать, що він в АТО був місяць, і що він хороший офіцер. Кажуть, розслідування провели. Словом, нічого йому не буде, цьому Іщенку.

- Як ти для себе пояснюєш причини настільки безпардонного відмазування? У чому цінність Іщенка чи того ж Голубана?

- Цінність у тому, що він буде виконувати будь-який наказ. Голубан – це людина Аброськіна (В'ячеслав Аброськін – заступник голови Нацполіції - начальник ГУ Нацполіції в Донецькій області, - "Апостроф"). Думаю, що Аваков навіть не знав, хто такий Голубан, до цього скандалу. І не факт, що Аваков знав, чи цей Голубан брав участь, чи не брав. Голубана притягнув Аброськін, той у нього очолював роту спеціального призначення, яка частково складалась з колишніх "беркутів".

- Але зараз же він знає, проте продовжує наполягати на своїй версії. Чому?

- А це хіба перший випадок, коли Аваков тупо бреше?..

- Я правильно розумію, що тому вибір і пав на Голубана, тому саме його і привели у Верховну Раду, що він через свій попередній "досвід" мотивований сказати все, що треба?

- Й зробити все, що треба. Думаю, так. І знаєш, всі зараз шукають якісь конспіративні теорії – аж до того, що Ходаковський зсередини ДНР розвалює... А я думаю, що він просто десь по телевізору побачив цього чорта – і такий: "О! А він же зі мною воював!" Поржав – і написав цей пост, із якого все почалося... Усе набагато простіше і банальніше може бути.

- І на нас, напевно, ще не одне таке відкриття чекає...

- Та да.

- Ти в перших числах травня в Херсон їздив, я не помиляюсь?

- Ага. Ми там трохи "вату" поганяли.

- Чого в Херсоні?

- У нас була інформація, що туди буде їхати тітушня – і там просто будуть качати. Качати якимось варіантом типу Одеси – з російськими прапорами, можливо, навіть з захопленням якоїсь адмінбудівлі... Менти, зрозуміло, нічого там робити не будуть. От ми зібралися – і поїхали.

- Мені здавалося, що в ці дні традиційно найбільша небезпека розкачування – якраз в Одесі.

- З Херсона зняли частину силовиків і перекинули в Одесу. І в Одесі насправді нічого б не було. Ти ж сама бачила, які там заходи безпеки були. Там "Альфу" з усієї України постягували. Нереально там було щось зробити!

Тому ми переживали з приводу Мелітополя, Херсона, Миколаєва. У Херсоні вони сиділи тихо, а останнім часом почали піднімати голови. В принципі, як і всюди – причому, серйозно так. Там Медведчук активізувався, Клименко (колишній голова Міністерства доходів і зборів України Олександр Клименко, - "Апостроф") активізувався, комуняки активізувалися. Вони проводять там свої "акції". Хотіли провести ходу з портретами загиблих в Будинку профспілок в Одесі – під червоними прапорами. Але як тільки вони почали діставати свої прапори – їх почали просто бити. І я вважаю, це правильно!

- А чому саме південь? Чому не, скажімо, підконтрольні Україні території на сході?

- Так у підконтрольних Україні районах Донецької області відбувається аналогічна штука! Більшість мерів, місцевих царьків підтримували ж місцевих сепарів. Але зараз вони нормально себе почувають. Я от не знаю, що там зі Слєпцовим, мером Дзержинська – того, що Торецьк зараз (влітку 2016 року суд заарештував мера Торецька Володимира Слєпцова, підозрюваного у сепаратизмі, - "Апостроф"). Його зняли було, прикрили – а зараз, здається, випустили. І справа там розвалюється! Це просто один з показових випадків. Там реально мер топив за сепарів, дозволив їм знімати український прапор, агітував всіх на референдум ходити... У них в місті сепари були два місяці. Але там досі пресують проукраїнських активістів. Одному нещодавно машину спалили. Люди там по лезу ножа ходять. Не дай Бог що, різати їх почнуть першими.

Хоча сепарів скрізь вистачає. І в Києві є "ідейні". І у Львові можна знайти людей, які за Путіна топлять. Інфекція "русского мира" може будь-кого заразити. І вони ж вливають купу бабла – і в пропаганду, і в інформаційні диверсії, і в роботу з тими ж ветеранськими організаціями...

- Так, ностальгуючі за СРСР пенсіонери – це благодатне поле...

- Отож. І якщо в нас зараз будуть якісь перевибори, вони набагато більше людей заведуть в парламент. Навіть не через "Опозиційний блок", а через партії типу якогось "Відродження" чи "Нашого краю". Реально, кажуть, Мураєв з Рабиновичем вже проходять... Ну, це ж треш!

- А як гадаєш, є вірогідність, що Росія спробує військовим методом захоплювати Україну? Наскільки можлива подальша реалізація саме військового сценарію?

- Я думаю, вона не те, що можлива – так і буде. Але тільки в разі, якщо тут розкачається ситуація до критичного рівня. Якщо буде серйозна політична чи економічна криза...

Ми недавно з другом розмовляли – і я зрозумів, що я зараз – вимушений порохобот. На жаль. Так, мені не подобається ні Порошенко, ні те, що вони роблять. Це ж команда бариг – ці всі Грановський, Кононенко і так далі. Усі ж прекрасно бачать, що вони витворяють... Але, з іншого боку, я розумію, що збивати цю команду не можна: нема альтернативи, яка прийде на зміну. А якщо нема альтернативи – значить, прийде Росія.

Якщо тільки почнеться якась нестабільність, вони посунуть далі. Вони ж формують армії, батальйонні групи... Створюють нові армії у нас на кордоні. Постійно якісь навчання планують... Вони ж грають в довгу. Вони можуть чекати. І рік, і три. Так вже історично склалося, що вони завжди нас хотіли завоювати. І вони від цього не відступляться.

- До того ж, нарешті шанс такий з'явився...

- Так. Нам просто не пощастило, що ми так близько до них знаходимось.

- Але ми ж нікуди від них і не дінемось. Що нам треба робити, щоб себе убезпечити?

- Армію – нормальну, сильну, боєздатну... А насправді треба починати з освіти. Це ключове – для того, щоб у нас був нормальний патріотичний народ. Якщо так подивитись, то у нас лише відсотків 30% тих, кому не байдуже. Іншим 40% - все рівно. Ще 30% - це якась явна або прихована "вата".

- А наскільки важливе питання мови для того, щоб ми все-таки остаточно сформувались як нація, на твою думку?

- Думаю, що не одне з останніх. Важливе. Але мовне питання зараз дуже часто використовують не для об'єднання, а навпаки – щоб розкачати. Є принцип такий: розділяй і владарюй.

- Що, схоже, і відбувається. Ось недавно Євген Балицький, нардеп від "Опоблоку", знову взявся мусувати тему мовного закону Ківалова-Колесніченка і розсилає звернення, що, мовляв, досить вже "Україну для українців" будувати, час взятися за побудову "України для росіян". І що робити з ним? Як змусити СБУ чи ще когось хоч якось реагувати на це?

- З точки зору закону він не сказав нічого протизаконного. Так що – хіба акції прямої дії: ногу зламати йому...

- Але для системних змін це не метод.

- Так. Це, з одного боку, наче й правильно, з іншого – неправильно. Бо все одно закон має працювати.

- Хотіла запитати ще про улюбленця всіх, хто хоч колись перетинався з МВС, – про Іллю Ківу. Він зараз взявся за створення проекту "Безопасность жизни"... Що це таке?

- Вони роблять муніципальну поліцію в різних містах – формують, набирають. Що це таке? Взагалі незрозуміло. По суті, це чуваки в формі, які мали би допомагати поліції слідкувати за незаконною торгівлею, паркуванням і так далі...

- Це на громадських засадах?

- Я знаю, що в Ківиній організації 10 тисяч гривень платять на місяць. Грубо кажучи, набирають як в охоронне агентство. І ця муніципальна поліція зараз формується в кожній області. Філатов зробив свою в Дніпрі. У них форма і шеврони на 99% збігаються з формою патрульних. Ну, це нонсенс. Це фактично кишенькові охоронні структури, які дуже подібні на поліцію, в кожного місцевого феодала чи царька.

- А фінансується ким? З місцевого бюджету?

- З місцевого.

- Для чого це потрібно?

- Кожному умовному меру якогось райцентру хочеться мати свою "палицю". Я не знаю, чим вони будуть займатися. Запобігати незаконній торгівлі? Ти ж прекрасно розумієш, чим насправді вони будуть займатися. Вони просто будуть бабло збирати – і все.

- Цікаво, чому створенням цієї муніципальної поліції займається саме Ківа? При тому неоднозначному ставленні, яке до нього є в суспільстві?

- Він ефективний, до речі, дуже. От всі, хто його знає, наші спільні знайомі кажуть, що він дуже ефективний менеджер.

- Тобто поки всі "хі-хі" та "ха-ха"...

- Він діла рішає. І він потрібен Авакову тільки через це. Насправді мало людей, які реально щось роблять. У мене знайомі за бізнесом шукають проект-менеджера на дуже круту зарплату. Нема людей! Так само і в міністерствах, і будь-де. У нас проблема з освітою. У нас реально компетентних кадрів дуже мало! Багато хто виїхав.

А ключове – це освіта. Ти ж прекрасно знаєш, як у нас вузи готують спеціалістів з тими дипломами, які потім нікому не потрібні, які нічого не знають. Починати треба з освіти, з дітей. Тільки в такому разі ця країна – наша країна – може вистояти.

Поки ж це все рухається в якийсь п**дець. Люди вже дуже сильно виснажилися, їм це все сильно набридло. Ця війна сприймається вже як норма, щоденні "200-ті" і "300-ті" – це вже тупо статистика. Нема вже такого, як в 2014 році, підйому патріотизму, національної свідомості. Людям треба ж теж щось їсти, заробляти гроші. А в країні ще така ситуація в економіці... І при цьому всьому наші "друзі"-сусіди ще й розкачують це все. І будуть продовжувати це робити.

- Ти бачиш якийсь дієвий спосіб нагадати українцям, що за статистикою ховаються чиїсь життя, що війна – не десь там, а в нашій країні, що це у нас щодня гинуть люди?..

- А як ти нагадаєш? Ми знову впираємося в освіту. І в телевізор ще. Телевізор – це ж прекрасний інструмент промивання мозку. І телевізором можна багато чого зробити. Ми ж бачимо, що телевізором зробив в Росії Путін. Я про це думав і зрозумів: якби я жив в Росії і був росіянином – я би пишався Путіним. Для росіян же він – реально красавчик, молодець, завойовує щось, дає їм підстави вважати, що "ми – сильна країна, ми всім можем дати пізд**єй, з нами рахуються, нам є чим пишатися"... Серйозно!

- Віриш в те, що РФ може розпастися?

- Дай Бог!

- Я маю на увазі прогнози щодо того, що це трапиться найближчим часом – ледь не з дня на день.

- Думаю, що найближчим часом цього не трапиться. Хоча все впирається в одну-єдину персоналію. Якщо найближчим часом не стане Путіна – почнуть вони колотись. А він же не безсмертний.

- Гадаєш, що роль Путіна в цих подіях виняткова, що визначальна тут персоналія, а не система?

- У цій ситуації – так. Єльцин не був же настільки хворий, як Путін! Хоча... Там же Чечня була... Словом, я не дуже сильний в геополітиці. Знаю тільки одне: вони з нас не злізуть. Це – без сумніву. І треба бути до цього готовим. Хоча поки переважній більшості народу все те, що відбувається, пофіг. І це найбільше вибішує. Навіть серед моїх знайомих є купа людей, які собі в голову не беруть, що у нас війна на сході, що нас Росія якось щемить... Їм, середньостатистичним обивателям, це все просто байдуже. Тих же, кому не все одно, досі занадто мало.