Новий політичний цикл в Україні дає можливість не тільки перезавантажити центральні органи влади, а й відкриває можливості для української політичної системи усунути інституційні проблеми, які накопичилися в результаті бездумного внесення правок до Конституції України, вважає комунікаційний експерт Міжанродного центру перспективних досліджень Павло Вишебаба.
Зокрема, актуальними для України залишаються проблеми дуалізму виконавчої гілки влади, закріплення принципу децентралізації в Основному законі, а також, на догоду політичним трендам, зняття недоторканності з народних депутатів.
З 2004 року всі зміни до Конституції вносилися з порушенням процедури. У багатьох випадках народні обранці навіть не мали висновків Конституційного суду, без якого внесення змін до Конституції неможливо за процедурою, описаною в самій Конституції. Але законодавчі рамки не обмежували представників влади, оскільки завжди превалювала політична воля.
На жаль, всі ці зміни в Основний закон вносилися на догоду конкретним політикам, які в той чи інший час перебували при владі.
Політичні реалії України створили ситуацію, коли українці стали забувати те, що Конституція — це про нас, про всіх українців, а не тільки про політичну еліту, яка домовляється між собою.
Політики намагаються формулювати конституційні норми, виходячи з тимчасового політичного інтересу, без урахування довгострокових суспільних потреб. Це пов'язано з існуванням в Україні слабкої політичної системи, авторитаризмом лідерів політичних партій, партійною бюрократизацією, деідеологізацією та корупцією.
Наша широка участь, як народу України, є запорукою досягнення легітимності Конституції.
Червоною лінією конституційної реформи має стати забезпечення інклюзивності процесу.
Механізми залучення громадськості до написання Основного закону відомі, зокрема досвід Уганди, де десятки тисяч людей подали свої пропозиції та стали співавторами по-справжньому народної конституції.
Громадськість має бути залучена до реформи Основного закону, лише тоді українці сприйматимуть Конституцію не нав’язаноюзверхувказівкою, а суспільним договором обов’язковим до виконання всіма нами.