Вплив Коломойського на президента стрімко падає. Та й інші олігархи вже дозріли до зміни правил гри, оскільки розуміють, що загрузнувши в корупційних схемах і боротьбі за владу в Україні, програють конкурентам у світі. Про це та багато іншого військовий експерт і блогер ОЛЕКСІЙ АРЕСТОВИЧ розповів в інтерв'ю "Апострофу".
Попередню частину інтерв'ю читайте тут: Сполучені штати України зроблять нас процвітаючою країною - Олексій Арестович
- Ви як стратег бачите якийсь вплив Коломойського на Зеленського?
- Він дуже стрімко тане. Вплив взагалі був проблематизований. Повторюється в якомусь сенсі історія з Путіним. Було дуже багато російських олігархів - Усманов, Березовський, які рахували, скільки всього вони зробили. Але проблема в тому, що державна влада завжди домінує навіть над дуже великими грошима. Це може бути Ахметов або Рокфеллер, а потім приходить сержант і вішає замок на головному офісі, і все. Навіть не лейтенант чи полковник, - сержант. І ти нічого з цим не зробиш. Бо війна - старша масть. Держава має монополію на насильство. Зрештою, перемагає організоване державою насилля, ніякі гроші з цим не зрівняються. На довгих дистанціях можна десь щось перекуповувати, але це можливо, поки держава не має чітко визначеної політики. Щойно вона з'являється, всі стають по стійці смирно. І це дуже правильно.
Я - державник у вищому сенсі цього слова, мені абсолютно не важливе прізвище людини на троні. Я завжди дивлюся на сценарії і тенденції, які визрівають. Я - за державність. Якщо ми знову її втратимо, то постраждає фізично й етнос. Звичайно, етнос збережеться, але якою ціною! Ціною нового 1933 року або 1941-го?
Тому, я думаю, що вплив Коломойського та інших, дуже стрімко скорочується. Маючи таку підтримку народу, а якщо вони ще здійснять, при хорошій підтримці Заходу, стратегію, яку прописав Рашкован - демонополізація, дерегуляція та деолігархізація, тоді можна буде на бутерброд намазувати всіх олігархів і їсти. Більш того, олігархи вже давно самі готові до зміни правил гри, вони самі розуміють, що не встигають.
- А яка вигода для них у цьому?
- Вони програють конкурентам на Заході, у Китаї щодо металу, добрив. Там передові способи виробництва, а вони відстають, створюючи цю олігархічну структуру, динамічно жорстку, яка сидить на корупційних схемах, на інструментах політичного впливу, на монополії, яка штучно утримується і не дозволяє розвивати продуктивність. Яких би західних менеджерів не наймав Ахметов, все одно є межа до такого розвитку. А зараз Рашкован сказав, що потрібно максимально все приватизувати, залишити за державою кілька ключових стратегічних підприємств.
На місці Зеленського я б зібрав хлопців і сказав, що ми вас зараз демонополізуємо, а за решту ви зможете поборотися. І нехай вони на рівних борються з іноземними інвесторами, з нашим середнім і великим бізнесом. Якщо зможуть перехопити, купити, пройти і виграти приватизаційний конкурс - будь ласка, володійте. Не можна монополізувати. Зеленському треба дуже сильно накачувати Антимонопольний комітет (АМК), вручати їм реальні повноваження, ставити серйозних людей, які будуть дуже сильно бити по руках. А з НАБУ робити подобу ФБР.
Американцям до 20-х років вистачало поліції, але потім мафія досягла такого рівня, що стала втручатися в політичні процеси, зокрема, почалася монополія - сталеві та вугільні королі почали впливати на політику. Тоді ввели ФБР, завданням якого було - не допустити впливу великих організованих сил, від бізнесу до злочинних, на політику США. Внизу - вовтузьтеся, займайтеся роздрібною торгівлею наркотиками, грабуйте один одного.
- А хто в Україні може таким займатися?
- Для цього потрібен хороший генпрокурор і комплекс правоохоронних органів, починаючи з НАБУ, реформованого СБУ, частково Нацполіції, Агентства з фінансових розслідувань. І накачувати АМК, тому що значною мірою нас губить штучно створена монополія, яка забезпечується політично, медійно. Відповідно, олігарх - це не просто багатий бізнесмен, він має фракцію в парламенті і свої медіа, впливає на політику. Саме по собі поняття "олігарх" передбачає певну монополію трьох гілок влади - економічної, політичної та медійної. Ось це треба розривати. Наприклад, потрібно робити так, щоб не було прямого впливу на медіа, медіаринок треба розвивати.
Потрібно унеможливити прямий вплив на депутатів. Може, створити організацію, яка буде уважно за цим стежити. Також треба перебалансувати гілки влади. Зокрема, між центром і регіонами, тому що в Україні дуже багато вирішують регіональні "королі", а ми сьогодні отримали крутий історичний шанс, який треба використовувати.
- Уже не вперше чую, що Україна отримала унікальний історичний шанс, тільки ми весь час не можемо ним скористатися.
- Зараз надія навіть більша, ніж була в 2014 році.
- Втоми у Заходу немає, що Україна вкотре отримує унікальний шанс, а результату...
- Ні, вони сповнені оптимізму. Я спілкуюся на різних нарадах із західними військовими, так вони стрибають, як зайчики - очі світяться і рожеве сяйво навколо голів. Вони реально сказали, що ось нарешті зараз відірвуть нас від Совка, є промінь надії, унікальний шанс.
Я довго не знав, Зеленський - малорос і ворог чи він - просто романтик? Його хлопці без стратегічного бачення, не надто освічені, не знають якихось ключових речей, але хочуть зробити щось хороше. Вони точно не вороги. Єдина загроза від них - непрофесіоналізм. Але з непрофесіоналізмом можна працювати, якщо початкові наміри позитивні. Я схильний оцінювати їхні наміри, як наполовину позитивні. Вони точно хочуть покінчити зі старою системою. А ось що вони збираються будувати - з цим ще працювати і працювати.
І ось є одна позитивна новина, що вони хочуть змінити все, і дві тривожні новини - певний непрофесіоналізм і відсутність стратегії. Поєднати різку професіоналізацію зі створенням стратегії, хоча б економічної, - це була б дуже потужна річ. Але зараз фігура прем'єр-міністра є ключем до цього - хто запропонує нову економічну стратегію.
- Давайте спробуємо підбити певний підсумок і допоможемо команді Зеленського зі стратегією. Назвіть основні моменти, на які в першу чергу потрібно звернути увагу, і до кінця року постаратися або реалізувати, або принаймні почати це робити.
- Перше, щодо економічної сфери. Це програма Рашкована або будь-якої людини, який буде виконувати три речі - тотальну приватизацію, деолігархізацію і демонополізацію.
- Це процес, який може до кінця каденції продовжитися?
- Так, але запустити це треба прямо зараз. Продуктивні сили прийдуть в дію, бізнес та інвестори зрадіють. Другий момент - це те, що потрібно робити у сфері охоронних структур, перебудовувати правоохоронну систему держави, яка дозволить забезпечити, захистити в правовому відношенні ось ці три головних економічних процеси.
Потрібно щось робити з АМК. Радикально робити з реформою СБУ, НАБУ, комплексом антикорупційних органів, генпрокурором. Поставити їм завдання на забезпечення виконання процесу - ось цих трьох названих на "Д" і на те, щоб не дати групам впливу перешкодити цим процесам, забезпечити їх розвиток.
Арестович: "Треба щось робити з АМК. Радикально робити з реформою СБУ, НАБУ, комплексом антикорупційних органів, генпрокурором"
Третє - потрібно продовжувати розвиток концепції національної безпеки в сенсі зовнішньої оборони держави - подальшу інтеграцію з ЄС і НАТО, з регіональними союзами тощо. Але, щоб запропонувати щось всерйоз регіональним союзам, потрібно зробити цікаву пропозицію регіональним сусідам. Я б перейменував державу. Зробив би Русь-Україну, міняв аж до прапора і гімну. У мене є ідея створити перший у світі прапор, який змінює колір за рахунок сучасних засобів. Наприклад, синьо-жовтий, який перефарбовується в червоно-чорний.
І вершиною всього цього повинна стати золота корона, на якій написано "Русь-Україна", яка стає проектом політичного націоналізму, політичної нації. Процес, який включає в себе все, заявляє права на спадщину Київської Русі, і піднімається Київ як нова регіональна сила. І ось з цієї позиції вже йти з пропозиціями політичного, військового, економічного союзу до всіх найближчих сусідів і по-іншому розпочинати розмовляти з Європою.
Абсолютно недооцінений напрям - це мусульмани, з якими у нас може бути прямий зв'язок через кримських татар, із ними теж дуже щільно потрібно працювати. Не все зводиться до Європи і регіоналізму, є ще Китай, Японія...
- Як вирішувати питання війни на Донбасі, припинення вогню?
- Я виходжу з того, що Путін не припинить зусилля з розділення України, щоб ми пересварилися між собою і один одного повбивали. Він швидко не відмовиться від інструментів ЛНР, ДНР, які такою кров'ю і такою ціною створював, економічною зокрема. Так, на фронті можуть цілими місяцями не стріляти, але періодично бойові дії будуть відновлюватися. Тому що Путін хоче запустити процеси реформ за своїм сценарієм. Його завдання - федералізація України, замість децентралізації, а далі - фінляндизація. Але, якщо для фінів, які фактично виграли війну з СРСР, за втратами, це було непросте рішення сильних людей, то Путін хоче, щоб в Україні це було слабке рішення людей, що підкорилися і програли.
А через 10-15 років буде етап поглинання, принаймні частини території, СРСР-2 будуть створювати - спочатку Білорусь, потім Україна. Путін буде по максимуму намагатися впливати на ці процеси. Тому війну на Донбасі потрібно вести, враховуючи глобальні цілі Путіна, а це відновлення СРСР-2, хоча б за рахунок частини території України. Ми цього не можемо допустити.
Зараз ми тільки відбиваємось, а той, хто відбивається, завжди програє. Нам треба наступ включати, звертатися до українців у Росії і білорусів, говорити, що є альтернатива Москві. Є інтегруючий процес на пострадянському слов'янському просторі, від Білого моря до Чорного. І залучати потік російських мігрантів, розумних людей, які сюди переїжджають.
- Але без економічної частини це все безглуздо.
- Якщо у нас будуть економічні свободи і більші можливості, ніж у Росії, тоді почнуться дуже цікаві процеси. У боротьбі потенціалів, тільки обороняючись від Росії, ми приречені програвати. А під це вже підлаштовувати питання безпеки – чи заморозити конфлікт, чи ввести миротворців, чи продовжувати воювати, чи підточувати тактику "тисячі порізів".
Без глобальної стратегії ми не будемо розуміти, що робити. Якщо вона є, то можна довільно змінювати ці фази і нічого не втрачати. Якщо цього немає, то вже неважливо, що ми будемо робити з Донбасом - воювати чи заморожувати конфлікт, тому що Росія буде вигравати у нас поетапно. Треба визначатися з головною стратегією, і зважаючи на це, вже будувати окремі ходи.
