Окупаційна влада Криму в понеділок, 18 грудня, організувала суди над більш ніж 70 кримськими татарами, які вийшли на одиночні пікети проти російських репресій на півострові. Їх співвітчизники зібралися біля будівель 12 окупаційних судів, щоб підтримати своїх рідних, близьких та друзів. Про те, чого добивається Росія в Криму і як має діяти Україна, "Апострофу" розповів журналіст Айдер Муждабаєв.
Росія отримує зворотний ефект: російські окупанти досі не зрозуміли, з яким народом мають справу. А вони мають справу з народом, який два покоління боровся за повернення на батьківщину, перебуваючи в Радянському Союзі.
Кримські татари свого часу придумали практично всі форми мирного опору, які потім використовували радянські дисиденти. І перший самвидав був кримськотатарський, за зразком якого була створена знаменита газета радянських дисидентів "Хроніка поточних подій", вони мені самі про це розповідали. Також голодування, перша демонстрація в Радянському Союзі у 1987 році – якраз рівно тридцять років минуло – була проведена біля Спаських воріт на Красній площі кримськими татарами, коли приїхали 300-400 людей з Узбекистану, за п'ять тисяч кілометрів, і раптово вийшли на площу...
Росія хоче придушити опір кримських татар, а виходить зворотний ефект. Ми – нація, яка самоорганізується. Якщо люди бачать, що до їхніх співвітчизників ось так ставляться, вони будуть допомагати і будуть робити це демонстративно. Цей народ має величезний досвід мирного протесту проти найстрашнішого тоталітарного режиму. Росія хоче виглядати сильною, а буде виглядати слабкою і знеславленою в очах усього світу.
Але Росія по-іншому не може. З асфальтового катка ніколи не виходить велосипед – уся російська система так влаштована, що вона налаштована на репресії, не має зворотного ходу і не може виляти нікуди. Ми можемо скільки завгодно міркувати, чому. А просто тому, що інакше асфальтовий каток не їздить.
Читайте також: Росія може розпастися й наступного тижня, а з Кримом чекати не можна - Мустафа Джемілєв
Репресії будуть тільки посилюватися. Нічого іншого вони придумати не можуть. Тим більше, в них навіть не виходить замінити наш Меджліс фейковим парламентом, не виходить переманити кримських татар нічим. Тому вони і зрозуміли, що єдиний шлях – це перевірений за двісті з гаком років, з моменту першої анексії Криму Російською імперією, шлях репресій, видавлювання, страху...
Проти кримських татар працює величезний апарат, сотні людей. Усі, хто виходить до судів, пише у Facebook, постить стріми, репостить, – на обліку. Людей, які вийшли на пікети, викликали і задокументували. Усіх, хто хоч трохи ненадійний, переписують. Росію влаштовує тільки такий кримський татарин, якого нібито взагалі немає. Вона хоче таким чином остаточно вирішити кримськотатарське питання, не вдаючись до заходів, які використовував Сталін. Тотальна депортація неможлива в умовах сучасного світу. Але вони роблять все, щоб якомога більше кримських татар виїхало самостійно – від дискомфорту, від постійної напруженості й очікування найгіршого. І вони, звичайно, стимулюють це репресіями різних людей під різними приводами, викраденнями, вбивствами, судами і таким масовим залякуванням, яким вони сьогодні займаються.
У цій ситуації Київ повинен нарешті не на словах, а на ділі допомагати сім'ям політв'язнів. І зокрема компенсувати людям ті штрафи, які російська влада виписує за їхню боротьбу проти окупанта. Незважаючи на будь-які збори грошей самими кримськими татарами (а в них брали участь понад 150 тис. осіб, тобто майже половина всього народу), Україна має допомагати сім'ям політв'язнів і самим політв'язням матеріально, тому що це основне питання – великі штрафи для простих людей, це ж не мільйонери і не бізнесмени...