Опівночі 1 липня в зоні військового конфлікту на Донбасі було знову оголошено перемир'я. Напередодні в Мінську, в рамках роботи Тристоронньої контактної групи, сторони домовилися про припинення вогню по всій лінії фронту (426 кілометрів) на два місяці: з липня по серпень, у зв'язку з початком збору врожаю. Однак лише за декілька годин після формального настання перемир'я режим тиші був порушений. До чого призведуть чергові мирні ініціативи, розбирався "Апостроф".
Зламаний мир
Нагадаємо, що так зване "хлібне перемир'я" приймалося і в 2016, і в 2017 роках. Однак реальної деескалації конфлікту після таких домовленостей не відбулося.
Цього разу спроба "помиритися" починалася традиційно: прес-секретар Леоніда Кучми Дарка Оліфер повідомила про досягнуті в Мінську домовленості, після чого українські військові і бойовики обмінялися сухими заявами.
"Об'єднані сили заявляють, що підлеглі підрозділи неухильно дотримуватимуться прийнятого рішення", - зазначили в прес-службі Операції об'єднаних сил.
"Ми готові виконувати чергове "хлібне перемир'я". Відповідний наказ про найжорстокіше дотримання режиму тиші був відданий всім підрозділам, всім командирам", - заявили в, так званому, "оперативному командуванні" ДНР.
Але вже через кілька годин після настання перемир'я в прес-службі ООС відрапортували: "Бойовики збройних формувань РФ обстріляли позиції ЗС України і цивільну інфраструктуру населеного пункту Зайцеве з мінометів калібром 120 мм".
Всього за першу добу "хлібного перемир'я", за даними ООС, бойовики 25 раз обстріляли позиції ЗСУ. "Ворог вів вогонь із застосуванням переважно гранатометів, великокаліберних кулеметів і стрілецької зброї та на окремих ділянках використовував заборонену Мінськими домовленостями зброю", - підкреслили в прес-службі ООС.
Дивіться також: Боги війни: опубліковано вражаюче відео навчань українських артилеристів
Поспішили заявити про порушення режиму тиші і бойовики, природно, звинувативши в зриві перемир'я ЗСУ. "Українські війська за минулу добу випустили по прифронтових районах ДНР близько 60 одиниць різних боєприпасів. Під обстріли з позицій українських військ потрапили Докучаєвськ, села Сигнальне і Коминтерново", - зазначали в сепаратистських ЗМІ.
У підсумку, "хлібне перемир'я" 2018 виявилося таким же непрацюючим, як і попередні спроби домогтися припинення вогню. Тоді навіщо їх наполегливо укладати?
Переговори в "молоко"
Думки експертів, опитаних "Апострофом", з цього приводу розділилися.
"Можна зрозуміти представників української влади, адже щоб зберегти життя хоча б однієї людини шляхом перемир'я, навіть якщо воно соте, його потрібно укладати. Український пріоритет - це збереження життя і здоров'я людей", - пояснив "Апострофу" екс-міністр оборони Анатолій Гриценко.
"Крім того, обидві сторони поставили свої підписи під словами "ми за мир". Відповідно, відмова від такої риторики є загрозою, адже якщо не за мир, тоді за що? - додає "Апострофу" аналітик Українського інституту майбутнього Ігар Тишкевич. - Тому якщо одна зі сторін пропонує перемир'я, то друга на це охоче погоджується".
Але якщо бойовики погоджуються на паперовий мир, то чому не здатні протримати порох сухим довше декількох годин?
"Перша причина - це небажання сторін. Друга - горезвісний людський фактор, адже досить хоча б одного втомленого або неадекватного бійця з будь-якого боку, щоб перемир'я було зірвано, - додає Тишкевич. - Третя причина - небажання самої РФ. Якщо згадати Мінські угоди, то вони починаються з пункту про розведення сторін і припинення вогню. Перемир'я укладаються в рамках Мінського процесу, але якщо не виконується загальна, рамкова угода, то чому має виконуватися приватна угода, укладена в рамках Мінська?"
Читайте також: Путіну не потрібен Донбас: розкритий хитрий план Кремля по Україні
Крім того, як запевнив "Апостроф" військовий експерт, заступник директора Центру дослідження армії, конверсії і роззброєння Михайло Самусь, друга сторона, з якою в Мінську домовляється Україна, від початку обрана неправильно.
"Росія не визнає себе стороною конфлікту, агресором або окупантом. У зв'язку з цим, перемир'я і оголошені кроки в бік стабілізації ситуації абсолютно не мають сенсу. Перемир'я укладається між Україною і як би "повсталими республіками" Донбасу. Але насправді перемир'я повинне укладатися між керівниками України і Росії. Ось тоді перемир'я матиме сенс. А те, що відбувається зараз, це просто інформаційні процеси, які існують окремо від реальної ситуації на Донбасі. Це інформаційно-дипломатична гра", - підкреслив Михайло Самусь.
Але РФ не вигідно укладати реальне чинне перемир'я на прямих переговорах з Україною.
"Для РФ вигідно підтримання певного рівня активності на Сході України на сьогоднішній день. РФ у всіх конфліктах, коли мова заходила про пошук шляхів примирення, завжди підвищувала ставки. Зараз йдуть консультації про формат миротворців, консультації перед зустріччю Трампа і Путіна і, в зв'язку з цим, тим більше, я не бачу причин, чому Росія повинна відмовлятися від своєї звичної тактики підвищення ставок і переходити до мирного співіснування сторін", - додає Ігар Тишкевич.
"Повна заморозка конфлікту на Донбасі не в інтересах Кремля, - погоджується військовий оглядач сайту "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко, коментуючи ситуацію "Апострофу". - Створення зони нестабільності на Донбасі, для чинення тиску не тільки на Київ, але й на ЄС, США , є одним з елементів реваншистської стратегії неоімперіалізму Москви".
Правда, один профіт від паперової тиші Україна все ж отримує.
"Не дивлячись на те, що ефект від перемир'я мінімальний, такі ініціативи необхідні з точки зору майбутніх судових процесів, за якими будуть представлені факти, що, наприклад, укладене в такий-то день перемир'я, було порушено певною стороною. Всі ці факти вже зараз фіксуються СММ ОБСЄ, і надалі, в перспективі майбутніх судових розглядів, вони будуть представлені. Чим більше і чим частіше ворог порушує перемир'я, тим гірше йому", - резюмував Коваленко.