З серпня 2015 року по теперішній час, українській владі добровільно здалися 383 сепаратисти з ДНР та ЛНР. Такі дані у відповідь на запит "Апострофа" повідомили в департаменті контррозвідки СБУ. Всі ці люди склали зброю в рамках програми СБУ "На тебе чекають вдома", яка передбачає, що учасники незаконних збройних формувань можуть перейти на бік України. Втім, незабаром у сепаратистів можуть з'явитися інші варіанти, адже в контексті повернення миру на Донбас та проведення виборів в ОРДЛО, питання амністії бойовиків стає надзвичайно гостро. Чи варто чекати великої амністії на Донбасі, розбирався "Апостроф".
За останні 4 роки, тобто, з моменту початку дії програми СБУ "На тебе чекають вдома", українській владі здався практично батальйон бойовиків - 383 людини. В тому числі, 128 осіб в минулому році та 16 осіб з початку 2019 року. Такі дані у відповідь на запит "Апострофа" повідомили в департаменті контррозвідки СБУ. Програма "На тебе чекають вдома" передбачає, що учасники незаконних збройних формувань можуть перейти на сторону України з найменшими втратами. І це поки що єдиний шанс для сепаратистів, котрі не здійснювали тяжких злочинів (вбивств, тортур, згвалтувань, нападів на підприємства) законно вибратися з болота "руського мира".
Як підкреслили в СБУ, програма "не встановлює законодавчих гарантій та процедур звільнення осіб від кримінальної відповідальності", а лише передбачає консультативну допомогу цим людям у припиненні ними протиправної діяльності. В СБУ зазначили, що в цьому відношенні тісно співпрацюють з Національною поліцією, оскільки більшість правопорушень розслідуються саме поліцейськими. Для участі в програмі "На тебе чекають вдома" досить повідомити про свої наміри будь-яким зручним способом.
Як вже йшлося вище, поки що дана програма - єдиний спосіб для сепаратистів "помиритися" з українським законодавством. Але в контексті повернення миру на Донбас, незабаром можуть з'явитися інші можливості. Наскільки ймовірною є "велика амністія"?
Три "прольоти"
Пункт про амністію з'явився ще в перших Мінських угодах рівно п'ять років тому. В них українському парламенту було поставлено завдання прийняти відповідний закон "про недопущення переслідування та покарання осіб у зв'язку з подіями, які мали місце в окремих районах Донецької та Луганської областей України".
Нардепи законопроект прийняли, але президент Петро Порошенко його не підписав (хоча сам же і був його автором). Статтю про амністію парламентарі ще внесли до закону "Про особливий порядок місцевого самоврядування", а цей закон вже був підписаний президентом. Втім, всі його пункти почнуть працювати лише після проведення місцевих виборів на Донбасі. А оскільки немає виборів, то немає і амністії.
В других Мінських угодах пункт про амністію бойовиків з'явився знову - і знову відповідальність за помилування терористів покладалася на ВР. Але виконання других Мінських угод, як ми знаємо, поки що нічим не закінчилося. Отже бойовикам тричі не пощастило з амністією.
Глибина "прогину"
Нова влада, яка швидше за все, готує нову програму щодо повернення Донбасу, позначила ті ж самі "червоні лінії", які не збирається перетинати. "Повних амністій не передбачає ніяка робота нинішньої дипломатії", - заявляв міністр закордонних справ Вадим Пристайко.
За словами Пристайка, модель амністії, яку вибере влада, буде залежати від того, "наскільки гнучкими будуть український народ, українські депутати ти уряд". І якщо з гнучкістю депутатів та Кабміну у Володимира Зеленського, в принципі, форс-мажорів виникнути не повинно, то з "гнучкістю" українців можливі проблеми. І справа тут навіть не в конкретних моделях амністії, на які наважиться піти президент, а в тому, що українське суспільство в принципі не буде готове звільнити від відповідальності бойовиків та їх поплічників.
Втім, за словами експертів, опитаних "Апострофом", рано чи пізно, принципи доведеться деформувати.
"Моделі врегулювання всіх конфліктів передбачають ту чи іншу форму амністії, - пояснює "Апострофу" заступник директора дніпровської філії Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Їжак. - Основний принцип полягає в тому, що всі сторони, всі комбатанти, мають право на амністію, крім тих, хто скоїв військові злочини. Це загальний підхід, який має шанси на прийняття суспільством, але для цього потрібна досить потужна роз'яснювальна робота, щоб пояснити людям, хто не підлягає амністії".
"Будь-яка амністія передбачає компроміси, - додає "Апострофу" аналітик Українського інституту майбутнього Ігар Тишкевич. - В історії практично всіх збройних конфліктів цей елемент завжди був - і він завжди викликав роздратування в суспільстві. Тому говорити про безпечні шляхи не доводиться".
"Зараз незрозуміло, яку ціну готове заплатити суспільство за врегулювання конфлікту. При визначенні варіантів амністії потрібно керуватися тією моделлю, яка більшою мірою забезпечить реінтеграцію після конфлікту", - говорить "Апострофу" асоційований експерт Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Микола Капітоненко. .
Отже, якщо Україна і РФ візьмуть курс на реальне припинення війни, то без амністії, в тій чи іншій формі, не обійтися. Якими можуть бути ці форми?
Модель амністії
Згідно з рекомендаціями, розробленими ООН в 2009 році, та викладеним у документі "Механізми забезпечення верховенства права для постконфліктних держав", амністією варто вважати правові заходи, спрямовані на заборону кримінального переслідування в майбутньому або звільнення від раніше встановленої кримінальної відповідальності.
Але мова йде далеко не про всі злочини. Наприклад, виходячи з рекомендацій ООН, амністія неприпустима щодо осіб, причетних до військових злочинів, геноциду, злочинів проти людяності та грубих порушень прав людини. До таких правопорушень відносяться вбивства, тортури, поневолення, зґвалтування, страти, взяття заручників, заподіяння серйозного збитку психічному або фізичному здоров'ю, удари по медикам та мирному населенню, розграбування населених пунктів, залучення до бойових дій дітей віком до 15 років.
В принципі, це і є ті "червоні лінії" про яких говорять в МЗС. Але далі Україні доведеться зробити вибір, як саме застосовувати інструменти амністії.
gallery / 2049/178653
"Застосовувати їх до кожного конкретного громадянина, який пройшов через суд, визнав свою провину та був амністований. Або амністія буде застосовуватися до категорій чи груп громадян, - зазначає Тишкевич. - Перший варіант - довгий процес. Але, можливо, він викличе менше роздратування суспільства. З іншого боку, кількість негативних кейсів створить загальний фон невдоволення. Другий варіант - більш різкий та швидкий. В цьому випадку ми відразу отримаємо сильне обурення, але потім інтерес до теми піде на другий план. І перший, і другий варіанти потенційно матимуть величезний варіант негативу, але на певному етапі ці інструменти застосовувати доведеться".
Якщо звільняти від відповідальності цілі категорії громадян, то, згідно з класифікацією ООН, до таких категорій, як правило відносяться "бійці повстанських сил, державні службовці або політичні іммігранти".
"Практика врегулювання подібних конфліктів виходить з того, що в першу чергу потрібно виробити чіткі критерії, хто буде покараний та за які злочини. Вичерпний перелік повинен бути відомий заздалегідь, щоб у людей, які не підпадають під амністію, був вибір і час на те, щоб визначитися: вони залишаються і несуть покарання, або тікають, наприклад, в Росії. Всі інші підпадають під амністію. Як правило, це не поголовна амністія, але й не поголовне покарання", - додає Капітоненко.
Приймають амністію в постконфліктних країнах, як правило, двома шляхами: або це укази чи постанови виконавчої влади (в нашому випадку Кабміну), або закони, прийняті парламентом. Тут для нашого президента, який має більшість у Верховній Раді, проблем не виникне. Існують і, так звані, умовні амністії: у разі, якщо бойовик був звільнений від відповідальності, а потім знову взявся за зброю, то все його пільги "згорають".
Але всі ці інструменти і варіанти будуть працювати тільки в тому випадку, якщо РФ реально зважиться піти з Донбасу.
"Річ у тім, що цей конфлікт так просто не завершиться, - коментує ситуацію "Апострофу" політолог Кирило Сазонов. - Я не можу пригадати жодної країни, з якої б Росія добровільно та швидко пішла. Є, звичайно, приклад Афганістану, а також, коли почав розвалюватися СРСР, Росія пішла з країн Балтії. Але ми бачимо Придністров'я, Південну Осетію, Абхазію, куди РФ прийшла та залишилася там в принципі назавжди. Тому я не бачу варіантів, щоб Росія просто залишила Україну в спокої та пішла з Донбасу".