У неділю увечері, 31 липня, на півночі Косова загострилася ситуація: місцеві серби перекрили дороги на знак протесту проти нових правил, введених керівництвом цієї частково визнаної країни. Водночас сербський президент Олександр Вучич заявив про нібито плани Пріштіни напасти на сербів. Яка вірогідність початку нової війни на Балканах - і не лише в Косові - та чому Росія не допоможе своїм "братушкам" – читайте в матеріалі "Апострофа".
Паперова війна з потенціалом
Початок будівництва барикад у Косовсько-Митровицькому окрузі став підготовкою місцевих сербів до масових протестів проти рішення Пріштіни про перереєстрацію транспортних засобів із сербських номерів на косовські та припинення дії сербських документів на території республіки з 1 серпня 2022 року. Того ж дня у соцмережах почали з’являтися повідомлення, що у прикордонних селах було чути звуки стрілянини та сирен. Пізніше стало відомо, що косовська поліція взяла під контроль два переходи із Сербією та міст через річку Ібер у Митровиці, що сполучає сербський та албанський райони міста.
Ситуація розвивалась досить динамічно: у Белграді заявили, що армія Сербії не перетинала адміністративну лінію і жодним чином не заходила на територію Косова і Метохії. Натомість косовський прем’єр-міністр Альбін Курті звинуватив в ескалації конфлікту "бунтівні елементи, контрольовані урядом Сербії".
Під вечір того ж дня президент Сербії Александр Вучич прибув до Генштабу сербської армії, де провів переговори з командуванням місії НАТО в Косові. Після цього він виступив зі зверненням, закликавши міжнародну спільноту зробити все можливе, щоб косовська влада скасувала або перенесла своє рішення.
Включився у вирішення конфлікту і Вашингтон: посол США у Косові Джефф Ховеньєр закликав президента республіки Вйоса Османі та прем’єр-міністра Альбіна Курті відкласти на місяць плани щодо заміни паспортів та номерних знаків сербів на косовські.
Врешті, уже у ніч на 1 серпня 2022 року голова уряду Косова оголосив, що готовий піти на поступки і відтермінувати виконання постанови до 1 вересня 2022 року. Але за однієї умови: серби, які вийшли на протести, мають розібрати усі свої барикади, що й було зроблено наступного дня після опівдня. Проте чи не вибухне конфлікт за місяць?
Те, що сталося днями в Косово - історія, яка триває багато років і не раз виливалась у загострення між Пріштіною і Белградом: Косово вводило номерні знаки, які не визнавали в Сербії, натомість сербські знаки не визнавали в Косові. Та ж історія і з документами: спочатку серби перестали визнавати документи, видані косоварами, тепер і в Приштині не визнають сербські документи, каже "Апострофу" політолог Віталій Кулик.
"В 2016-17 році теж було загострення, серби навіть запустили "поїзд дружби" з Белграду, який був розписаний написами 21 мовою про те, що "Косово - це Сербія". В разі провокацій тодішній президент Томіслав Ніколіч обіцяв втрутитись, як тільки постраждає хоча б один серб, та сам обіцяв взяти зброю до рук. Дуже схожі речі відбувались в 2021 році: ескалація, заяви Радбезу Сербії, брязкання зброєю, наказ зупинити поїзд з Сербії в Косові на прикордонній станції Рашка, оскільки було повідомлення про буцімто мінування колій", - каже експерт.
Керівник проекту "Балканський оглядач" Наталія Іщенко зауважила, що на нинішньому конфлікті, як і у випадку з Тайванем, зараз фокусується увесь світ.
"Конфлікт в Косові є замороженим, але не вирішеним, тому будь-якого моменту там може статися збройне протистояння з жертвами, що вже було, незважаючи на присутність в Косові сил НАТО. В неділю вже лунали постріли на кордоні, хоча й поодинокі - тобто в регіоні є зброя, яка не належить офіційним сербським або косовським структурам, це зброя сербських радикалів на півночі Косова, яких, за неофіційною інформацією, підтримує Росія. Більше того, раніше російські громадяни, які працюють в місії у Косові, організовували будівництво барикад! Був і виїзд російського посла з інспекційною поїздкою в бік позицій сербських військ на кордоні з Косова. Тобто, ступінь залученості Росії очевидний", - вважає експерт.
Російський "вогник" для балканської "порохової діжки"
Іщенко нагадує, що до 2014 року загрози поновлення бойових дій на Балканах не було: Сербія проголошувала курс на переговори, Косово теж не цікавила нова війна. Але після нападу Росії на Україну в Сербії дехто вирішив - якщо Москві можна, то чому Белград не може повернути "історичні землі" – звісно, такі настрої посилюються Росією гібридними методами - йде підтримка радикалів, працює пропаганда.
"Президент Вучич має гібридну підтримку Росії і відчуває себе впевнено, бо Росія є членом РБ ООН, і цей орган жодних антисербських рішень не буде приймати. Нагадаю, Росія сприймає те що зараз відбувається як її глобальне протистояння з Заходом, в якому Україна - лише один з фронтів, а на Балканах проходить другий, хоча він і тримається в гібридних рамках. До речі, натовський контингент в Косові працює саме за мандатом, виданим РБ ООН, тобто підкоряється не НАТО, а органу, в який входить Росія. Тому Вучич може вести свою політику, яка не повністю узгоджена з ЄС, НАТО або США", - вважає експерт.
На причини викличної поведінки Белграда звертає увагу Віталій Кулик. Він відзначає, що Вучич зараз грає на мобілізації настроїв сербського суспільства, оскільки в країну прийшла енергетична криза. Йому треба втриматись у владі, а для цього важко придумати щось краще за албанську загрозу.
"Становищем Вучича користується Росія, яка пропагує міф про "велику російсько-сербську дружбу" та про те, що "русские своих не бросают". В дійсності всі втручання Росії у війни на Балканах закінчуються різнею та поразкою сербів після того, як Москва не надає обіцяної допомоги: так було впродовж усього ХХ століття", - нагадує експерт.
Звісно, зараз Москва зацікавлена у відкритті другого фронту на Балканах, тобто у початку там повноцінної війни, але серби не підуть на це, бо розуміють: воювати доведеться не з поліцією Косова, а з албанськими військовими формуваннями з важкою зброєю, яку їм може надати Тірана. До того ж на боці албанців виступлять європейські союзники. Не варто забувати, що у Косові перебуває військова місія НАТО, яка теж втрутиться у конфлікт, що може завершитися для Вучича катастрофічними наслідками.
Окрім того, Сербія не закрила для себе перспективу ЄС: ще в травні Вучич говорив, що рух туди є метою Сербії. Тим паче, 70 відсотків інвестицій в Сербію є саме європейськими, а не російськими, а за перші три місяці 2022 року обсяги торгівлі з ЄС зросли на 33%. А тому, незважаючи на кількість "вати" у Вучича в голові, Белград буде орієнтуватися саме на економічні інтереси, а не на примхи деяких політиків.
Прагнучи роздмухати конфлікт між сербами та албанцями, Росія, звісно, не обмежується тільки цією територією. За словами експертів, перед лютневим вторгненням Росії в Україну, наприкінці грудня 2021 та в січні 2022 року, рекрутингові центри по всій Європі займались вербовкою найманців для участі в низці військових конфліктів на Балканах. Це мала бути війна малої інтенсивності в багатьох точках ескалації. Йдеться про республіку Сербську в Боснії, сербських сепаратистів у Хорватії, Косово, та конфлікт албанців з македонцями у Північній Македонії, а також розкачку ситуації в Чорногорії, де нещодавно сталася друга спроба державного перевороту.
"Підпалити" хочуть досить великий ареал - якщо не "великою війною", то турбулентністю та постійними політичними кризами, протистоянням та загрозою тероризму з максимальним накачуванням регіону зброєю. Саме таким був план росіян проти Балкан на початку 2022 року. Що ж пішло не так? Значно вплинуло те, що ми зупинили російський наступ під Києвом та відкинули їх від столиці, і зараз говорити про те, що Москва може перекинути на Балкани якісь резерви з України чи Сирії - практично не доводиться. Все, що вони можуть запропонувати сербам - жменька відморожених "вагнерів" з символічною партією зброї", - каже Віталій Кулик.
Що далі?
Загалом, експерти сходяться на думці, що те, що зараз відбувається в Косові, схоже на "ритуальну війнушку", яка потрібна як Приштині, так і Белграду. Для косоварів це шанс визначити становище сербів, які проживають в анклаві у Косові та постійно ігнорують адмінвимоги косівського керівництва. Для Сербії - можливість відвернути увагу своїх громадян від економічних проблем, а також отримати певні преференції з боку Заходу.
Те, як відбуваються загострення у так званій "паспортній війні" Сербії та Косова, показує, що йдеться не про справжню війну, а про підняття ставок, а потім розв'язання ситуації третіми руками - втрутиться чи європейський представник, чи натівці, або Белград доб'ється преференцій на шляху до ЄС. Тобто нинішнє загострення - інструмент сербської зовнішньої політики, адже Белграду зараз вигідно пошантажувати, пофрондувати, але не воювати.
"Якщо станеться руйнування регіональної та глобальної безпеки, і відбудеться, наприклад, атака Росії на одну з країн НАТО, а Альянс не зможе ефективно на неї відповісти - в такому разі будь-який гравець на Балканах спробує взяти реванш над своїми сусідами та вирішити конфлікти, які наразі перебувають у відносно замороженому стані, зробивши Балкани "пороховою діжкою Європи". Але доки європейці впливають на сусідів Сербії та саму Сербію, а ЄС є привабливим для Белграду – буде "війнушка", а не війна", - резюмує Віталій Кулик.
