У широкому вжитку склалася певна стійка практика об'єднувати Китай та Росію в одну геополітичну групу, яку всі сприймають як певний стійкий союз двох країн. Про те, чи існує насправді альянс між Китаєм та Росією, і в чому полягає ключовий інтерес китайсько-російського співробітництва, "Апострофу" розповів експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Микола Капітоненко.
Між Китаєм та Росією немає формальної оборонної угоди. Їхні стосунки не підпадають і не підпадатимуть під класичне визначення військового альянсу: і в Пекіні, і в Москві неодноразово заявляли про небажання створювати військовий союз. Але у світі, де все – включно з альянсами – стало мінливим і нетрадиційним, китайсько-російське співробітництво, засноване на баченні світових політичних процесів та опозиції США, може мати потенціал більший, ніж це передбачалося більшістю спостерігачів ще кілька років тому.
Здатність Пекіна та Москви побудувати стале та ефективне стратегічне партнерство традиційно ставиться під сумнів. У Росії та Китаю різна географія інтересів, асиметрія силових потенціалів та складна історія відносин. Обидві держави мають підстави не довіряти одна одній на всі сто відсотків.
Але кожен із цих аргументів можна поставити під сумнів. Історію можна залишити у минулому; а різна географія інтересів та силова асиметрія, навпаки, можуть стати підставою для довгострокового співробітництва, взаємної доповнюваності та відсутності гострих конфліктів у ключових регіонах. Обсяг китайсько-російської торгівлі перевищує 107 мільярдів доларів; при цьому Китай є найбільшим торговим партнером Росії. В обох країнах діють авторитарні режими. У світі, де розділ на демократії та не-демократії стає ідеологічно важливим, цей нюанс теж має значення. І Китай, і Росія використовують у своїй офіційній риториці такий термін як "багатополярність" - і він має для них значення у сенсі протидії гегемонії США.
Після 2014 року, що приніс глибоку та довгу кризу у відносинах між Росією та Заходом, підстав для зближення Москви та Пекіна стало більше. Дві держави часто займають солідарні позиції в ООН, включно з Радою Безпеки; зацікавлені у підтримці стабільності в Центральній Азії; мають схожі погляди на проблему поширення ядерної зброї та боротьбу з міжнародним тероризмом.
Риторика про дружбу, згуртованість і взаємну повагу пронизує спілкування китайських і російських офіційних осіб. "Всеосяжне партнерство" і "стратегічна взаємодія" - такі характеристики часто можна почути їхньому ж виконанні.
Між державами діє Договір про добросусідство, дружбу та співробітництво, підписаний у 2001 році та продовжений у цьому році. Він був підписаний в інших геополітичних реаліях, але створив базу для зближення двох держав, зокрема, на засадах спільної боротьби з тероризмом, екстремізмом та сепаратизмом; розвитку всебічного співробітництва; та загальному баченні архітектури міжнародної безпеки.
У міру посилення акценту політики обох країн на розвитку озброєнь (Китай, за деякими оцінками, вже збільшив військові витрати до рівня 30% від американських, що дуже багато), військова співпраця стає дедалі значущою.
У спільних навчаннях "Захід/Взаємодія-2021" у серпні цього року брали участь понад 10 тисяч китайських та російських військових. Це були вже четверті спільні навчання за цей рік. Після них, у вересні, були й п'яті – антитерористичні багатосторонні навчання в рамках ШОС "Мирна місія 2021" – ще один прояв військової співпраці, що постійно розширюється та поглиблюється. З 2005 року спільні навчання стали регулярними; а з 2018 року більш масштабними та з фокусом на спільній роботі вищої ланки командирів. На навчаннях "Схід-2018" було задіяно до 300 тисяч військових, понад тисячу літаків, 36 тисяч танків та 80 кораблів на 5 полігонах. Поширеною практикою стали військові змагання, морські маневри та антитерористичні навчання.
У грудні минулого року міністерства оборони Китаю та Росії продовжили угоду про завчасне повідомлення у разі запуску балістичних ракет та ракет-носіїв. Китайська та російська стратегічна авіація спільно патрулює в АТР. Зрештою, у листопаді поточного року глави міністерств оборони двох країн підписали Дорожню карту співпраці Росії та Китаю у військовій сфері.
Поглиблення військової взаємодії за очевидної близькості міжнародно-політичних поглядів відбувається на тлі наростання загальної напруженості у світі, пов'язаної і з маневрами Росії біля кордонів України, і з активністю Китаю навколо Тайваню.
Усе це ще не військовий альянс за формою. Мабуть, його і не буде в найближчому майбутньому: ні Москва, ні Пекін не захочуть зв'язувати себе такими довгостроковими зобов'язаннями. Але ступінь спільності стратегічних інтересів, антизахідний вектор і взаємна доповнюваність ресурсів двох ядерних країн цілком здатні зробити партнерство Китаю та Росії більш, ніж стратегічним.
