Асоціація рітейлерів України звертається до влади, міжнародних платіжних систем MasterCаrd та VISA, і до українських банків з проханням не підвищувати ставки інтерчейндж (еквайрингу) до кінця дії воєнного стану.
Згідно повідомлень фінустанов, з 1 липня 2023 ставка інтерчейндж підвищиться до 0,9%, зросте і комісія за еквайринг, яку сплачує бізнес за безготівкові операції банкам та платіжним системам. Проте наразі бізнес не має коштів, щоб закласти підвищену вартість інтерчейндж (еквайрингу) у витрати, бо йдеться про сотні мільйонів гривень додаткових витрат на рік.
Головним наслідком змін стане зростання цін на товари. Бізнес вважає, що поточний рівень ставки інтерчейндж (0,7%) є економічно обгрунтованим та компромісним, що дозволяє рітейлерам не збільшувати витрат та стримувати зростання цін, а банкам - заробляти на послугах з еквайрингу.
Українські рітейлери просять не застосовувати умови Меморандуму між платіжними системами та Нацбанком (підписаний у липні 2021) до закінчення воєнного стану. Документ передбачав графік зміни ставки інтерчейндж до липня 2023. Меморандум, до якого апелюють міжнародні платіжні системи, був підписаний в умовах мирного часу, і не враховував обставини, у яких українці та бізнес перебувають другий рік війни.
В умовах війни є незрозумілою позиція глобального бізнесу, частки якого в Україні становлять близько 99,4% ринку (45,5% Visa Inc. та 53,9% MasterCard Inc.), які є глобальними гравцями: чистий прибуток Visa Inc. за 2022 рік складає – $14,96 млрд, прибуток MasterCard Inc. - $9,93 млрд.
Підписанти Меморандуму готують додаткову угоду з метою її узгодження, а отже, зниження ставок еквайрингу не відбудеться взагалі або відбудеться не раніше ніж через 3 місяці, що для українського бізнесу є критичним. Намагання укласти угоду до Меморандуму, враховуючи, що до цього зниження ставок відбувалось без підписання таких угод, свідчить про бажання платіжних систем підвищити ставки інтерчейндж та еквайрингу для бізнесу з 1 липня 2023.
Під час зими українські торгові компанії інвестували кошти в генератори, старлінки для роботи при відсутності електроенергії, йде процес з відновлення роботи магазинів на деокупованих територіях. Ці додаткові витрати ритейл покладає на власні капітальні інвестиції. З початку війни був збережений рівень роздрібної націнки на довоєнному рівні, а на соціальні товари надбавка залишається регульованою в розмірі не більше 10%. Фінансові компанії можуть оновлювати програмне забезпечення та РОS-термінали за рахунок комісійних прибутків, а не коштом громадян.
Головним завданням український бізнес називає взаємопідтримку. Рітейл забезпечує населення продуктами та товарами, банки та платіжні системи – фінпослугами. Бізнес вказує, що в його інтересах не ускладнювати становище українських громадян за рахунок зростання цін та розгортання інфляції. Українські ритейлери просять Офіс Президента України, Кабінет Міністрів та Національний банк втрутитися у ситуацію, і додають, що ринок платіжних послуг є монополізованим 2 платіжними системи, тож для українських підприємців немає альтернативи для пошуку компаній, які б забезпечили надання цих послуг. Ритейлери наполягають, щоб фінустанови враховували ситуацію в країні та наслідки для громадян, тим більше, що поточна вартість еквайрингу та ставки інтерчейндж в Україні і так вища за європейські показники.
