Російські окупанти змусили багатьох українців брати тривожні валізи і тікати, рятуючи себе та своїх дітей. Водночас квартирне питання у багатьох повисло в повітрі. Враховуючи ситуацію, деякі власники нерухомості виявили людяність та розуміння.
Українці розповіли "Апострофу" про те, на які поступки готові піти орендодавці в умовах війни із рашистами.
Денис поїхав із Києва незадовго до війни і майже два місяці додому не повертався. На початку війни зв'язався з орендодавцем, домовилися за перший місяць платити лише комуналку.
"З власницею квартири в досить добрих відносинах, тому відкрито проговорили всі деталі. На другий місяць знову списалися і домовилися про оплату у розмірі 60% від вартості оренди квартири до війни. Начебто нормально, ринкова ціна. Звичайно, хотілося б менше, але доходи Потроху відновлюються, і в принципі жити можна. Так чи інакше, влітку побачимо, як підуть справи", - каже він.
Антон після війни одразу поїхав із Києва.
"З господарем квартири ми контактували небагато. Про оплату взагалі не говорили - бо ясно, що зараз не до грошей, - каже "Апострофу" Антон. - Говорили тільки про комуналку - що заплатимо її, коли буде чим. Один із моїх сусідів уже повернувся на квартиру і заплатив лише за той період, доки він реально там живе. Це виглядає досить логічно".
Хлопець зазначає, що приємно вражений такою людяністю, яку виявив власник квартири щодо своїх орендарів.
Російська агресія не стала для Максима переконливим аргументом, щоб залишати столицю. Тому весь цей час мешкав у своїй квартирі на Подолі, яку орендує вже кілька років.
"З власником квартири ми більш-менш у добрих стосунках і регулярно підтримували зв'язок. Коли надійшла дата оплати, я запропонував платити 40% від звичної суми. Господар із радістю погодився, адже час складний, а ще він знав, що роботи у мене немає. На жаль, у мене не було коштів оплачувати комунальні, тому я запропонував орендодавцеві частину оплати направити на комунальні послуги - він відмовився. Роботи у нього немає і жив він за рахунок оренди, гроші йому були необхідні", - розповідає Максим.
У травні Максим повернувся на роботу. Синхронно з цією подією ожила столиця. З орендарем поки що тривають переговори щодо остаточної суми. Але зараз, каже Максим, вона не перевищує 60%. Хлопець сподівається на фінансове покращення та можливість оплачувати вартість, яка фігурувала у довоєнних орендних відносинах.
