Теплоходи, пляжі та "карпатський краєвид": як виглядала набережна Дніпра в Києві в ХІХ-ХХ сторіччях

Неділя, 17 грудня 2023, 05:15

У мережі оприлюднили архівні фото набережної Дніпра в Києві у ХІХ-ХХ століттях.

Про це розповідається на сторінці "Спрага: в Києві цікаво" у соціальній мережі Facebook.

Читайте також: Унікальні розписи залишилися лише на фото: як виглядав Успенський собор у Києві в день вибуху, фото

"У 1845 році була прокладена дорога вздовж Дніпра, що згодом з'єднала Поділ із майбутнім Ланцюговим мостом, який з 1853 р. розташовувався у районі нинішнього мосту Метро", - йдеться у матеріалі.

Зазначається, що у 19 столітті ця берегова частина Дніпра була абсолютно невпорядкована. Забудована була дрібними підприємствами, складськими приміщеннями. Хаотично розкидані складські приміщення робили проїзд тісним та незручним. До того ж тут проходила залізнична лінія, яка з'єднувала Поділ з Дарницею. Після будівництва на початку Гаванського шосе (1899 р.) впорядкували окремі ділянки берега.

На початку 20 століття набережна Дніпра зазнала значної реконструкції. Більшість будівель була знесена, уздовж Дніпра було споруджено широку трасу з річковими причалами та річковим вокзалом.

У період 1935-1938 рр. частину Набережного шосе "одягли" в граніт, встановили чавунне огородження, проклали широкі сходи до води (проект архітектора В.О.Осьмака). На початку 50-х шосе заасфальтували. У 1957-1961 pp. на Поштовій площі збудували новий річковий вокзал, на чотирьох поверхах якого розташувалися касова зала, камери схову, пошта, телеграф, готель, ресторан тощо. З 70-х років роботи зі зміцнення берега гранітом було продовжено.

Справжньою окрасою набережної є Парковий міст, що сполучає місто з Трухановим островом. Споруджений у 1956-1957 роках міст повністю позбавив киян труднощів переправи через Дніпро на розкішні піщані пляжі Труханова острова. Довжина моста близько 400 м, ширина - 7 м; його піднято над рівнем річки на 26 м, що забезпечує прохід під ним суден навіть у період найвищого підйому води.

Неподалік Поштової площі біля схилів Дніпра видніється 180-метрова колона тосканського ордера, поставлена на п'єдестал із двома симетричними піварками. Пам'ятник збудований у 1802-1804 роках (архітектор А.І.Меленський) на кошти мешканців міста. Серед киян та в літературі про Київ має дві назви. Перше – пам'ятник Магдебурзькому праву: 1497 року Київ входив до складу Великого князівства Литовського, і кияни отримали Магдебурзьке право – звільнення від юрисдикції київського воєводи та своє самоврядування. Друге – пам'ятник хрещення Русі: у 988 році у гирлі річечки Почайна, що протікала Хрещатицькою долиною, за князювання Володимира Святославовича, відбулося масове хрещення киян. За переказами Володимир хрестив тут також дванадцятьох своїх синів. Серед них - майбутній великий князь Ярослав Мудрий та перші канонізовані святі Борис та Гліб. Тому, колону ще називають Нижньою пам'яткою Володимиру.

Відразу після Другої світової на Набережному шосе поряд із Поштовою площею знаходилися Трамвайно-тролейбусне управління, художній фонд, господарські приміщення водоканалу та, нарешті, так званий "Клуб Водоканалу".

"Вдень тут проводилися наради працівників комунальної сфери, працювали музичні гуртки, мистецька студія, міський кіноклуб. Перед входом у клуб, у скверику, народ відпочивав, граючи у шахи, доміно. Загадково закінчилася діяльність клубу. Він почав тріщати та розвалюватися, електропроводка горіти і, нарешті, не без допомоги розпоряджень протипожежних служб клуб закрили назавжди”, - зазначив автор.