Вони їхали у Прип'ять - місто молодих робітників і найновіших технологій, мріяли про власну квартиру й весільні подорожі, а опинилися у самому пеклі катастрофи. У 35-ту річницю Чорнобильської трагедії ті, хто потрапив під постріли радіації, поділилися спогадами про останній день роботи на ЧАЕС.
Подробиці - у сюжеті Апостроф News о 12:00 на Апостроф TV.
Читайте: Аварія, яка змінила Україну: як розвивалися події на Чорнобильській АЕС
Володимир Бражнік разом із товаришами пройшов набір на Чорнобильську АЕС. Там він працював машиністом турбінного цеху. За кілька років слід за ним туди приїхав і молодший брат - В'ячеслав.
"Ми працювали у різних змінах. Він був у п'ятій зміні, а я - в другій. У мене був вихідний, а він якраз заступив з нуля годин", - згадує Володимир той день.
Про випробування на станції персонал знав, проте був переконаний, що боятися було нічого. Однак о третій ночі родину Бражніків розбудив дзвінок у двері.
"Я відчинив двері - стоїть товариш з мого цеху, Толя Нікітін. Ти, каже, знаєш, що трапилося? Ні, не знаю, що таке? Аварія на станції", - розповідає Володимир.
Розшукав брата Володимир лише надранок у медсанчастині.
"Його перші слова, які він мені сказав: "Братухо, нам хана". Я йому кажу: закінчуй, чого вигадуєш. Це, каже, страшно. Дуже страшно", - додає чоловік.
Тоді В'ячеславу було лише 22 роки. У травні хлопець планував одружитися та вирушити у весільну подорож. Утім поїздка до лікарні в Москву стала для юнака останньою. Врятувати В'ячеслава не вдалося.
"Горло згоріло повністю. Він тільки хрипів. Щось намагався сказати, а що - було незрозуміло. Шкіра злізала клаптями", - пригадує Володимир про стан молодшого брата.
Працював на станції і Сергій Богданов. Його чергування завершилося опівночі, тож чоловік сів на велосипед та поїхав додому. Там на нього чекала трирічна донечка.
"Цей вибух я і Оксана - донька тоді була вдома - мали б чути. Принаймні я чув його точно. Думали, що це грім", - ділиться спогадами Сергій.
Вранці 26 квітня Сергій вийшов з донькою на дитячий майданчик. Там він і дізнався про вибух на ЧАЕС від товариша.
"Він так у легкій формі сказав мені: "Забирай Оксану з цього піску, бо на станції вибухнув блок", - додає чоловік.
Чутки про аварію та купу смертей дійшли і до дружини Сергія. Тоді вона навчалася у Києві, але часто їздила додому до Прип'яті.
"У той час, коли всі їхали з міста - мама до міста. Уявляєте відчуття жінки, у якої маленька дитина вдома, чоловік на станції, а всі автобуси скасовані? Як вона діставалася? Там кілометрів 10 довелося йти пішки через ліси", - зазначає Сергій.
Минули роки. У подружжя народилася друга донька - Олександра. За іронією долі дівчину запросили знімати Прип'ять для серіалу HBO. Вона працює оператором безпілотника.
"Для мене це був знаковий проект. Проект мрії. Тому що його тематика доволі тісно пов'язана із болісною історією. Історією моєї родини", - каже Олександра Зубченко.
Творці культової картини "Чорнобиль" дізналися про її маму та про ті 10 кілометрів, які молода дівчина пробиралася вночі крізь Рудий ліс.
"Ця історія багатьох вразила, тому що вона гідна окремого фільму", - сміється дівчина.