У суботу, 6 листопада, відзначається Дмитрівська поминальна субота. Цього дня християни моляться за своїх батьків та родичів. Після богослужіння треба поїхати на цвинтар, щоб відвідати своїх рідних, прибрати на могилі, поставити квіти.
"Апостроф" розповідає про традиції поминання померлих у Дмитрівську батьківську суботу.
Історія батьківської суботи
Традиція Дмитрівської поминальної суботи виникла на Русі у XIV столітті. Тоді князь Дмитро Донський, святим покровителем якого був Димитрій Солунський, наказав щороку поминати загиблих у Куликівській битві воїнів. Вперше панахиду провели в Троїцькій обителі преподобного Сергія Радонезького — там із вищим духовенством та наближеними молився і великий князь.
Згодом пам'ять про воїнів, що загинули за Вітчизну, стерлася в народній свідомості. Але культура поминання померлих перед днем святого Солунського збереглася, перетворившись на один із батьківських днів. Тепер у цей день поминають не лише воїнів, а й усіх померлих християн.
Що можна робити у Дмитрівську батьківську суботу?
На службу православні беруть пожертвування у вигляді круп, хліба, печива, фруктів, олії (м'ясо та міцний алкоголь ніколи не приносять до храму). Продукти залишають у храмі на спеціальному столику, після чого працівники роздають їх нужденним. Можна окремо пригощати не лише жебраків, а й усіх знайомих і просити згадати померлого в молитві.
Що не можна робити у Дмитрівську батьківську суботу?
У батьківську суботу не прийнято погано говорити про покійних. Не можна плакати і тужити за померлими. Водночас заборонено брати участь у розважальних заходах, співати та танцювати. Під забороною алкогольних напоїв.
Раніше ми писали про те, як правильно згадувати померлих у батьківську суботу та які потрібні для цього молитви.
