Попри постійні обстріли, мешканці Києва знаходять у собі сили, щоб зберігати оптимізм і лагодити те, що знову може бути зруйноване.
Про ракетний удар по Києву і свої відчуття написала у Facebook Леся Мандзевич.
"Я живу неподалік Лукʼянівки, десь на третині дороги між тим обʼєктом, у який вже вкотре намагаються поцілити і "Охматдитом". Вчора я мала вже виходити до метро, але щось закрутилася ("цикувалася" перед дзеркалом в нових мештах) і вирішила дочекатися відбою вдома. Після другого вибуху ми з Ясею спустились в укриття і вже там затерплі, заглушені і запорошені, сиділи до кінця. І хоч фізично ми не постраждали, але вчора я двох слів не могла склепати докупи.
Сьогодні зранку я знову пішла до метро. Каркаси і залізяччя зруйнованих поверхів будинка зяяли як ребра з летального перелому, зі вщент розтрощеного балкона дому навпроти звисав на обірваному шнурку попраний і тепер подертий одяг, а під ногами на хіднику хрумтіли скрупули битого скла. Страшне і неприємне видовище", - написала Мандзевич.
Вона додала, що було і щось інше.
"Люди заходилися міняти склопакети, лагодити двері, розбирати уламки, вимітати всю шкоду. Кавʼярня на генераторі і з дошкою замість вікна варила комусь ранкове американо, а магазин все по 15 гривень вже розчахнув новенькі двері, бо ще вчора встиг їх поміняти. Пані з абрикосами під метро показувала синці на ногах і подряпини на ліктях, а літня бабця таки наважилася і привезла відро з майорами по 10 грн за штуку. Всі, якщо не говорили, то точно думали про вчорашнє.
І зовсім не дивним чином, ця банальна ранкова прогулянка вирвала мене з мого тупого стану оніміння. Я дивлюся і бачу як життя проростає, знаходить свої шляхи, повертається, не піддається смерті", - зазначила українка.
Мандзевич звернула увагу, що багато іноземців, які зараз приїжджають до Києва на всякі місії, із абсолютним захопленням відзначають наскільки місто живе.
"Ми лагодимо те, що знову може бути зруйноване. Бо в нас нема іншого вибору, бо в нас нема іншої землі та іншого дому, в якому жити, крім нашого. І саме цей аргумент я теж завжди використовую в розмовах із тими ж закордонними "голубами миру", які заводять щось про "а може якби ви поступилися".
Знаходити мотивацію і зберігати оптимізм мені й самій стає важче. Але коли я бачу, як працює життя - я хочу жити, навіть більше ніж будь-коли. Тому я купую майори, абрикоси і чорниці, і буду їх їсти, смакувати літо і відбирати його в горя і німоти собі назад. І донат. Не забудьте про нього", - написала Мандзевич.
Нагадаємо, внаслідок удару 8 липня у Києві загинуло 33 людини, з них 5 дітей. Поранення отримала 121 людина, з них 10 дітей
