Політика – це гра, яку більшість людей не розуміють. Для того, щоб бути ефективним тобі треба знати правила й вміти їх використовувати, бо інакше ти просто не ефективний, або тебе викинуть з неї. В США це називається realpolitik.
В політиці є одна велика ілюзія: що успіх приходить до тих, хто має найкращу ідею, правильні наміри або чесні мотиви. Але будь яка влада в будь якій країні працює за логікою інтересів. У політиці перемагає той, хто створює вигоду для інших, а інколи просто піар і надію вигоди для інших. Так само можна працювати і з політиками. Не можеш достукатись до посадовця – знайди його боса. Дай босу щось, що босу потрібно.
А ще краще - зроби йому класну емоцію - позитивний піар, виріши якусь проблему, просто подружись. Не можеш переконати систему в лоб - зроби так, щоб людям з яких складається система було вигідно тебе підтримати.
Відкрити двері у владі можна не силою аргументів, а силою стимулів. Усі хочуть виглядати ефективними, корисними, потрібними. Якщо ти допомагаєш політику або інституції вирішити проблему, отримати підтримку виборців чи медіа, то він допоможе тобі. Можливо не завжди, але йому вірно. На цій ймовірності і можна змінити світ і зробити добро.
Але потім так це також інструмент. Його можна використовувати для блага всіх, або до себе. Можна для добра, а можна для зла. Часто ті, хто використовують його, роблять зло. І ті хто хочуть добра, просто не знають як працювати з політикою.
У Вашингтоні роботу з політиками називають “alignment of incentives”: вирівняння інтересів. Так працює демократії. Бо демократія базується на балансі інтересів, який утримує систему в русі.
Створити мотивацію мало. Треба знати хто приймає рішення. Справжні рішення. Не хто мав би їх приймати або вам здається приймає, а той хто реально має владу. Бюрократія любить нескінченні зустрічі, довідки та погодження. Але реальні рішення ухвалюють не вони, а ті, хто має політичний вплив і політичну вигоду від їх ухвалення. І головна задача для результату зрозуміти і знайти цю вигоду або інтерес.
У політиці ніхто не зобов’язаний тобі допомагати. Друзі зникають, коли треба прийняти непопулярне рішення. Виживають лише ті, хто стає цінним сам по собі, тобто незамінним. Якщо ти єдиний, хто може зробити щось критичне - тебе не звільнять або від тебе не здихаються.
Для когось звучить жорстоко чи наївно. На розуміння цих простих принципів люди витрачають десятиріччя особистих помилок і досвіду. а могли би витратити цей час на створення добра.
Джерело: Тимофій Милованов у Facebook
