Один із найбільш знакових моментів як у християнстві, так і в юдаїзмі пов’язаний із чудесним розділенням Червоного моря, що дозволило Мойсею та ізраїльтянам втекти з Єгипту 3500 років тому. Хоча опис цього дива часто називають міфом, вчені кажуть, що така подія справді могла статися без необхідності божественного втручання.
Про це йдеться в матеріалі MailOnline.
Дослідження вчених показують, що поєднання екстремальних погодних умов і правильної геології може пояснити всі деталі біблійної розповіді про чудо Мойсея, а це означає, що води могли розійтися саме в потрібний час, щоб зробити можливим порятунок ізраїльтян з Єгипту.
Легендарна історія про перетин Червоного моря ізраїльтянами почалася з того, що Мойсей підняв руку, коли води Червоного моря розділилися, утворивши стіни з обох боків і створивши суходіл. Нещодавнє комп’ютерне моделювання показало, що постійний вітер зі швидкістю 100 км/год у правильному напрямку міг штовхнути воду назад, оголивши сухопутний коридор шириною майже 5 км. Коли ж вітер вщухне, морські води швидко відпливуть назад, створивши хвилі, схожі на цунамі.
"Перетин Червоного моря — це надприродне явище, яке включає в себе природну складову — диво, що полягає в часі", — сказав Карл Дрюз, океанограф з Національного центру атмосферних досліджень.
Згідно з біблійним оповіданням, перетерпівши сім єгипетських кар, ізраїльтяни втекли в пустелю, але незабаром опинилися в пастці між армією фараона, що наступала, і Червоним морем. У цей момент Бог втрутився і створив тимчасовий сухопутний міст, висушивши мулисте морське дно настільки, щоб зробити похід дном Червоного моря можливим.
Традиційно вважається, що цей перехід відбувся в Акабській затоці, одній із найглибших і найширших частин Червоного моря. Однак ця теорія сумнівна, оскільки Акабська затока охоплює до 25 км у поперечнику, а глибина досягає 1850 метрів, що робить її непрактичною для масового перетину.
Більш правдоподібним місцем для перетину є Суецька затока - мілкіший і вужчий рукав Червоного моря. Ця водойма відокремлює материкову частину Єгипту від Синайського півострова і має середню глибину 20-30 метрів з відносно рівним морським дном.
Історичні звіти навіть припускають, що такий перехід був можливим. У 1789 році Наполеон Бонапарт і його війська перетнули частину Суецької затоки верхи під час відливу; їх мало не знесло, коли вода повернулася, але їм все ж вдалося завершити свою подорож.
Доктор Брюс Паркер, колишній головний науковий співробітник Національного управління океанічних і атмосферних досліджень, ще в 2014 році припустив, що Мойсей міг знати про ці зміни припливів і відливів і використати їх на свою користь.
«Мойсей жив у сусідній пустелі в свої ранні роки, і він знав, де каравани перетинають Червоне море під час відпливу, — розповів він. - Він знав нічне небо та стародавні методи передбачення припливу, засновані на тому, де місяць був над головою та наскільки він був повним".
Єгиптяни, які звикли до Нілу без припливів, не знали про ці природні ритми, що робило їх уразливими, коли вода, що спадає, раптово знову нахлинула.
Хоча характер припливів і відпливів є одним із потенційних пояснень, інша ключова деталь із Біблії натякає на інше природне явище. У біблійному уривку сказано: "Господь цілу ніч гнав море сильним східним вітром, і висушив море, і розділилися води".
Ця згадка про сильний вітер є переконливою. Подібно до того, як подув на верхню частину чашки з водою штовхає рідину вбік, сильні вітри можуть переміщувати великі водойми, можливо, значною мірою.
Професор Натан Палдор, океанолог з Єврейського університету в Єрусалимі, припускає, що вітер, який дме зі швидкістю 65-70 км/год із північного заходу, міг змусити води навіть глибокого моря відступити, відкривши шлях для ізраїльтян, який вони могли перетнути. Його розрахунки показують, що такий вітер, який тримається протягом кількох годин, може знизити рівень моря приблизно на три метри, відкривши підводний хребет для безпечного проходу.
Нагадаємо, у забороненому розділі Біблії розкрили, що насправді сталося під час Великого потопу.
До слова, на місці ймовірної стоянки Ноєвого ковчегу в Туреччині вчені виявили ознаки катастрофічної повені.
