У цей час на Заході відбувається п'ята за останні 250 років, хвиля приходу мас у політику. Кожна така хвиля супроводжувалася різкою суспільною поляризацією, іноді аж до громадянських воєн та встановлення диктатур.
Про це написав у Facebook журналіст Ярослав Шимов.
Він описав ситуацію, яка зараз склалася у тій частині світу, яку прийнято називати вільною.
1. Зліва: прогресизм, екологізм, антиколоніалізм і політика ідентичності, пацифізм (із застереженнями), у радикальному варіанті - есхатологічний екорадикалізм на кшталт Extinction Rebellion, «антибілий» расизм, антисіонізм, що переходить в антисемітизм.
Соціальна база: парадоксальний, але лише на перший погляд, союз частини найбагатших (бізнес-еліти, зацікавлені в глобалізації або пов'язані з «прогресивними» технологіями на кшталт зеленої енергетики) і найбідніших (мігранти й етнічні меншини) за підтримки більшості інтелектуалів і деякої частини середнього класу.
Тренди: посилення регуляції та дирижизму в багатьох галузях суспільного життя, ідеологізація освіти та мас-медіа, підхід до суспільства як сукупності груп за расовою, національною, ґендерною ідентичністю за фактичного послаблення акценту на індивідуальні права на користь групових.
У царині свободи слова - розширення обмежень, що пояснюються боротьбою з дезінформацією та мовою ненависті, за фактичного безперервного розширення кола тем, поглядів і висловлювань, які визнаються суспільно неприйнятними або відверто екстремістськими. (Усе це було досить точно помічено Венсом у його промові, однак стосується не тільки Європи, а й США).
Загалом політика більшої частини нинішніх лівих і лібералів - елітаристська, орієнтована насамперед на освічені верстви, з дедалі помітнішим негативізмом щодо консервативного «простолюду» (basket of deplorables, згідно з відомим висловом Гілларі Клінтон про виборців Трампа). Характерна риса - посилення проблем у комунікації з масовим виборцем, акцент на великі стратегічні, сильно ідеологізовані проєкти на кшталт Green Deal на шкоду політичній тактиці й актуальним соціальним проблемам.
Символічні фігури: мільйонер-«шампанський соціаліст», чиновник, університетський професор і більшість його студентів, нещодавно прибулий іммігрант.
2. Зправа: перехоплення соціального порядку денного в лівих (утім, цей бастіон ліві здали самі), націоналізм, антиглобалізм, ізоляціонізм, наталізм, клерикалізм, у радикальному виводі - расизм, національний і гендерний шовінізм, мілітаризм.
Соціальна база: знову-таки союз частини багатих (Силіконова долина, що різко поправіла, плюс бізнеси, які так чи інакше виграють від протекціоністської політики) зі значною частиною середнього класу, силовими структурами, «невдахами глобалізації» (соціальні групи, які постраждали від перенесення виробництв в Азію, роботизації тощо) і «традиційними» бідними (не іммігрантами).
Тренди: антиелітаризм, зростання антимігрантських настроїв, ворожість до «експертократії» та міжнародних інституцій, наростання соціального консерватизму, ворожості до національних, релігійних і гендерних меншин, потреба в «сильних» лідерах і радикальних рішеннях.
У царині свободи слова - риторика на захист цієї свободи та «альтернативної» інформації, орієнтація на соцмережі за ворожості до «упереджених» мейнстримних мас-медіа, інтерпретація того, що описується мейнстримом як дезінформація, як правди, що приховується ліволіберальними елітами.
Загалом політика більшої частини нинішніх правих - популістська, орієнтована на поточні запити мас, пропаганду швидких і простих рішень і культ сильного лідерства, стимулювання антисистемного протесту, спрямованого проти прогресистських сил і ліберальних еліт.
Символічні фігури: мільйонер-консерватор, військовий/поліцейський, дрібний або середній підприємець, дрібний службовець, безробітний.
На основі перерахованого вище журналіст зробив 5 висновків:
1) Ми переживаємо на Заході чергову, мабуть, п'яту за останні 250 років, хвилю безпосереднього приходу мас у політику. (Перша була пов'язана з американською та французькою революціями, друга - з «весною народів» 1848 року, третя - з міжвоєнним періодом, четверта - з крахом СРСР і соцтабору). Кожна така хвиля супроводжувалася різкою суспільною поляризацією, іноді аж до громадянських воєн і встановлення диктатур. У цьому сенсі нічого незвичайного зараз не відбувається, але наслідки, як і щоразу в таких випадках, непередбачувані і можуть бути найнеприємнішими.
2) Специфіка нинішньої хвилі: вона пов'язана не тільки з економікою і політикою, а й з технологічними змінами, передусім з приходом ери інтернету і штучного інтелекту. Поширення інформації та дезінформації стало небувало швидким і масовим. Звідси - особлива глибина поляризації та гострота «культурних війн». Відома карикатура, на якій доярка і сільський алкаш у російській глибинці розмірковують про підрахунок голосів на американських виборах, - не таке вже й перебільшення.
3) Багато усталених соціальних ієрархій, головним чином інтелектуальних і культурних, зруйновано, а нові ще не сформувалися. У цій обстановці частина політичних і культурних еліт робить ставку на формування цих нових ієрархій «згори», шляхом дирижизму й обмежень, інша, навпаки, віддає перевагу хаосу (не плутати зі свободою), коли правий той, хто голосніше кричить або набрав більше кліків у мережі. Енергія інформаційного хаосу здатна принести політичний успіх, що ми і спостерігаємо останніми роками і місяцями, які ознаменувалися «правим поворотом».
4) Обидві сторони пропонують публіці неякісний товар. Одна намагається ввести свободу самовираження громадян у прийнятні для неї ідеологічні рамки (варто підкреслити: як і раніше, ще набагато м'якші, ніж в авторитарних системах; де-факто саме цим аргументував Пісторіус проти Венса). Інша абсолютизує цю свободу, не визнаючи реальність і небезпеку дезінформаційних операцій, конспірологічних дурниць і маніпулювання громадською думкою (насправді, за необхідності, вона сама вдається до всього цього).
Обидва підходи ґрунтуються на презирстві до фактів як таких, обидва по суті своїй - діти постмодернізму, незалежно від того, яким ідеологічним одягом прикривається прагнення маніпулювати суспільством. У політичному сенсі «ліва» маніпуляція орієнтована на створення патерналістсько-олігархічного режиму, «права» - режиму теж олігархічного, але з більш яскраво вираженими тенденціями до трансформації в авторитаризм.
5) Усе пізнається в порівнянні: західна демократія може виглядати зараз як така, що перебуває в серйозній кризі, але насправді в жодній із провідних демократичних країн основи цієї моделі (змінюваність влади, свобода політичних дискусій, поділ гілок влади тощо) поки що не зазнали такої сильної ерозії, щоб можна було говорити про справжній занепад, а тим паче про неминучий крах демократичного світу. Зіставлення із сучасними диктатурами говорить ясно: блокування поста на ФБ за вживання «невідповідних» слів не можна порівнювати з тюремним терміном за цей пост.
На думку Шимова, у цьому полягає головна слабкість аргументації Венса: в умовах підйому агресивних диктатур демократії повинні зайнятися насамперед забезпеченням своєї безпеки, а вже потім вирішувати, що робити з власною недосконалістю.
«Коли бандит заніс над тобою ніж, нерозумно засмучуватися з приводу того, що в тебе на щоці вискочив некрасивий прищ. Але я цілком розумію, що з Америки ці проблеми виглядають дещо інакше, ніж з Європи», - зазначив журналіст.
Як повідомляв "Апостроф", Джей Ді Венс розкритикував останні заяви президента України Володимира Зеленського, а також застеріг від подальших "напад на Дональда Трампа".
