Президент Білорусі Олександр Лукашенко на тижні відвідав один з найбільших державних заводів в Мінську, щоб показати, що він все ще користується підтримкою, незважаючи на загальнонаціональні заклики до його відставки. Однак йому варто було б пам'ятати про долю Ніколає Чаушеску.
Про це пише Bloomberg.
Тінь Румунії
У грудні 1989 року рішення останнього комуністичного лідера Румунії Ніколає Чаушеску протистояти революції в країні, відправивши тисячі нібито лояльних заводських робітників на мітинг, виявилося фатальною для нього помилкою. Його побили, а згодом схопили і стратили.
Саме такі паралелі з відвідуванням Лукашенком Мінського заводу колісних тягачів, який будує транспортери для російських ракет, кинулися в очі.
"Білорусь ніколи не буде колишньою, - заявив колишній посол Великобританії в республіці Найджел Гулд-Девіс на онлайн-брифінгу. - У Лукашенка немає майбутнього".
Лукашенко залишається при владі, і, схоже, він сповнений рішучості протистояти протестам, на які вийшли сотні тисяч людей на вулиці, і міжнародному засудженню президентських виборів 9 серпня, у яких, як він стверджував, він отримав перемогу.
Однак в світі багато що змінилося з моменту падіння диктатора Румунії на тлі революційних настроїв, які змели комуністичні режими у Східній Європі і поклали кінець Холодній війни.
США за президентства Дональда Трампа, схоже, менш зацікавлені у вирішенні питань європейської безпеки. І коли кремлівський лідер Михайло Горбачов пішов у відставку через втрату Радянським Союзом східноєвропейських сателітів, Володимир Путін сьогодні намагається відновити контроль над так званим ближнім зарубіжжям Росії.
Чим закінчиться історія протестного руху в Білорусі - чи то повалення Лукашенка, подібне до режиму Чаушеску, чи ж утримання влади за рахунок поєднання репресій і зовнішньої підтримки, на кшталт Ніколаса Мадуро з Венесуели, - все це матиме серйозні наслідки не тільки для білоруської нації з населенням 9,4 мільйони людей, але також і їх сусідів по Європейському Союзу і Росії.
Військове розгортання
Лукашенко показує, що він, як і раніше, контролює білоруські спецслужби і готовий їх використовувати. У п'ятницю він звинуватив Захід у плануванні вторгнення з метою захоплення Гродненської області Білорусі недалеко від кордону з Польщею, де раніше за його наказом розгорнули збройні сили Білорусі для великомасштабних навчань. За словами Лукашенка, він розповів Путіну про загрозу, додавши, що безпека Білорусі також є проблемою для Росії.
Гулд-Девіс, старший науковий співробітник по Росії і Євразії в Міжнародному інституті стратегічних досліджень у Лондоні, назвав військове розгортання в Білорусі всього лише питанням часу.
У своїх телефонних розмовах з канцлером Німеччини Ангелою Меркель і президентом Франції Еммануелем Макроном президент РФ Володимир Путін заявив, що він буде вважати будь-яке європейське втручання або тиск "неприйнятними", що потенційно може підготувати грунт для ще однієї безладної геополітичної війни через колишні радянські республіки після Грузії, Молдови і України.
Між Заходом і Росією
У середу лідери 27 країн-членів ЄС спробували дати оцінку подіям в Білорусі, заявивши на віртуальному саміті, що вони не визнають вибори, на яких Лукашенко отримав 80% голосів і шостий термін.
Путін, зі свого боку, впродовж багатьох років вимагав від Лукашенка згоди на об'єднання їх двох країн в союзну державу, на що білоруський лідер в принципі погодився в 1999 році за часів екс-президента Росії Бориса Єльцина. З того часу він завзято пручався, побоюючись поглинання Білорусі Росією.
З свого боку ослаблення позицій президента Лукашенка може дати Путіну можливість, нарешті, укласти цю угоду. більше того, в колі кремлівського лідера вже роздумують над питанням, чи не краще Росії мати справу з опозицією, якщо влада Лукашенка впаде.
"Росія була, є і буде брати участь в білоруській політиці і білоруській економіці", - сказала Анна Марія Дайнер, аналітик з безпеки Польського інституту міжнародних відносин, на віртуальному брифінгу.
Чи народиться нова білоруська демократія
Білорусь, яка зазнала катастрофічних втрат під час Другої світової війни, була відновлена при Радянському Союзі і стала однією з його найбагатших і технологічно розвинених республік. Незалежність, до якої вона прийшла в 1991 році, не отримала широкого схвалення серед громадян країни, оскільки на попередньому референдумі, організованому радянською владою, 84% виборців проголосували за те, щоб залишитися в союзі. Ідея возз'єднання з Росією стала популярною.
"З часом це змінилося, оскільки країна отримала свій перший стійкий досвід в якості сучасної незалежної держави", - стверджує Неллі Бекус, фахівець з пострадянського простору, яка викладає історію в Університеті Ексетера у Великобританії.
Білоруси були включені в політичні союзи з 13 століття, в тому числі в межах Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, Російської імперії та Радянського Союзу. Але відповідно до лютневого опитування, проведеного недержавним агентством BAW, 75% білорусів тепер хочуть залишатися незалежними.
За словами Бекус, Путін давно втратив можливість поглинути Білорусь, хоча і не через будь-які націоналістичні або прозахідні настрої, які помітно були відсутні в протестах. За її словами, "ми спостерігаємо не народження нації, а народження демократії".
Проблема для всіх сторін полягає в тому, що вимоги справедливості і демократичних засад не дають змоги Росії підпорядкувати країну власній аж ніяк не демократичній політичній системі, в той час як геополітично нейтральний тон протестів навряд чи буде достатнім для задоволення амбіцій Путіна.
Результатом для Білорусі, за словами Анни Марії Дайнер, є нестабільна ситуація, в яку Путін неохоче втручається безпосередньо через страх розпалити антиросійські настрої і не наважується на більш серйозні дії.
"Ви не можете передбачити, що станеться сьогодні ввечері, не кажучи вже про більш віддалене майбутнє", - сказала вона.
Як повідомляв "Апостроф", 22 серпня в містах Білорусі пройшли нові акції протесту. Люди вийшли на вулиці Мінська, Бобруйська, Могильова і Солігорська з протестами проти насильства.
