Принцип «чистих рук», який мав стати фундаментальним маркером роботи оновлених антикорупційних та правоохоронних відомств України, дедалі частіше натрапляє на внутрішні виклики. Офіційний фінальний звіт Тимчасової слідчої комісії (ТСК) Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів корупції в правоохоронних органах та судах виявив ознаки системної закритості всередині самих силових структур.
Особливу увагу медіа привернула ситуація в Національному антикорупційному бюро України (НАБУ). За даними парламентської ТСК, оприлюдненими у профільних медіа, упродовж останніх трьох років Бюро не оголосило про підозру жодному зі своїх співробітників за фактами внутрішньої корупції, попри наявність щонайменше шести зафіксованих прецедентів. Депутати прямо називають цю статистику свідченням браку дієвого внутрішнього контролю та толеруванням корупції всередині системи.
Річна діяльність ТСК, яку очолював народний депутат Сергій Власенко, завершилася у червні 2026 року реєстрацією проєкту Постанови № 15337. Попри те, що Регламентний комітет ВР під керівництвом С. В. Кальченка повернув проєкт на доопрацювання через суто процедурні та стилістичні невідповідності (зокрема, вимогу прибрати неофіційний епіграф та зауваження щодо дорадчої експертної групи), сутнісна аналітична база розслідування зафіксувала глибокі системні проблеми у правоохоронній вертикалі.
Системні витоки та внутрішня тиша: що відбувається за лаштунками НАБУ
Головний фокус уваги змістився на аудит внутрішньої безпеки антикорупційного відомства. Висновки ТСК про відсутність внутрішніх підозр фактично перегукуються із результатами незалежного міжнародного аудиту НАБУ. Іноземні фахівці раніше вже фіксували регулярні інформаційні витоки: так звані «зливи» матеріалів кримінальних проваджень на користь фігурантів розслідувань, проте результативних справ за цими фактами суспільство так і не побачило. Своєю чергою, Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) також піддалася критиці у медіа за фактичне засекречування деталей розслідування справи про «зливи».
Паралельно з цим інформаційне поле навколо НАБУ протягом 2024–2025 років наповнювалося іншими скандалами, зафіксованими у моніторингу Дослідницької служби ВР. Бюро звинувачували у тиску на журналістів та прослуховуванні телефонів адвокатів. Додали репутаційних втрат і майнові розслідування щодо детективів відомства: від приховування інформації про мільйонні статки керівників підрозділів (зокрема, у сфері криптовалюти) до придбання елітної нерухомості та відпочинку на лакшері-курортах під час війни.
Інформаційний фокус правоохоронної системи: загальна тенденція
Аналіз онлайн-публікацій українських медіа (від «Слідство.Інфо» та «Bihus.Info» до великих інформагенцій), проведений для ТСК, демонструє, що проблеми з доброчесністю є наскрізними для всієї судової та силової вертикалі. За останні півтора роки журналістами було зафіксовано понад 80 випадків потенційних правопорушень серед топпосадовців.
Дослідники виокремлюють три чіткі маркери недоброчесності, спільні для судів та правоохоронців:
Махінації зі службовим житлом та штучне заниження вартості елітної орендованої чи придбаної нерухомості.
Оформлення дорогого майна (елітні авто, маєтки) на близьких родичів чи третіх осіб.
Використання службового становища для блокування розслідувань або бездіяльність за фактами тиску на бізнес (резонансні претензії бізнес-спільноти до ДБР та БЕБ).
Серед найбільш резонансних кейсів у досьє виділено масштабний скандал в Офісі Генерального прокурора щодо масового оформлення прокурорами статусів інвалідності для отримання підвищених пенсій (зокрема на Хмельниччині). Дисциплінарна комісія взяла в перевірку 348 прокурорів, проте реальних звільнень відбулися одиниці, а частина звільнених керівників просто перейшла на інші посади в тих самих структурах. Не менш складна ситуація фіксується у ВРП та ВККС, де громадські організації заявляють про затягування розгляду скарг на суддів-хабарників та усунення громадськості від оцінювання суддів.
Суспільна довіра та криза очікувань
Наслідком такого інформаційного фону є стрімке падіння рівня суспільної довіри до державних інституцій, покликаних забезпечувати правопорядок. У звіті наводяться дані соціологічних опитувань Центру Разумкова за 2025 рік, де баланс довіри розподілився у критичних пропорціях:
Суди мають найнижчий рівень довіри серед громадян - лише 11,7%;
НАЗК - 16,4%;
САП - 17,4%;
НАБУ - 18,1%;
Органи прокуратури - 19,5%.
Відносно вищі показники утримують лише структури, безпосередньо залучені до сектору безпеки й оборони в умовах війни: Національна поліція України (35,5%) та Служба безпеки України (44,5%).
Ситуація навколо НАБУ та інших правоохоронних органів демонструє: без впровадження жорсткого зовнішнього контролю та перезавантаження служб внутрішньої безпеки, декларації про безкомпромісну боротьбу з корупцією ризикують залишитися лише інструментом для формування звітів.
