Україна вперше з початку повномасштабного вторгнення випередила країну-агресора за кількістю та ефективністю застосування ударних безпілотників. Масштабування вітчизняного виробництва дронів-перехоплювачів та успішні атаки на критичну інфраструктуру в глибокому тилу РФ дозволили Києву перехопити ініціативу в повітрі, методично руйнуючи економічну основу російського терору — нафтопереробну галузь.
Про це в ефірі телеканалу "Апостроф" розповів командир 429-ї окремої бригади безпілотних систем "Aхіллес" Юрій Федоренко.
Федоренко наголосив, що українська ППО демонструє високу ефективність — під час масованих атак вдається збивати до 95% ворожих цілей. Це стало можливим завдяки розвитку власного військово-промислового комплексу та масштабуванню виробництва дронів-перехоплювачів.
"Під час масових обстрілів по Україні бойових дронів-камікадзе було збито майже 95%. Це свідчить про те, що наш військово-промисловий комплекс, компанії, які обслуговують військово-промисловий комплекс, взаємодіють з фронтом, взаємодіють з користувачами, тобто з нами, з Збройними Силами, Силами оборони загалом і зробили та масштабували ми, як держава, ряд номенклатур дронів-перехоплювачів, які дозволяють нам забезпечити подібний результат", — зазначив Федоренко.
Він додав, що Україна досягла безпрецедентних результатів у нанесенні ударів по території Росії, зокрема по об’єктах нафтогазової інфраструктури. Такі атаки суттєво зменшили можливості РФ експортувати нафту — майже на 50%, що прямо впливає на фінансування війни.
"Ми отримали можливості наносити удари в глибину Російської Федерації без узгодження тих питань з усіма нашими стратегічними партнерами, а діяти холоднокровно на власний розсуд з ціллю унеможливлення терору українського народу. Знизити можливість Російської Федерації до транспортування нафти і продажу майже на 50% за рахунок своїх ударних засобів — це безпрецедентні події. Кожна країна є ситуаційним партнером в моменті часу і кожен переслідує в першу чергу свої національні інтереси. А ми у військовому плані з об'єкта, з якого знущалися, перетворюємося в суб’єкт, який є одним з найміцніших військ на європейському континенті", — пояснив Федоренко.
Продовження після рекламиРЕКЛАМА
Командир зазначив, що попри наявність у ворога систем ППО тактичного рівня, стратегічні об'єкти РФ залишаються вразливими. Методичні атаки на порти та НПЗ свідчать про виснаження російських резервів, оскільки агресор не встигає відновлювати втрачені машини ППО та прикривати всі пріоритетні напрямки одночасно.
"Я з величезною насолодою кажу, що ППО Російської Федерації деревом як дуршлаг — це факт. Те, що ми можемо наносити удари методично по одному тому самому об'єкту, свідчить про те, що в противника немає величезних резервів для того, щоб закрити найважливіше і найдорожче для них. В частині ППО не може бути швидко поновлення виготовлення машин, які Росія могла б поповнити втрати і виготовити ті кількості, яка б допомогла закрити їм пріоритетні важливі для них об'єкти. Продовжуємо нарощувати зусилля. Зараз головне — тримати темп", — зауважив військовий.
Він підкреслив, що ці досягнення стали можливими завдяки здатності України діяти самостійно, без постійного погодження з партнерами, орієнтуючись на власні військові цілі. Україна поступово переходить із ролі об’єкта міжнародної політики до суб’єкта, формуючи одну з найсильніших армій у Європі.
Водночас існують серйозні виклики. Зокрема, Україна не здатна швидко створити власні системи ППО рівня Patriot, тому залишається залежною від постачання ракет і допомоги партнерів. Попри ризики скорочення цієї допомоги, українське керівництво активно шукає ресурси по всьому світу, щоб забезпечити захист міст і населення.
"Апостроф" повідомляв, що поєднання санкцій, виходу американських нафтосервісних компаній та влучних ударів українських сил по ключових портах Росії заблокувало агресору можливість повноцінно скористатися ринковою кон’юнктурою. Замість очікуваних надприбутків Росія фіксує двократне падіння нафтогазових доходів порівняно з минулим роком та критичне скорочення кількості танкерів, що виходять із її гаваней.
Масовані атаки на російську нафтову інфраструктуру та термінали призвели до глибокої системної кризи в енергетичному секторі РФ. Зупинка експорту через ключові порти спровокувала ефект доміно: нафтопереробні заводи змушені припиняти роботу не лише через прямі влучання, а й через неможливість підтримувати технологічний цикл у заблокованій транспортній системі.
Масовані удари по російській нафтопереробній інфраструктурі стають одним із ключових інструментів послаблення економічної спроможності РФ вести війну, адже саме енергетичний сектор формує основну частину її військового бюджету.
