Після Помаранчевої революції 2004 року конфліктні ситуації між Росією та Україною ускладнили процеси транзиту природного газу та постачання ядерного палива через Україну до сусідніх держав. Такі події сприяли російській стратегії здобуття незалежності від транзитних держав і вилились у будівництво "Південних потоків 1 та 2". Загалом, залежність російського експорту газу та нафти від українського транзитного шляху планують повністю ліквідувати до 2022 року, а сучасне питання безпеки постачання природного газу та ядерного палива через Україну стало центром уваги сусідніх країн, у тому числі й Угорщини.
Для Угорщини важливим аспектом була необхідність підтримувати безпеку постачання природного газу через Україну навіть під час українсько-російських конфліктів. Саме тому Угорщина активно сприяла забезпеченню легального реверсу газу у 2013 році, що врегулювало безпекові питання транзиту та допомогло Україні покрити весь імпорт газу від міжнародних партнерів. Стабільний реверс газу також посприяв успіху "Нафтогазу" в Стокгольмському арбітражному суді, що мало значний вплив на енергетичну незалежність України, особливо під час окупації Криму та збройних конфліктів на Донбасі.
Читайте також: Українсько-угорські спільні економічні інтереси та можливості
Після того як Україна розпочала працювати відповідно до європейських правил розподілу потужностей, Угорщина збільшила обсяги зворотного транзиту в декілька разів, забезпечивши половину українського транзиту станом на травень 2020 року. Крім того, угорська влада проявила зацікавленість у подальшій двосторонній співпраці з Україною у таких сферах як: внутрішній видобуток газу в Україні, збільшення зворотного імпорту скрапленого природного газу, розподіл газу з метою впровадження кращих практик та модернізації мережі. Існують також можливості для двосторонньої співпраці в рамках проекту "Енергетичний міст ЄС-Україна", який має на меті забезпечити Угорщину та Польщу електроенергією в обмін на довгострокові угоди про модернізацію АЕС.
Перепоною на шляху до успішної білатеральної співпраці між Україною та Угорщиною є деякі слабкі сторони (відсутність спеціальних двосторонніх угод, енергетична залежність країн, відмінність валют і цін, недостатнє фінансування енергетичної інфраструктури України тощо), які своєю чергою можуть призвести до зміщення фокусу та перебування стратегічних питань поза увагою. Незважаючи на це, географічне розташування двох країн та наявна газотранспортна система відкривають низку можливостей для подальшої співпраці. Офіційні заяви свідчать про те, що метою українського уряду в перспективі буде збереження ГТС, а Угорщина так само зацікавлена у збереженні української ГТС й видобутку місцевого газу.
Отже, існує великий потенціал енергетичного співробітництва між Угорщиною та Україною, але його реалізація потребує розв'язання нагальних проблем задля взаємовигідної співпраці для обох сторін.
