10 липня ірландський лоукостер Ryanair заявив, що не стане виходити на український ринок авіаперевезень. Причину відмови у компанії пояснили небажанням аеропорту "Бориспіль" виконувати досягнуті між нею та Міністерством інфраструктури України угоди. Про наслідки відмови Ryanair для України та реакцію влади в бліц-інтерв'ю "Апострофу" розповів фахівець відділу продажів боргових цінних паперів Dragon Capital СЕРГІЙ ФУРСА.
- Практично за два місяці до запланованого виконання рейсів Ryanair стає відомо, що угода не відбулася, сторони не домовилися. Що завадило - завищені вимоги лоукостера, або ж це гра авіакомпанії МАУ проти своїх конкурентів?
- По-перше, ще нічого не закінчилося - ми в процесі переговорів. Безумовно, Ryanair - жорсткий переговірник і, відповідно, поводяться вони так. Все інше можна охарактеризувати так - все змішалося в домі Облонських. Менеджмент аеропорту "Бориспіль" лобіює інтереси МАУ, як це було вже не раз. Так, тарифи, які пропонує Ryanair, трошки не ринкові, але вони пропонують це у всьому світі.
Це важливий іміджевий проект. Вони заходять - за ними заходять інші лоукостери. Для України важливо відкритися: якщо літає Ryanair, то це вже якась нормальна країна. Це престиж, імідж і багато п'яних британських туристів. Ті рейси, які зараз робляться, - це не рейси для українців. Тому що з чотирьох рейсів - один до Ейндховена, який сто років всім снився, і два – до Лондона і Манчестера, які ніяк не підходять під безвіз. Нам важко уявити українця, що літає до Манчестера. Це рейси для п'яних британських хлопчиків, які прилітають сюди на парубочі вечори. Україна - найкраще місце для таких подій, тому що в нас дешеве пиво. Дешевизна України робить нас привабливими. І, насправді, якщо ми є десь конкурентними, то це у сфері послуг. Оскільки сфера послуг буде займати велику частку в економіці у зв'язку з роботизацією, збільшенням вільного часу у людей, які витрачають більше грошей. Відповідно, нам вкрай важливо закріпити за собою цей сектор. Тому так важливий прихід Ryanair, як першої ластівки, за якою прийдуть інші.
- Але піти на економічні поступки?
- Там чотири рейси. І насправді говорити, що ці чотири рейси зроблять банкрутом Україну або "Бориспіль" - взагалі не варто.
- Так в чому тоді проблема? Це більше політичне питання? Повинна влада втрутитися в ці переговори?
- Це вже питання корпоративного управління аеропортом "Бориспіль", яке викликає дуже багато критики. Нагадаю, що конкурс проходив якось кострубато. Ще скандали з призначеннями, появою низки рекламних компаній.
Мають втрутитися вже не міністерство, а прем'єр-міністр або президент, і домогтися, щоб аеропорт "Бориспіль" змінив свою думку, Ryanair вже не піде на поступки. Потім потрібно ставити питання про компетентність керівництва "Борисполя", яке, з одного боку, має особливу лояльність до МАУ, а, з іншого боку, поставило нас у незручне становище.
- Те ж керівництво МАУ зараз говорить, що не варто тільки їх у всьому звинувачувати і нагадує історію з аеропортом "Київ" ("Жулянами"), з якими переговори велися, і нічого не вийшло.
- "Жуляни" - це приватний аеропорт, тому їм важко пред'явити претензії. Вони кажуть: "Ось наш прибуток, ми на це згодні. Не згодні - будь ласка". А "Бориспіль" - це державний аеропорт. І держава може керувати менеджерами і говорити, що це для нас пріоритет. У "Жулянах" це було б можливо, якщо б зробили так, як робить Львів. Якби влада Києва сказала, що їй потрібні ці чотири рейси, і вона дотує їх. "Жуляни" - ідеальний аеропорт для лоукостерів. Але влада Києва в ці переговори не вступала. А "Бориспіль" вступив, а потім відійшов від своїх обіцянок, як вже заявила Ryanair. Кому вірять у світі - Ryanair або менеджменту "Борисполя"? Зрозуміло, що Ryanair, і це б'є по нашій інвестиційної привабливості.
- Щодо Львова. Сьогодні мер Андрій Садовий заявив, що місто готове виконати вимоги Ryanair, але компанія заходить не в місто, а в країну.
- Він міг зайти в країну, але тільки у Львів. Це теж країна. Питання в тому, що Ryanair хоче потрапити в Київ, і тому в рамках жорстких переговорів вони йдуть зі Львова. Для того, щоб підвищити ставки, і щоб ми пішли їм назустріч.
- Чому ви вважаєте, що переговорний процес ще не закінчено?
- Тому, що вони пішли зі Львова. Вони могли залишитися там - для них це теж економіка, рейси, але вони пішли, щоб натиснути на "Бориспіль".
- Як ця вся історія позначиться на інвестиційній привабливості України взагалі?
- Поки що вона не позначається. Ryanair у своєму стейтменті (звіті) відзначила, що Україна не готова до інвестицій - це погано. Зрозуміло, що всі в Європі розуміють, як працює Ryanair, що вони жорсткі переговорники, і це частина переговорів. Тому не можна сказати, що це страшний негатив, після якого до нас не прийдуть інвестиції, але це негатив.
Ключове в цьому всьому - заява аеропорту "Бориспіль", в якому вони висловлюють свою незгоду з британським правом. Вони хотіли українське право. Українські суди - найбільша перешкода на шляху інвестора.
Коли сюди приходить інвестор, він каже: "Ми знаємо, як отримати прибуток, знаємо, куди вкладати. Забезпечте нам безпеку". Судова система не дозволяє досягти святості права власності. Коли ми говоримо про економіку, то зовсім неважливо, що вирішує районний суд у справі про пограбування тітки Маші. Важливо, що вирішує суд з економічних питань - рейдерство, питання взаємовідносин кредиторів та позичальників.
Ryanair вимагав англійського права, "Бориспіль" гордо відкинув його. Це історія про корпоративний менеджмент, а не про інвестиційну привабливість.
- У заяві Ryanair про неготовність України до інвестицій є частка правди, окрім проблеми з судами?
- Проблема з судами - це глобальна проблема. Крім неї, є корупція та інші речі, які є частиною цієї проблеми. А так ми, звичайно, готові. Але поки ми не вирішимо проблему з судами, ми не будемо готові. Ryanair це сказав з іншого приводу - з нами не домовилися, значить, не готові.
- Як ви поясните те, що головним інвестором України зараз залишається Росія? Банки, телеком, великі компанії. З іншого боку, IKEA, PayPal не заходять, не вдається.
- Росія залишається, тому що вона тут була. Вона не може вибратися. Вони б раді втекти, але не можуть. А інші просто не зайшли. Для їх заходу потрібно провести велику показову приватизацію, але її поки що не проводять. Без приватизації, реформи судової системи важко говорити про те, чому не зайшли. Росіяни звикли працювати в таких умовах, та й зайшли вони ще до Майдану, а це зовсім інша історія. Вони поспішають вийти, але це не дуже легко.
