Мустафа Джемілєв народився 13 листопада 1943 року в селі Ай-Серез (Крим).
У 1959 році Мустафа закінчив середню школу в Гулістані, Узбекистан, куди родину було депортовано радянською владою.
Після школи Мустафа хотів навчатися у середньоазіатському державному університеті на східному факультеті, проте через заборону приймати до університету кримських татар його мрія не здійснилася.
У 1962 році Джемілєв вступив на гідромеліоративний факультет Ташкентського інституту інженерів іригації та механізації сільського господарства. Є дані, за якими 1965 року, з 4 курсу, його виключили з інституту за приписом КДБ через дисидентську діяльність.
Доходи
У 2022 році народний депутат Джемілєв отримав доход за основним місцем роботи в парламенті в сумі 489 628 грн. Крім того, ще 200348 грн. склав річний дохід у вигляді пенсії. У Джемілєва були також вклади в банках у валюті та у гривнях. Нардеп володіє автомобілем "Тойота Камрі" 2003 року випуску. Будь-яка нерухомість, цінності в декларації не вказано.
Кар'єра
З 1959 до 1961 року Мустафа Джемілєв працював слюсарем та електрослюсарем на Мірзачульському ремонтно-механічному заводі в Ташкентській області.
В цей же час Мустафа став засновником та керівником нелегальної молодіжно-студентської організації "Союз кримськотатарської молоді", куди входили кримськотатарські студенти та робітники. У Союзі Джемілєв виступав перед публікою з історичними доповідями про свій народ. 8 квітня 1962 р. союз влади розігнали, а його керівників та активістів заарештували. Джемілєва звільнили з роботи, за ним встановлено нагляд КДБ.
У травні 1966 року Мустафу Джемілєва засудили до півтора року позбавлення волі за відмову служити в Радянській армії з політичних мотивів, покарання відбував у таборі під Ташкентом.
У 1968 році Джемілєв став одним із засновників Ініціативної групи із захисту прав людини в СРСР за що згодом був заарештований.
До 1983 року Джемілєва заарештували ще шість разів. Загалом Мустафа провів у в'язниці 15 років та пережив 303 дні голодування в Омському таборі.
1987 року Мустафа переїхав до Бахчисараю і став керівником Центральної ініціативної групи національного руху кримських татар.
З 1989 до 1991 року був головою Організації кримськотатарського національного руху.
З 1991 до 2013 року Мустафа Джемілєв голова Меджлісу кримськотатарського народу, президент фонду "Крим".
У березні 1998 року Мустафа Джемілєва обрано народним депутатом Верховної Ради України III скликання від партії "Народний Рух України", № 29 у списку. Він увійшов до комітету з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин.
У 1999 році Мустафа Джемілєв обраний головою Ради представників кримськотатарського народу.
На парламентських виборах 2002 року Джемілєв пройшов до Ради за списками партії "Наша Україна".
7 вересня 2005 року він повернувся до фракції "Народний рух України". 3 вересня 2003 року Джемілєв зареєстрував свій перший законопроект - "Про статус кримськотатарського народу". Голова підкомітету з питань депортованих народів, національних меншин та жертв політичних репресій Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин. Виконувач обов'язків зв'язків заступника члена Постійної делегації у міжпарламентській організації "Постійна делегація у Парламентській асамблеї Організації з безпеки та співробітництва в Європі".
Мустафа Джемілєв та Володимир Зеленський. Фото: Офіс Президента України
2006 року Джемілєва обрали депутатом Верховної Ради V скликання від "Нашої України". 15 червня 2007 року достроково після розпуску Ради Віктором Ющенком склав повноваження народного депутата України.
У 2007 році на позачергових парламентських виборах VI скликання Мустафу Джемілєва обрали народним депутатом від блоку "Наша Україна – Народна самооборона", №27 у списку.
На початку 2011 року Джемілєв висунутий кандидатом на Нобелівську премію миру.
У Раду VII скликання Джемілєва було обрано від ВО "Батьківщина".
18 травня 2014 року, у річницю депортації кримських татар, турецький Чанаккаленський університет імені Вісімнадцятого березня присвоїв Мустафі Джемілєву звання почесного доктора в галузі міжнародних відносин.
15 липня того ж року лідер народу подав позов проти Російської Федерації до Європейського суду з прав людини через порушення прав і свобод кримських татар.
З 20 серпня 2014 року по 18 травня 2019 року Мустафа Джемілєв обіймав посаду Уповноваженого Президента України у справах кримськотатарського народу.
У VIII скликання Верховної Ради Джемілєв від "Блоку Петра Порошенка" (№5). У парламенті обійняв посаду Голови підкомітету Комітету Верховної Ради з питань етнополітики, прав корінних народів та національних меншин України, жертв політичних репресій.
У 2019 році Мустафа Джемілєв обраний народним депутатом ІХ скликання від партії "Європейська Солідарність" (№6 у списку). Член Комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономній Республікі Крим, міста Севастополя, національних меншин та міжнаціональних відносин.
родина
Батьки: батько Абдульджеміль Мустафаєв (1899 – 1983) та мати Махпуре Мустафаєва.
18 травня 1944 року сім'ю Джемілєвих депортували до Узбекистану разом з усіма кримськими татарами.
Брати - Анафі Джемілєв та Асан Джемілєв.
Сестри – Шевкі Асанова, Васфіє Хаїрова, Гульзар Абдураманова.
Від першого шлюбу Мустафа має дочку - Ельзара Абдулджелілова.
Друга дружина – Сафінар Мустафаївна Джемілєва. Голова Ліги кримськотатарських жінок У 2010 році Президент України Віктор Ющенко нагородив її орденом княгині Ольги 3-го ступеня.
Приймальний син від першого шлюбу Сафінар - Ельдар Сіммарович Ебубекіров (31 травня 1974 року).
Син – Хайсер Джемілєв (14 серпня 1981). 27 травня 2013 року Хайсер Джемілєв з необережності застрелив Февзі Емедова, друга родини, який працював у будинку Джемільова в Бахчисараї.
Мустафа Джемілєв із сином Хайсером
Київським районним судом міста Сімферополя Хайсера було обрано запобіжний захід у вигляді двомісячного тримання під вартою в Кримській республіканській психіатричній лікарні № 1 Сімферополя та визначено проведення низки експертиз. Мустафа Джемілєв висловив співчуття сім'ї загиблого і підтвердив, що його син лікувався в 2008 році в психіатричній клініці Стамбула і, перебуваючи в Таїланді, вживав марихуану і хотів накласти на себе руки. 25 листопада 2016 року Хайсер вийшов з-під варти в Росії, а 26 листопада - повернувся до України.
Цитати:
Про заборону російськими окупантами в'їзду до Криму:
"Коли мені в аеропорту Сімферополя видали папірець про те, що мені на п'ять років заборонено в'їзд на територію Росії, було і сумно, і смішно. Зла іронія долі. 28 років тому я приїхав з російського Магадана до рідного Криму. Хто знав, що в моє життя знову увірветься Росія. Але я повернуся додому, обов'язково повернуся.
Про окупацію Криму Росією:
"Найголовніше, гнітюче – повітря несвободи: до Криму повернувся старий режим, радянський…" .
Про методи російських окупантів у Криму:
"Методи російських спецслужб гірші за ті, що я бачив у минулому столітті. Тоді була хоч якась процедура. Зараз вони роблять все, що хочуть. Прямі залякування, зникнення кримських татар, фізичні розправи, тортури, вбивства. Те, що відбувається сьогодні, нагадує мені 30- е роки. Груба, нагла сила.
Про взаємини з карними злочинцями у в'язниці:
"Політичні сидільці, як правило, були на зоні в пошані. Криміналісти були впевнені, що ми не співпрацюємо з адміністрацією, що від нас не треба чекати каверзи. У багатьох зеків виникали проблеми: їм треба було, наприклад, написати якийсь офіційний лист або скаргу. Ми їм у цьому допомагали. Хоча адміністрація намагалася спровокувати конфлікти.
Життєвий урок:
"Кожен несе відповідальність за те, що відбувається навколо нього ".
