Верховна Рада не змогла обрати суддів до Конституційного Суду за своєю квотою. КСУ залишається недоукомплектованим – маємо 13 суддів з 18. Окрім ВР, досі вакантні місця за квотами президента та з’їзду суддів. Що заважає доукомплектувати суд, який забезпечує верховенство Конституції України, та чим це загрожує – далі в матеріалі “Апострофа”.
8 жовтня Верховна Рада провалила голосування за призначення двох суддів Конституційного суду (КСУ) – жоден кандидат не набрав потрібних 226 голосів. Кандидатами були:
- Захар Тропін, директор Департаменту міжнародного співробітництва та представництва Міністерства юстиції;
- Оксана Клименко, головна наукова консультантка сектору розвитку законодавства з питань правової політики Дослідницької служби Верховної Ради;
- Юлія Кириченко, член правління Центру політико-правових реформ, радниця голови Верховної Ради Руслана Стефанчука;
- Тарас Цимбалістий, прокурор Офісу Генерального прокурора.
Кандидатів рекомендувала Дорадча група експертів (ДГЕ), завдання якої - оцінювати моральні якості та рівень їхньої компетентності у сфері права. ДГЕ дала максимальну кількість голосів – 5 – Захару Тропіну і 4 голоси – Оксані Клименко та по 3 отримали Юлія Кириченко та Тарас Цимбалістий.
Під час голосування у ВРУ Тропіну, “фавориту” ДГЕ, не вистачило всього два голоси - його підтримали 224 нардепи. Зокрема, від фракції “Слуга народу” – 178 голосів, 8 голосів дала “Платформа за життя та мир”, ще 5 позафракційні, 13 – “Довіра”, 8 – партія “За майбутнє”, 10 – “Відновлення України” та ще по 1 від “Батьківщини” і “Голосу”. Клименко отримала 93 голоси також переважно від “СН”, “ПЗЖМ”, “Довіри”, “За майбутнє”, “Відновлення” і позафракційних депутатів.
Заручатися підтримкою політичних груп у парламенті “слугам” ймовірно стало складніше після голосування за законопроєкт щодо НАБУ-САП, каже на умовах анонімності один з нардепів з цієї фракції, – депутати стали більш обережні й вимогливі. Голова комітету Верховної Ради з питань правової політики Денис Маслов пояснює провал голосування відсутністю фаворита, який би влаштовував різні політсили.
“Хоча всі кандидати підтвердили свою доброчесність та професійність, пройшовши прозорий та незалежний відбір, якщо ви подивитеся на результати голосування, то побачите, що когось із кандидатів не підтримали одні політичні сили, когось – інші. Політичні сили мають свої вподобання. Тому, на жаль, жоден із кандидатів поки не отримав достатньої підтримки від них”, – прокоментував “Апострофу” Денис Маслов.
Якщо подивитися, кого підтримували “ЄС” та “Голос”, то це кандидатура Кириченко. Проте й тут не було солідарності. Загалом кидається в око те, що велика кількість депутатів або утримувалися від голосування, або ж були відсутні.
“Парламент голосуванням показав свою повну безвідповідальність у частині призначення суддів Конституційного Суду. Я не маю на увазі навіть тих депутатів, які голосували проти. Безумовно, вони, як члени політичного органу, мають право на таку позицію, можуть проголосувати проти. Але я не розумію тих депутатів, які утрималися під час голосування. Це як? От, що це таке? Або, тим більше, які брали участь у засіданні, але не брали участь у голосуванні взагалі. Тобто не натиснули жодну кнопку.
Тому позиції депутатів немає, це просто ознака повної безвідповідальності людини, яка прийшла на таку високу посаду в парламент, скористалася довірою виборців і фактично блокує роботу іншого державного конституційного органу. Тому це серйозна проблема”, – зауважив експерт з конституційного права Центру політико-правових реформ Андрій Магера.
Утім, є певні зауваження і до ДГЕ, що сформована за участі міжнародних представників. Так, у складі ДГЕ Морін О’Коннор, яка обіймала посаду голови Верховного суду штату Огайо, Алеш Залар, суддя окружного суду Любляни у відставці, колишній міністр юстиції Словенії, Ганна Сухоцька, професорка Університету ім. Адама Міцкевича в Познані, завідувачка кафедри конституційного права.
“З одного боку, як на мене, це добре, що є міжнародні представники в дорадчій групі експертів, залучені іноземні експерти, – коментує Андрій Магера. – З одного боку, це свідчить про їхню незалежність, з іншого - вони достатньою мірою не розуміють специфіки в Україні. Наприклад, коли на засіданні вони просто чіплялися до кандидатів через якісь дурниці. Наприклад, про порушення правил дорожнього руху. Я розумію, що кришталево чистих людей, святих не буває, але розглядати перевищення швидкості якимось з кандидатів як відсутність високих моральних якостей - це трохи дивно виглядає”.
За словами Маслова, у комітету “відсутня конструктивна співпраця з дорадчим органом”. Комітет 13 жовтня оголосив новий конкурс на дві вакантні посади суддів Конституційного Суду за своєю квотою. Прийом документів для участі в конкурсі стартував 14 жовтня і триватиме 30 днів. Проте сама процедура до повторного голосування за кандидатів займе мало не пів року.
“Під час нового конкурсу ми розраховуємо на конструктивну співпрацю з ДГЕ. Але оскільки ДГЕ офіційно повідомила нас про те, що вона не відповідає за збереження персональних даних кандидатів при їх обробці, ми вирішили додатково врегулювати питання захисту персональних даних кандидатів, а також третіх осіб щодо яких ДГЕ отримує інформацію з різних джерел, і разом з колегами зареєстрували законопроект № 14149.
Були також проблеми з отримання практичних робіт кандидатів, хоча абсолютно зрозуміло, що суб’єкт призначення повинен володіти всією інформацію щодо кандидатів яких він буде призначати. ДГЕ відмовилася надавати Комітету зазначені документи. Не зміг такі документи надати й Секретаріат Конституційного Суду попри те, що він забезпечує організаційно-технічну діяльність ДГЕ, адже ДГЕ не передавала йому такі відомості. Тому ми ще раз, додатково вирішили врегулювати й це питання. На нашу думку, ці уточнення лише позитивно сприятимуть проведенню нового конкурсу”, – зазначив Маслов і наголосив, що про жодне зменшення чи обмеження ролі ДГЕ не йдеться.
А тим часом КС залишається недоукомплектованим – маємо 13 суддів з 18. Досі вакантні місця не лише за квотою ВРУ, а й за квотою президента (1) та з’їзду суддів (2).
Чому неповний КСУ – погано
Конституційний Суд не може повною мірою працювати, бо немає повного складу, хоча має кворум, каже Магера. “У нас працює неповний склад… Усі рішення Конституційного суду за будь-яких обставин ухвалюються більшістю у 10, тобто не менш ніж 10 суддів. Таку більшість у 10 суддів із наявного числа 13 набагато складніше отримати, ніж з 18. Тож ухвалити частину рішень Конституційний суд досі не може, тому в закритій частині їм проблемно вийти на якісь судові рішення”, – пояснив експерт.
Крім того, згідно з Конституцією України, звільнити суддю КСУ за певних підстав може тільки дві третини від складу Конституційного суду.
“Це означає, що 12 суддів мають проголосувати за того 13-го, який, наприклад, захоче піти у відставку або виникнуть якісь підстави нереабілітуючі, щоб звільнити з посади. Це означає, що всі його колеги без винятку мають за це проголосувати”, – зауважив Магера.
А як на це реагують наші міжнародні партнери? Верховенство права не може бути повноцінне без працюючого ефективного Конституційного Суду, проте європейців більше хвилює, щоб вдалося сформувати незалежний професійний, ефективний орган, переконаний голова комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко.
“Головне тут якість, не поспішати, місяці займає ця процедура. Але в принципі це не критично – система права вона функціонує, незважаючи на важкі умови війни”, – каже співрозмовник видання.
Андрій Магера іншої думки. “Існування і функціонування, ухвалення незалежного, авторитетного Конституційного Суду в Україні – це дуже чутлива тема для переговорів України щодо вступу до Європейського Союзу”, – певен він.
Експерт звертає увагу на вакантні позиції в КСУ за квотою президента та з'їзду суддів.
“І президент має одну вакансію. Це одноосібний орган державної влади, якому достатньо просто взяти до рук ручку і підписати указ серед двох кандидатур, які в нього є на розгляді, – продовжує Магера. – З’їзд суддів чомусь нікого більше не призначає, крім суддів, що є дивним, тому що за Конституцією вони не обирають, а призначають. Призначають будь-якого громадянина, який відповідає певним вимогам. Чи варто на майбутнє з'їзду суддів залишати ці повноваження, якщо вони не вміють ними користуватися?”.
