Оксана Забужко народилася 19 вересня 1960 року в місті Луцьку, у родині шістдесятників.
З 1977 по 1982 роки навчалась на філософському факультеті Київського університету імені Тараса Шевченка. В 1985 році Забужко закінчила аспірантуру з естетики тазахистила кандидатську дисертацію на тему "Естетична природа лірики як роду мистецтва".
Оксана Забужко в соцмережах
Сторінка в Facebook.
Кар’єра і творчість
Оксана Забужко поетично дебютувала в періодиці у 9 років.
Але тільки у 1985 році виходить її перша поетична збірка "Травневий іній".
В 1987 році Забужко стає членом Спілки письменників СРСР. Була членом КПРС.
З 1986по 1988 рік поетеса і письменниця працює викладачем. Вона викладає естетику та історію культури у Київській консерваторії ім.Чайковського.
В 1988 роціпереходить на роботу до Інституту філософії Академії наук України.
Починаючи з 1989 р. Забужко є старшим науковим співробітником Інституту філософії НАН України.
З 1992 року Оксана працює у США. Вона викладала українську культуру в Університеті штату Пенсільванія як запрошена письменниця.
У 1994 отримала стипендію Фонду Фулбрайта і викладала українську літературу й культуру у Гарвардському та Піттсбурзькому університетах.
У 1996 році, видано перший роман Забужко "Польові дослідження українського сексу", який став справжнім українським бестселером тавикликав бурхливі та суперечливі реакції критики і читацтва.
2001 року Забужко викладала літературну майстерність у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.
Фото: Facebook
Громадська діяльність
Упродовж 1995—2010 рр. Оксана Стефанівна була віцепрезиденткою українського відділення ПЕН-клубу.
Восени 2004 року багато зробила для привернення міжнародної уваги до президентських виборів в Україні. Напередодні Помаранчевої революції опублікувала у WSJ статтю Українська Солідарність, у якій передбачила масові протести у Києві, після чого в ЗМІ її стали називати «Помаранчевою Кассандрою».
28 листопада 2005 року виступила на Перших Президентських слуханнях «Виклики, породжені свободою» з доповіддю «Гуманітарна політика і державна незалежність». Доповідь викликала широкий суспільний резонанс, а також деякий вплив на політику тодішнього уряду. За наслідками слухань створено Громадську гуманітарну раду при Президентові України.
Забужко було запропоновано балотуватись у Верховну Раду України на виборах 2006 року від Блоку «Наша Україна», але вона відмовилась — і відтоді незмінно відмовляється від співпраці з будь-якими політичними партіями.
У червні 2018 року підтримала відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова й інших політв'язнів.
Визнання
Твори Оксани Забужко перекладені понад 20 мовами в Австрії, Болгарії, Італії, Ірані, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Росії, Румунії, Сербії, США, Угорщині, Франції, Хорватії, Чехії, Швеції.
А роман «Польові дослідження з українського сексу» став першим бестселером незалежної України. Він є найширше перекладеним у світі українським прозовим твором.
Інтелектуальний нонфікшн «Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій» (2007) осмислює українську культурну історію через Лесю Українку як «Іншого», через чий лицарський дискурс вписує Україну у систему європейських міфологій, досліджуючи українську шляхту.
Роман «Музей покинутих секретів» (2009) орієнтований на західну аудиторію та деколонізує українську історію, зокрема, УПА з застосуванням жіночого письма та écriture féminine.
Фото: Facebook
Журнал «Кореспондент» у 2011 р. включив Забужко до свого рейтингу «ТОП 100 найвпливовіших українців» (89 місце). За версією журналу «Фокус» Забужко посіла 68 та 69 місце у списку «100 найвпливовіших жінок України» у 2012 та 2013 роках відповідно.
У 2023 році Забужко потрапила до списку 100 жінок року за версією BBC.
Вистави за творами Забужко йдуть на багатьох театральних сценах України, Європи і Північної Америки.
Поезії Забужко покладені на музику багатьма українськими та зарубіжними композиторами.
Критика
Між тим, за свої твори Оксана Забужко нерідко попадала під нищівну критику.
Нагороди
16 січня 2009 року Президент України Віктор Ющенко нагородив Оксану Забужко орденом княгині Ольги III ст. за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України.
У 2012 роціписьменниця отримала відзнаку "Золотий письменник України".
Сім'я
Батько - Стефан (Степан) Іванович Забужко (1926 -1983) - педагог, літературний критик і перекладач, у сталінські часи був репресований і відбував заслання в Забайкальському краї.
Мати - Надія Яківна Обжирко-Забужко (1926 - 2014) - родом з м. Білилівка Бердичівської округи, вчителька української літератури, авторка методичних розробок і популярних літературознавчих творів для школярства.
Одружена Оксана Забужко з художником Ростиславом Лужецьким.
Цитати
Про себе:
"Письменник завжди самотній, за визначенням, бо його завдання – витворити свій власний світ"
Про європейські прагнення України:
«Україна буде європейською не тоді, коли вивезе на Венеційську бієнале 20 сучасних художників, а тоді, коли в неї в кожному населеному пункті люди матимуть такий самий доступ до культурних благ, як і в столиці».
«Європа – це там, де селюк у придорожньому шинку скаже вам, що це його винарня, яку його пра-пра відкрив у 1784 році і він досі цю винарню веде. Це неперервність традиції, тяглість культурної пам’яті. А в нас – кому бабуся ще щось нашептала, а кому й не нашептала, бо боялася – хай дитина краще не знає, хай росте в безпеці».
Фото: Facebook
Про Росію:
«Убивати нас ця країна іде, за великим рахунком, теж тому, що вона не хоче жити».
Про війну і Путіна:
«Війна є війна, і в кожного вона своя. Кажуть, що є люди, в яких її немає, але я їм не заздрю, я б із ними не помінялася».
«І, даруйте, це не українці вбивають росіян за українську мову, це ті, хто прийшли на нашу землю, вбивають українців за жовто-блакитний прапор, і якщо в цих умовах ви говорите про діалог, то рано чи пізно закінчите форматом шоу «5 хвилин Гітлеру – 5 хвилин єврею».
«Коли 8 травня 2014 року я порівняла Путіна з Гітлером, мені вимкнули мікрофона».
Про Київ:
«Київ 90-х – це було дуже сумне, обдерте місто. Дуже бідне й пострадянське».
«Трамвайний Київ – це предмет моєї глибокої ностальгії».
«Знаєте, мені було дуже смішно, коли після того, як збудували Театр на Подолі, декотрі кричали, що їм пропав дух Андріївського узвозу. Але старий Андріївський пропав у 1982 році, коли поклали нову бруківку на тротуарах і вирубали дерева».
«Для мене Київ великою мірою – це палімпсест, де я бачу первісні обриси крізь обриси пізніших забудов. Навіть там, де я не застала тих первісних обрисів».
