ANKA (справжнє ім’я - Анна Корченова) - артистка, сонграйтерка та вокальна коучка, а також фіналістка Нацвідбору на "Євробачення-2024". Під час голосування за учасників лонглиста, які не пройшли в фінал за результатами прослуховування, її запальна пісня “Палала” набрала найбільше глядацьких голосів. Вже зовсім скоро співачка боротиметься за право представляти Україну на міжнародному пісенному конкурсі, який цього року пройде у Швеції.
В інтерв’ю "Апостроф" theLime виконавиця оцінила свої перспективни на перемогу, розповіла про хейт, конкуренцію на Нацвідборі, виступи на передовій та музичні смаки європейців.
Читайте також: "Євробачення-2024" відбудеться у травні: що прогнозують букмекери для України та інших країн-учасниць.
співачка ANKA
Саме вас українці обрали 11-ю фіналісткою Нацвідбору, віддавши свої голоси у "Дії". Розкажіть про свої враження після перемоги у голосуванні? Як ставитеся до такого формату вибору виконавців?
Це було максимально неочікувано, тому що в списку були артисти з мільйонними аудиторіями. Те, що мене з таким величезним відривом обрали люди - максимальна несподіванка. Я навіть не здогадуюсь, що це за люди, адже це не моя аудиторія. Інколи під час прогулянок містом або після виступів перед військовими люди мені говорять, що голосували за мене. Я розумію, що вони просто зайшли в "Дію" і вибрали того, хто їм подобається, тобто не людину, а саме пісню, і для мене, як для сонграйтера, це найцінніше.
Розкажіть про вашу конкурсну пісню для Нацвідбору: який її головний меседж та чому саме вона може претендувати на перемогу?
Моя пісня називається "Палала" - і вона про життєві гойдалки, про криві різних подій, які трапляються в нашому житті. Адже трапляється різне і з нашою країною, і з нами. Не буває так, щоб завжди все було добре. Це – нормально, якщо у тебе вигорання, депресія поганий настрій. Нормально - якщо ти падаєш. Було б навіть дивно, якби в нашому житті все було завжди добре. Ця пісня: "Палала, падала, палала" - вона про те, що нормально в житті і падати, коли все погано і здається, що виходу немає, і підійматися: бачити світло, отримувати все, що ти хочеш.
Чи чули ви конкурсні пісні інших учасників Нацвідбору? Можливо, у вас з'явилися фаворити?
Ще мало кого чула з артистів. Але, якщо говорити загалом про їхні пісні та творчість, то я їх всіх знаю і всіх чула. Мені дуже подобаються зараз гурти YAGODY і NAHABA. Мені подобається музика з етнічною частинкою: щось драйвове, те, що заряджає. Ті, кого я назвала, поки що це і є мої фаворити.
Читайте на тему: Дуже схоже на "Тату": в мережі обговорюють пісню учасників Нацвідбору на "Євробачення-2024".
Яким має бути переможний номер на "Євробаченні-2024"?
Переможний номер на "Євробаченні" від України точно має бути запальним. Минула пісня від гурту TVORCHI була більш ліричною. А зараз хочеться показати, що Україна – жива, і ми не здаємось, не падаємо духом, у нас багато енергії і ми все подолаємо. Неважливо, хто поїде, але ця людина чи гурт, вони мають показати сильний енергетичний рівень нашої країни. Люди мають бути захоплені нами, нашою силою та культурою.
За моїми особистими відчуттями, це має бути щось із етнічною історією, пов'язане з нашою ідентифікацією. Бо просто англійські пісні американського типажу, мені здається, не показують і не ідентифікують Україну. Я за те, щоб використовувати українські мотиви: все, що є саме нашим, і цим заряджати та надихати інших. Дуже важливо - показувати нашу незламність та силу духу.
Серед учасників Нацвідбору є артисти з величезною фанбазою - MELOVIN, Jerry Heil, alyona alyona. Чи не боїтеся такої конкуренції і розбіжності умов?
Я не боюся конкуренції, тому що від нашої країни має поїхати та людина, яка найкраще нас представить. Цього року це має бути той, хто зробить найкращий вклад у розвиток культурної ідеї нашої країни. Той, хто зможе це донести і зробити мейнстрімом у всьому світі.
Якщо мислити категоріями конкуренції, звісно, за фанбазою я програю іншим артистам. Проте, як показало голосування з учасниками лонглиста, які не увійшли до фіналу, напевно, це не сильно має значення.
Як ставитесь до можливості появи потенціального хейту і стресу під час Нацвідбору? Адже часто Нацвідбір у нас проходить із гучними скандалами, а після з'являється багато незадоволених результатами голосування - як серед артистів, так і серед глядачів.
Я вже загартована. Хоч і намагаюсь це все не читати і не реагувати, але в просторі все одно відчувається… Я вже говорила про те, що всього було 300 тисяч голосів в "Дії", з них - 80 тисяч людей віддали свої голоси за мене, інші ж 220 тисяч почали активно хейтити. Їм не подобається пісня, вони відстоюють своїх фаворитів. Я вже зрозуміла, що це, мабуть, нормально і для "Євробачення", і для нашої країни. Не знаю, люди чомусь не вміють радіти за інших. У них є тільки своя думка, свої фаворити, і підтримують вони лише їх. А інших обирають хейтити.
Я вже з цим зіштовхнулася яскраво, вже це прожила і трохи заспокоїлася. Мені здається, що для мене це був класний досвід. Моя пісня на місяць раніше була презентована, і вже цей хейт я трохи пройшла. Тому в мене вже є "імунітет".
Я ще сама не до кінця розумію, як це все працює, і як це все емоційно витримати. Тому що воно дійсно ранить. Треба цей імунітет зміцнити і розуміти, що так буде в будь-якому випадку. Бо у нас навіть на "Дитячому Євробаченні" дитину захейтили так, що я такого ще в житті не бачила. Треба розуміти, що це є це і буде, і перестати читати коментарі, дивитися відгуки, абсолютно ізолюватися від усього подібного. Нехай цим займаються твої менеджери. А задача артиста – наповнювати, збирати ресурс, творити і фокусуватись на пісні, на емоційній складовій твого стану.
Анна сама пише пісні
Чи є у вас найулюбленіший виступ України на "Євробаченні" за всі роки?
Для мене це однозначно гурт Go-А з піснею "Шум" і Руслана та її "Дикі танці". Вони показують драйв, силу, піднімають енергетику. Це якраз про українську ідентифікацію, про стиль, моду і кайфовий саунд, який популярний у всьому світі.
Розкажіть про свій шлях до музики: гру на інструментах, запуск власного проекту і випуск пісень. Що для вас найголовніше в усьому цьому?
Музика у моєму житті з дитинства: в 3 чи 4 роки мама відвела мене на сопілку, і вже тоді ми навчалися і грати, і співати. Наш вчитель вклав у нас багато любові до української пісні. І коли в нашій країні була популярною російська попса, я росла на українській класиці та народних піснях. Пізніше мене запросили солісткою у фольклорний колектив, і виступи продовжувалися зранку до ночі. Через це я практично не ходила в школу, тому цю діяльність довелося перервати. Але цей досвід був дуже сильним.
Для мене важливо взяти глибину української культури, поєднати її із сучасними трендами і зробити так, щоб це слухали у всьому світі. Для мене важливо зробити так, щоб і Америка, і Європа - усі слухали нас. Під час життя у Нідерландах я давала іноземцям слухати українські пісні, і вони просили: "Не співай, будь ласка, англійські, у нас цього дуже багато. Нам подобається ваша глибина і ваша особливість". Моя місія в тому, щоб українську пісню з елементами етніки, речитативами, фірмовими доповненнями, технічно складними для голосу речами - щоб її слухали у всьому світі.
Читайте на нашому сайті: Не думаю про шоу-бізнес: YAKTAK про участь у Нацвідборі на "Євробачення-2024", славу і творчість.
ANKA була учасницею "Голосу країни-13" у Польщі
Поділіться деталями участі у "Голосі країни-13". Як вам новий формат зйомок у Польщі? Які помітили плюси і мінуси? Чи не жалкуєте, що брали участь у проекті?
На "Голос країни" я пішла для того, щоб попрацювати з Іваном Клименком. Він для мене - геній у сфері, яка мені подобається. Він вміє поєднувати етніку та робити її популярною. Не жалкую про цей досвід, адже для мене він виявився класним, потужним і кайфовим.
Зйомки в Польщі, звісно, відрізняються від зйомок в Україні. Матеріальна частина у них вища: дорожча техніка, дорожчі павільйони… Але при цьому наш "Голос" все одно крутіший, тому що наші люди - неперевершені: режисери, оператори, звукорежисери. Наша найбільша цінність саме в людях. В Україні завжди, коли знімалося шоу, то по якості і візуалу це завжди був "ефект вау". А у Польщі, з урахуванням вищих матеріальних можливостей, - вийшла справжня "бомба". Після життя за кордоном це була моя мрія.
Ви виступаєте перед нашими бійцями в рамках об'єднання "Культурний Десант". Розкажіть, чи одразу погодились на співпрацю? Які відчуваєте емоції? Як ставитесь до тих музикантів, які відмовляються виступати перед військовими?
Мені написав Коля Сєрга і покликав. Спершу ми мали їхати в Краматорськ, але я злягла з ковідом, через це тоді не поїхала. А перед Новим роком мене покликали виступити для хлопців у Харківській області. Ми їздили на лінію фронту. Це емоції, які неможливо описати словами. Кожна людина має робити все від себе залежне, щоб воїни знали, що ми з ними, що вони не самі.
Чи страшно туди їхати? Звісно страшно. В Харкові взагалі була для мене страшна ніч, бо були жахливі обстріли. За пару годин пролунало близько 25 вибухів поряд. Це не так, як у нас ППО, там воно не встигає спрацювати… Все трусилося і гуло. Я була сама в готелі, мені справді було страшно. Коли поїхали на сам фронт, мені відключили телефон і геолокацію, і спершу не говорили, де ми. Потім, вже після виступу, мені сказали, що ми на лінії фронту.
З початку повномасштабної війни я була в окупації: Ірпінь, Буча, Гостомель - ось цей трикутник. Я якраз тут мешкаю за містом. І всі ці жахіття ми проходили, два тижні були в окупації. Чи страшно? Так, страшно, але ж нашим хлопцям теж страшно. Важливо їздити підтримувати і допомагати, особливо емоційно. Коли людина сидить із сумним сірим обличчям, а після твого виступу ти бачиш, як її щічки стають рум'яними та рожевими, і людина починає посміхатися… Що може бути ціннішим за це? Буду обов'язково далі їздити.
Щодо артистів, які не їздять виступати до військових, я можу їх зрозуміти. Бо це дійсно страшно, нервова система може просто не витримати. З іншого боку - нашим захисникам там теж страшно, у декого взагалі немає мотивації жити. І коли приїжджають артисти - це дуже велике для них свято, як світло серед темного тунелю. З одного боку, я можу зрозуміти цих виконавців, а з іншого - треба себе пересилювати і їхати.
Читайте також: Христина Соловій назвала "дурами" артисток, які відмовляються їхати до військових.
Розкажіть про період свого життя у Нідерландах: як вас змінив досвід 1,5-річного проживання в чужій країні?
Цей досвід мене розслабив. В Україні я завжди кудись біжу, щось відбувається, є велике емоційне навантаження, дуже багато обмежень, відголоски виховання у школі і садочку, срсрівські відголоски, скажімо так. Це – система, яка обмежує і не дає повністю розвиватися. Нідерланди мені допомогли позбутися цих обмежуючих установок. Я для себе зрозуміла, що можна просто жити, кайфувати і насолоджуватись життям. Мені ця країна дала багато ресурсу і забрала багато страхів.
Це був корисний досвід, коли ти пізнаєш себе, знайомишся з собою, замість того, аби постійно бігти кудись. Нідерланди - дуже красива країна, там живуть класні, добрі і відкриті люди. Також там я познайомилася зі Славою Камінською. Вона стала для мене найближчою людиною на той час. І ця зустріч дуже вплинула на мене, тому що вона допомогла мені впоратися з тарганами в голові. Дуже піднялася віра в себе.
В Нідерландах я набралася ресурсу і зарядилася. Я зрозуміла менталітет європейських країн. Коли я писала пісню для "Євробачення", я вкладала саме той вайб, який зрозуміють європейці. За відгуками іноземних єврофанів, я бачу, що все-таки мені вдалося влучити ціль.
Українська музика помітно змінилася після початку повномасштабної війни. Як ставитесь до проявів так званої "шароварщини", хайпу на темі війни?
У період війни українська музика повністю змінилася. Ті, хто були раніше зірками "першого ешелону", опустилися у рейтингу. Багато хто зник, багато хто виїхав, інші - змінили свою творчість і сфокусувалися на створенні україномовних пісень. Раніше більшість артистів "першого ешелону" робили російськомовну музику, а тепер стали створювати українське. Я радію, що з'явилось багато нової української музики. На жаль, не завжди якісної, тому що цим займатись може практично кожен. Є багато "шароварщини" і низькопробної музики, але я вірю, що це швидко зникне і не буде частиною нашої культурної спадщини. Загалом, наша музика дуже виросла, стався прорив. Нарешті ми можемо бути собою, творити і просувати своє. Не всі артисти залишаться надовго, проте буде чимало тих, хто впевнено займуть свої позиції.
Як перевірити "шароварщина" це чи хайп на війні? Якщо люди з 2014-го року служили, знали про проблеми інших, завжди допомагали, переживали, розмовляли українською, і тема війни їм болить, - вони роблять про це пісні. Звісно, тоді це не хайп, це те, що у них всередині. Такі пісні мають бути, тому що вони підіймають дух українців. На початку війни, коли була хвиля "байрактарщини", вона теж підіймала дух. Це не давало впасти, ця музика була потрібна, і вона завжди працює. Це легкий спосіб залетіти в тренди.
І коли це почали розуміти артисти, які завжди робили тупу російську попсу, а зараз перевзуваються і хайпують на темі війни, - це жах. Через таких людей більшість виконавців, які глибоко розуміють цю всю трагедію, не можуть вже робити подібну музику, тому що на них теж виливається багато хейту. І це така дивна межа. Так само і з "шароварщиною": багато хто зрозумів, що можна робити етнічні мотиви і вони будуть залітати. І так з'явилася дешева музика, яка не має глибини та історії, за якою нічого не стоїть. Сподіваюсь, що люди відчувають, де просто набір акордів і слів, а де – справжнє: глибина, наша історія і культура.
Корченова тривалий час жила за кордоном
Читайте на тему: Він так собі це уявляє: Дантес прокоментував пісню Потапа про волонтерів, яка обурила мережу.
Ми всі вже майже два роки живемо в умовах постійного стресу, читаємо новини, переживаємо за близьких. Як боретесь із важкими моментами, наприклад, виникненням апатії? Що допомагає покращити психологічний стан?
На початку повномасштабної війни ми пережили окупацію. Мені було важко тут знаходитись, у мене "поїхало" здоров'я. Я була змушена виїхати в Нідерланди, тому що тут все занадто сильно переживала. Якщо весь час думати і переживати за рідних і тривоги, буде просто неможливо існувати. Тому ти обираєш вищі сили, в які віриш, і вибудовуєш певний світ, який буде тебе захищати від цього всього, буде тебе тримати.
Якщо ж просто "варитися" в цих інформаційних приводах, сприймати все занадто близько до серця… Ніяка психіка не витримає. Важливо знайти всередині себе те, про що я якраз співаю у своїй пісні, - те світло, те вище, за що ти можеш зачепитися. Бо інакше просто неможливо. Я знаходжу опору всередині себе, в мене нестандартне мислення, воно не таке як у більшості. І все одно моя остання поїздка в Харків вибила мене фізично, бо я і так була ослаблена після ковіду. Я повернулася, злягла і дуже захворіла.
Як собі допомогти? Пробувати налагодити зв'язок із собою, зі своїм тілом. Можливо, слухати медитативну музику, спробувати жити у моменті, наповнювати своє життя хоч чимось хорошим. Я не знаю, як люди живуть без творчості, бо мені дуже допомагає саме вона. Я стараюсь всередині в себе тримати цей вогник, яким я можу ділитися з людьми. Я вважаю, що це моя суперсила.
Артистка каже, що у складні часи опору слід шукати всередині себе
- Як нас змінила і чому навчила війна – інтерв'ю із психотерапевтом.
Цікаві новини та інтерв'ю для вас:
- Не на часі реготати - продюсерка Галина Криворчук про виклики українського кіно і фільм "Ля Палісіада".
- Режисером російського шоу, яке вкрало пісню Христини Соловій, виявився українець.
- Як змінилася і чим займається Слава Фролова, яка роками була суддею шоу "Україна має талант".
Найцікавіші історії та новини дня тепер у Telegram! Підписуйтесь на канал theLime і дізнайтеся про них швидше.
