Нещодавно в українських ЗМІ з'явилася інформація про те, що фотограф з Дніпра Давид Дубницький нібито готується до фотосесії з моделлю Кендалл Дженнер - однією з сестер Кардаш'ян. Підтверджувати або спростовувати ці чутки він не поспішав - сказав, не любить хвалитися проектами, які ще не відбулися. При цьому охоче погодився розповісти про те, як у 30 з гаком років раптом вирішив зайнятися фотографією в стилі ню. Сьогодні за творчістю Давида в соцмережах стежать понад мільйон підписників, на його рахунку проекти та майстер-класи в 22 країнах світу. У чому секрет успіху? Сам фотограф допускає, що вся справа - в його особистому баченні жіночої краси.
Давид Дубницький
- Мабуть, найцікавішим фактом з вашої біографії для мене стало те, що ви - фотограф-самоучка. Зайнятися фотографією вирішили вже після 30 років, коли у вас був свій бізнес, до того ж далеко не у сфері творчості, здається. З чого це завзяття і чому фотографія?
Як і багато жителів нашої країни та інших пострадянських країн, в університеті я захоплювався всіма цими проявленнями ночами з фіксаторами та збільшувачем "Ленінград", фотографії вішав у ванній на мотузочці... Але все це було несвідомо. Це було заради втіхи. Займала не стільки якість фотографій, скільки сам процес і бажання щось "похімічити". А усвідомлено знімати я дійсно почав вже у зрілому віці - тоді вже була і робота, і бізнес свій, я багато подорожував. Просто захотілося якоїсь творчої реалізації, хотілося зробити щось гарне. Так і почав вчитися, тому що у мене ніякого профільної освіти. Ну і можна сказати, що мені пощастило, напевно (посміхається).
- І в бізнесі ви були навіть не близько з творчістю?
Так, це мережа хімчисток у різних містах. Тому поєднувати дві діаметрально протилежних справи дійсно було важко. Бізнес є бізнес, а фотографія - це творчість, і переключитися іноді дуже непросто.
- Скільки вам знадобилося часу, щоб згадати все забуте про камери і навчитися тонкощам фотографії?
Мені знадобилося півроку. Півроку активного навчання з майстер-класами, уроками, порадами фотографів і так далі.
- Еротика, фотографії в стилі ню - далеко не оригінальний жанр, проте ви пішли цим шляхом і зуміли зробити це по-своєму. Чому стиль ню і як з'явилося саме таке його бачення?
Складне питання. Напевно, у мене є своє бачення жіночої краси. От саме того, що я називаю жіночою красою. І, напевно, я людина ще старої епохи - мені як би 43 роки, але я дуже добре пам'ятаю той час, коли дівчата були справжніми, а не силіконово-намальованими. Коли речі були більш якісними, стосунки - більш міцними, а люди хотіли бути, а не здаватися. Мене притягує той час. Притягують старі фільми, книги, живопис. І от мені хотілося показувати щось у цьому союзі 50-х, 70-х, 90-х років. Що жінка може бути дуже сексуальною, гармонійної і притягуючою без строкатого макіяжу, до того ж у звичайному повсякденному одязі та в простих побутових ситуаціях.
До того ж я побачив, що цього ніхто не робить. Фотографії жінок зараз зводяться до чогось вульгарного, де крім тіла немає нічого. Немає емоцій, немає чуттєвості, естетики. Так я і почав працювати саме в цьому напрямку.
- І тому в багатьох роботах є відсилки до епохи СРСР, антураж того часу - свого роду гра з чимось забороненим.
Так, такі ретро-нотки. Ось, наприклад, їхав нещодавно із Запоріжжя до Дніпра і побачив таку картину (коли ти фотограф, намагаєшся вже помічати такі речі, на які раніше не дуже й звертав увагу): стоять уздовж траси убита 24-та "Волга" з повним багажником кавунів. Поруч лежать кавуни і старенький дідусь біля них тупцяє. Я очам своїм не повірив. Зупинився, познайомилися, поговорили, а за дві години я там був уже з моделлю, з одягом і готовим образом. Вийшла відмінна фотосесія якраз у стилі тих років.
- Це, напевно, велике везіння, що все так співпало? Тому що зі сторони здається, що кожен образ продуманий до дрібниць, і що на це потрібно багато часу.
Так, це рідкість. Я у фотографії перфекціоніст, і до однієї фотосесії можу готуватися місяцями. Спонтанних фотосесій я не проводжу практично ніколи. З'являється ідея, далі я вирішую, який хочу передати настрій, яку емоційну частину, яка мені потрібна модель, які аксесуари та одяг, яка потрібна погода. І тільки потім вже я запрошую дівчинку і ми працюємо.
А ось так, що мені нудно, я беру камеру і йду когось познімати - ні, це я вже переріс. Знімаю нечасто, в середньому у мене зараз дві-три фотосесії на місяць. Намагаюся, щоб кожна з них вже була на якомусь певному рівні, якого я досяг і маю триматися. Кожна фотографія - це історія, сюжет, емоції. Це не просто знімки сексуальної красуні. Еротика - це вже просто як вишенька на торті.
- Сьогодні у вас напевно немає проблем з тим, щоб знайти моделей для зйомки?
Взагалі немає (посміхається). От сьогодні у мене буде фотосесія з однією оперною співачкою. Це дуже красива жінка, і у нас там теж ціла історія з ретро-автомобілем. Старенький Renault нібито зламався в полі - ми спустимо йому колесо, і вона бідненька буде обливатися потом, знімати з себе одяг у цій нестерпній спеці. От такі люблю роботи - коли є серія знімків. Це як маленький фільм.
- Але коли ви тільки починали, знайти охочих роздягтися перед фотографом без вражаючого портфоліо, мабуть, було важче?
Ви знаєте, жінки - дивовижні створіння. Неодноразово в цьому переконувався. Буває, на зустріч приходить дівчинка, яка від якогось жарту опускає очі і у неї червоніють щоки. А потім вона сама без пропозиції роздягається перед камерою - ось це для мене завжди дивно. Жінок зрозуміти неможливо. А буває, що людина сама хоче саме ню-фотосесію. Я пропоную портрет, а вона каже: "Ні, хочу красиві ню. У мене гарні груди, спортивне тіло, а на зиму я від'їмся і вже не буду такою" (сміється). Отже проблем з цим не було ніколи.
- Чи буває так, що ви збираєте в голові повний образ, прораховуєте всі обставини, приїжджаєте на місце, а дівчині не вдається вписатися в нього?
Найчастіше трапляється інше - коли не виходить сама фотосесія. Знайти модель завжди можна, як і будь-які аксесуари. Але буває таке, що сама по собі фотосесія просто не задається. Я дуже самокритичний і практично завжди вважаю, що якщо вона не вдалася, то винен в цьому сам фотограф - щось не врахував, щось забув, на щось не звернув увагу. Або ж є чинники, які просто не можна прорахувати. Наприклад, погода. Нечасто, але таке трапляється, так. І це хороший стимул не розслаблятися і постійно бути перфекціоністом - прораховувати всі дрібниці і мати в запасі план "Б".
Подивитися цю публікацію в Instagram
- Ви самокритичні, а як у цьому плані ви підбираєте моделей? Чи всі дівчата можуть стати героїнями ваших робіт? Чи є якісь обов'язкові вимоги до них?
Не всі. Я не люблю моделей-моделей. От спеціально на цьому наголосив два рази - моделей-моделей. Коли приходить дівчина, яка порсто модель глянцевого журналу, вона здається мені нудною. Вона не жива, а тому не цікава. Це модель глянцю, і вона не підходить для тих живих образів, які мені хочеться створювати. Тому 90% моїх моделей - прості дівчатка: вчителі, вихователі, банківські працівники. Абсолютно різні люди, які до моделей і фотографії не мають ніякого відношення. І цим вони якраз цікаві. Їх емоції живі, не награні перед камерою.
- Дівчатам "з глянцю" ви кажете про це прямо чи знаходите якісь більш м'які способи відмовити?
Ні, так я ніколи не кажу. Просто відповідаю, що як тільки у мене з'явиться сюжет і я побачу цю дівчину його героїнею, я її запрошу. Ми всі живі люди, ображати нікого не варто.
- Не настільки обізнаний у сфері фотографії, але серед ваших робіт помічаю кадри, зроблені на плівку. Це просто через вашу любов до ретро чи в цій техніці дійсно є щось особливе, чого вам не дають сучасні камери?
Так, знімаю на плівку і вважаю, що кожен фотограф, який хоче навчитися добре знімати, повинен знімати на плівку. Особливо в процесі навчання. Поясню. Гарна плівка коштує близько 400 гривень, далі вам потрібно її якісно проявити - це ще гривень 300. Після цього потрібно якісно відсканувати, щоб кожен кадр був у потрібному форматі - це ще близько 500 гривень. І тоді ти розумієш, що в тебе є плівка на 24 кадри, кожен з яких має свою цінність. Перед тим, як натиснути кнопку спуску, ти тисячу разів перевіриш, чи все готово для зйомки: чи правильна емоція, чи правильний вигин тіла, як лежить тканина, як лежать волосся, чи правильно виставлене світло, чи добре падає тінь на ніс... І в цей момент ти вчишся, адже коли є можливість нескінченно безкоштовно натискати кнопку спуску, це не навчання. Це просто проведення часу з камерою.
На жаль, раніше фотографів було значно менше, але їх роботи були куди якіснішими. Сьогодні фотографом себе називає кожен другий, але класно знімає один з тисячі.
- Ви частково відповіли на моє наступне запитання, чи достатньо бути просто талановитими і бачити образи, щоб стати успішним фотографом? Схоже, що ні.
Ні звичайно. Знаєте, є такий вислів "невизнаний геній"? Так от мені здається, що він не невизнаний, а ледачий геній. Зараз недостатньо створити просто хороший продукт і бути хорошим художником. Щоб сьогодні пробитися і відрізнятися від інших, зусиль треба докласти в десять разів більше, а для цього треба дуже багато терпіння, ресурсів і знань. Якщо людина не буде займатися собою - маркетингом, розвитком, просуванням, то через деякий час його творчість просто замкнеться на ньому та його друзях.
Подивитися цю публікацію в Instagram
- Ви знімали і давали майстер-класи вже більш ніж у 20 країнах. Що найчастіше цікавить ваших учнів, що вони прагнуть перейняти?
Я якось звернув увагу, що коли навчаю фотографії, я показую, що це абсолютно нескладно, просто потрібно виробити певний алгоритм дій, розуміти що за чим іде, бути дуже уважним до деталей і мати хоч якесь почуття смаку, естетики. І от коли я запитую, що в цьому складного, люди кажуть - думати. У Мексиці, в Китаї, в США... Де б це не було. І, напевно, погоджуся, тому що багато хто приходить за якимись готовими рецептами - вони впевнені, що я покажу на камері кнопочку, яка називається "шедевр". Так, на жаль, не буває. Потрібно дуже багато знімати, показувати свої роботи професіоналам, вивчати свої помилки і рости над ними. Це довгий шлях, і не всі готові його пройти. Багатьом хочеться якихось готових рішень.
- До інтерв'ю я звертався до вас з проханням підтвердити або спростувати чутки про те, що ви плануєте фотосесію з моделлю Кендалл Дженнер. Ви вирішили не розкривати плани на майбутнє, не хвалитися тим, чого ще немає. Давайте це так і залишимо, а я запитаю у вас ось що: якщо чутки виявляться правдою, у вас знайдуться образи, сюжети, в яких могла б з'явитися одна з сестер Кардаш'ян?
Так. Але тут варто враховувати рівень моделі, яка вже сама задає темп і ритм. Навряд чи я там зможу диктувати щось. Тому, якщо мова дійде до фотосесії, я спочатку послухаю, чого хоче ця людина, а потім вже буду вирішувати, чи готовий я на це. Були такі ситуації, коли приходив цікавий замовник, але його ідеї та бачення фотосесії були мені зовсім нецікаві. Я не бачив жодного сенсу співпрацювати. Це були б просто не мої фотографії.
- Якщо так станеться з умовною Кендалл Дженнер, ви відмовитеся від такої фотосесії?
Я не знаю, що вам на це відповісти (сміється). Нехай це станеться, а там вже будемо дивитися.
- Читайте також на theLime, як Голлівуд вперше купив фільм українського режисера. Ми поспілкувалися зі Стасом Капраловим і розпитали його, в чому секрет ризикового проекту, і які шанси України вийти на світовий ринок.
Найцікавіші новини тепер в Telegram! Підписуйтесь на канал theLime, щоб нічого не пропустити.
