24 серпня Україна святкує 29-ту річницю незалежності. До цього дня theLime поспілкувався з українськими артистами, імена яких вже були на слуху в роки "перебудови". Ми попросили їх згадати кінець 80-х і початок 90-х, розповісти про своє бачення незалежної держави, очікування і реалії сучасності. Читайте на сторінках розділу бесіди з Ольгою Сумською, Павлом Зібровим, учасниками гурту "Брати Гадюкіни", Ніною Матвієнко, Богданом Бенюком та Романом Балаяном.
Ольга Сумська
Про роки "перебудови"
Так, добре пам’ятаю часи 90-х, коли з радянської наша країна стала незалежною і самостійною. Нова реальність. Часи "перебудови" були нелегкими для людей.
Тоді ми були зовсім молодими, сповненими надій і сподівань, тому зовсім не помічали побутових труднощів, зміну валюти з карбованця на купони, потім з купонів на гривні… Ще були такі собі "Сберегательные книжки", на які прості люди відкладали собі гроші протягом певного часу життя, і які потім просто відібрали у мільйонів, нічого не пояснюючи. Наша родина не стала виключенням, багато тоді батьки втратили на цих книжках.
Про кар’єру в українському театрі та кіно
Я тоді тільки починала свою кар’єру - служила в театрі, знімалась активно в кіно. Було доволі кумедно, коли підписувала угоду щодо зйомок у серіалі "Роксолана" в купонах, а по закінченню зйомок отримали гонорар втричі менший вже у гривнях. Фактично артисти знімались тоді за мізерні гонорари, натомість я отримала значно більше - любов та визнання глядачів. А це дорогого варте.
У 80-х і 90-х мені пощастило зніматись у відомих режисерів. Починала у Юрія Ткаченка у "Вечорах на хуторі..." 16-літньою дівчинкою. Приємні спогади про зйомки у Тимофія Левчука на студії Довженка у фільмі "Троянди для маестро", де грала Настуню, перше кохання Миколи Лисенка. Знімалась у Юрія Іллєнка в "Солом’яних дзвонах". А як не згадати фільми "Карпатське золото", де партнерами були Кость Степанков та Іван Гаврилюк. Фільм знімали у 90-му році, а тема - протистояння НКВС та УПА. Актуально сьогодні, як ніколи. Тоді постать режисера була дуже вагомою і визначальною. Це сьогодні кінопроцесом керують панове продюсери, а місія режисера інколи зводиться до команд "Мотор, камера, почали" і "Стоп". Прикро. Сьогодні, слава богу, у цьому океані серіалів виринають нарешті режисери-особистості! Це дає надію, що українське кіно починає оживати.
Академічному театру я віддала 20 кращих років. Є що згадати і, як то кажуть, онукам розказати. Згодом в моєму житті з’явився антрепризний театр, який мене надихає, підтримує морально та фінансово. Працюю в більш як семи виставах з гучними назвами. У 90-ті ми і не мріяли про такий вільний театральний формат. Поєднувати мою діяльність на ТБ, в кіно з театром було доволі складно, повсякчас виникали конфлікти, але я крутилась, як справжня артистка, яка хотіла все осягнути.
Ольга Сумська з дочкою Ганною та чоловіком Віталієм Борисюком
Про зміни в країні
Скільки змін ми пережили, зміни керівників у країні… І завжди була надія, що з кожним новим обранням лідера ми нарешті заживемо. Але так не ставалося. Це вже дуже цікава тема щодо політичних колізій, на яку можна дорого сперечатися і не знайти правди.
До подолання корупції у всіх сферах нам ще дуже далеко, але надію, знову ж таки, не втрачаємо, бо ми, українці, справді любимо свою рідну, багатостраждальну країну на відміну від наших можновладців, які приходять на посади, аби споживати, збагачуватись, а не по-справжньому відроджувати її.
Наша країна має все,щоб стати дійсно потужною державою на світовому ринку. Під час гастролей в дорозі завжди милуюсь красою і багатством нашої землі, і так хочеться все це зберегти для наступних поколінь.
Про те, чи сумує за 90-ми
Чи сумую я за 90-ми? Мабуть, ні. Тоді ми багато чого не знали про нашу історію, її велич та силу. Сьогодні ми сильні духом і незламні, вчимо своїх дітей поважати і цінувати традиції, мову, культуру. І це є першоджерело. Саме в родині зароджується культура.
Найцікавіші новини тепер в Telegram! Підписуйтесь на канал theLime, щоб нічого не пропустити.
