Із настанням холодів, традиційно, епіцентром туризму в Україні стають західні регіони країни. На зміну пляжам, освіжаючим коктейлям і танцям до ранку приходять Карпати, спуски на лижах і гарячі глінтвейни на будь-який смак. Але якщо хочеться зламати систему і побути оригінальним, то навіть взимку в курортних містах, які користуються популярністю влітку, можна досить насичено і цікаво провести своє дозвілля. Наприклад, в Одесі. Справді, мало кому прийде в голову відправитися на відпочинок в це місто... в грудні. Але не варто поспішати з висновками. Для туризму вихідного дня зимова Одеса - ідеальне місце. У цьому переконався "Апостроф", вирушивши на уїк-енд до Чорного моря.
Кіноотель
Так, в грудні в Чорному морі наважиться скупатися лише "морж" зі стажем або дуже відчайдушний турист. Однак відкладемо морські розваги до літа, адже "фішка" приморського міста не в сезон - його історія. Звичайно, можна влитися в струмінь туристичного мейнстріму і обійти найпопулярніші місця в Одесі: Потьомкінські сходи, Дерибасівську, Привоз, Приморський бульвар... Але якщо вже ламати систему, то красиво і зі смаком. Як це зробити?
Наприклад, відправившись в готель Bristol, що розташований на перетині вулиць Буніна і Пушкінської в самому центрі Одеси. В цьому році готелю виповнюється 120 років, відповідно, кожен квадратний метр цього будинку просочений справжньою історією приморського міста і його неповторним колоритом.
Будівля готелю Bristol була побудована в 1899 році. Свою назву вона отримала від "старшого брата": однойменного готелю в Австрії. Одеський Bristol вже на початку XX століття відрізнявся не тільки розкішшю номерів. У кожному номері тут була гаряча вода, ванна і навіть телефон. Для того часу такі зручності в готелі були такою ж рідкістю, як зараз монгольські смартфони.
Після революції в готелі облаштували свої кабінети радянські чиновники, але в кінці 20-х років Bristol знову повернув собі статус готелю, але вже під іншою назвою, в дусі часу - "Червона".
Свого часу тут зупинялися Теодор Драйзер, Іван Бунін, Віра Холодна, Леонід Утьосов, актори Інокентій Смоктуновський та Андрій Миронов. До речі, внутрішнє оздоблення готелю не раз виступало в якості декорацій для зйомок фільмів. Мабуть, найвідоміший із них - радянсько-польська ексцентрична комедія "Дежавю".
На початку двохтисячних у готелі була проведена масштабна реставрація, яка тривала 8 років і була виконана максимально автентично за архівними документами і фотографіями. Після реновації готель повернув собі колишню історичну назву Bristol і став таким, яким його можна побачити зараз.
А зараз Bristol - це симбіоз історії та сучасного п'ятизіркового комфорту. Стиль інтер'єру готелю - класичне бароко. Зайшовши всередину, створюється відчуття, що потрапляєш у розкішний музей: незвичайна ліпнина на стінах, обрамлена сусальним золотом, рідкісний італійський мармур темних порід Dark Imperador, текстильні шпалери теплих тонів, історичні статуї, скрупульозно відновлені реставраторами. Правда, в цьому музеї вас ще й нагодують: на території готелю діють три кухні, і, звичайно ж, залишать на нічліг. А на сніданок у форматі "шведської лінії" до ювілею готелю підготовлено 120 страв.
Тут починається Одеса
А щоб ще глибше відчути історичний колорит Одеси, то лише якихось 10 хвилин неспішним кроком у напрямку моря, і ви потрапите в найстаріший готель міста: готель "Лондонська" на Приморському бульварі. Правда, варто бути готовим до того, що найкоротший шлях до готелю, по навігатору, насправді таким не буде: часто підступи до будівлі перекривають кінематографісти, які знімають тут історичні картини. Так було і цього разу.
Без перебільшення можна сказати, що готель "Лондонська" - це місце, з якого взагалі починалася історія Одеси. Справа в тому, що при будівництві будівлі в 20-х роках XIX століття, було знайдено античне поселення - гавань Істріан.
Весь час свого існування "Лондонська" була не просто готелем, а місцем концентрації богеми. Тут зупинялися Антон Чехов, Володимир Маяковський, Роберт Льюїс Стівенсон, Айседора Дункан, Дмитро Шостакович, Марчелло Мастроянні і навіть... лев. Так-так! На початку XIX століття в готелі проживав дресирувальник зі своїм вихованцем. Згідно з місцевою легендою, дресирувальник одягав фрак, пристібав лева до повідця і так спускався на сніданок, шокуючи інших постояльців.
Звичайно, що в період реконструкції всі інтер'єри готелю були максимально збережені. А як інакше, якщо будівля перебуває під охороною ЮНЕСКО і для того, щоб просто поміняти вікно або двері тут, потрібно отримати тони дозвільних документів. Утім, це й на краще, адже паралельно із сучасним готельним сервісом у "Лондонській" отримуєш і частинку історії старої Одеси.
Наприклад, тільки в "Лондонській" можна покататися на гідравлічно-поршневому ліфті 1960 року. Звичайно, за час, поки ліфт підніметься з першого на третій поверх, можна дістатися з одного району Києва в інший, якщо без пробок (на третій поверх ліфт йде 3 хвилини), однак автентичність не терпить поспіху, нею краще насолоджуватися.
Або мальовничий внутрішній дворик "Лондонської", де в дореволюційні часи любив збиратися на вечерю одеський бомонд, а за радянських часів вхід було дозволено тільки за спеціальними запрошеннями.
Зараз же в "Лондонській" проводяться музичні арт-вечора, на яких у виконанні струнного квартету можна почути як класику, так і сучасний джаз.
І, звичайно ж, побувати в курортному місті й не скупатися - туристичний гріх. Змити "гріхи" стильно та аристократично можна у велнес-центрі "Лондонської". Чому саме там? А чи багато є місць в Україні, де басейн розташовано в будівлі колишнього... театру? Правда, тут хочеться не займатися спортом, а насолоджуватися інтер'єрами, але, виявляється, поєднувати ці два заняття хоч і незвично, але досить цікаво.
Як підсумок, зимова Одеса для туризму вихідного дня цілком підходяще місце, якщо наповнити вікенд дозвіллям із історичним колоритом. А гучні дискотеки, пляжі та "Дайкірі" під палючим сонцем нехай почекають своєї черги до літнього сезону.
