Президент США Дональд Трамп дав зрозуміти, що хоче не справедливого миру, а швидких простих рішень. Останнє легше домогтися тиском на Україну, а не РФ. За таких умов Київ прагне розширити коло учасників переговорного процесу, зокрема включити Туреччину. Що зміниться для України за таких умов - у матеріалі «Апострофа».
18 лютого, після візиту до Об’єднаних Арабських Еміратів, президент України Володимир Зеленський відвідав Туреччину. На початку візиту разом із першою леді вони офіційно відкрили нову будівлю українського посольства в Анкарі. У посольстві відбулася зустріч з представниками української громади. Володимир Зеленський разом із президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом “детально обговорили всі глобальні процеси, які можуть призвести до закінчення війни Росії проти України, зокрема важливість спільної роботи над гарантіями безпеки для України”. У фокусі також були економічні питання, взаємодія у сфері освіти, продовольчої безпеки, проблема повернення наших громадян з російської неволі.
У світлі останніх неприємних новин із Саудівської Аравії Зеленський наголосив, що Туреччина має бути залучена до переговорного процесу щодо закінчення війни. “Україна, Європа – у широкому сенсі, а це і Євросоюз, і Туреччина, і Британія, – мають бути залучені разом з Америкою до розмов і розробки потрібних безпекових гарантій, які стосуються долі нашої частини світу”, - сказав він. “За останній час, на мою думку, це єдина дуже правильна заява стосовно зовнішньої політики. Норманський формат був дуже-дуже поганим, бо Німеччина й Франція - традиційні союзники Росії з часів Російської імперії… Велика Британія завжди була опонентом Росії, як і Туреччина. Коли Зеленський заявив, що крім ЄС має бути Велика Британія і Туреччина - це те, що треба було робити давним-давно”, - коментує виданню політолог Віталій Бала.
Під час візиту Зеленського Ердоган заявив, що Анкара буде підтримувати територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України та запропонував Туреччину у якості майданчика для мирних перемовин.
«Добре, що в Ердогана є така позиція, і не тільки в Ердогана - Китай, Іран не визнають російськими жодної анексованої території в Україні. І те, що Ердоган, незважаючи на свої стратегічні партнерські відносини з Росією регулярно заявляє про територіальну цілісність України - це добре… Але треба розуміти: не буде Ердоган грати на нашому боці. Він хоче виступати в ролі посередника. І тут наші інтереси співпадають - для нас зараз важливо зробити конструкцію мирних переговорів більш різноманітною, щоб там був ЄС і щоб не лише США виступали в ролі посередника. Бо за нинішньої позиції Трампа, на жаль, є ризики, що Трамп може поступатися Путіну в переговорному процесі», - зауважив «Апострофу» політолог Володимир Фесенко.
Водночас Туреччина має свій інтерес.
“Туреччина дуже зацікавлена в територіальній цілісності й не хоче посилення Росії в Чорноморському басейні. Тому їх позиція не проукраїнська, а протурецька”, - каже “Апострофу” заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов.
«Туреччина - дуже потужна країна з точки зору армії. Турецька армія - це мільйон. ВПК - це серйозна воєнна сила, це по-перше. По-друге, Туреччина зацікавлена в тому, щоб Україна зберегла територіальну цілісність, включно з Кримом. Очевидно, вони розглядають татар як союзників», - зазначає політолог Олександр Палій.
Утім те, що глава української держави призначив новим послом України в Туреччині Нарімана Джеляла, першого заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу, якого звільнили з російського полону влітку минулого року, - не свідчить про амбіції влади повернути Крим. «Зараз немає, на превеликий жаль, передумов для повернення Криму, і не тільки Криму. Будемо реалістами. У нас зараз завдання набагато більш прозаїчне й більш драматичне - треба вистояти», - наголошує Фесенко.
Загалом потенціал впливу країн Близького Сходу на перемовини про мир в Україні не варто перебільшувати, вважає Данилов.
«Під час переговорів хіба що Саудівська Аравія може якусь роль відіграти, як країна, яка приймає в себе ці переговори. Саудити намагалися ввійти в гру, запросити українську делегацію. Але в цілому їх вплив не такий великий і не такий значний», - прокоментував він.
Туреччина все ж здатна посилити Україну, вважає Палій. Він звертає увагу на те, що «в росіян зуби на турків, але й у турків амбіції дуже серйозні».
«Туреччина з пафосом гучно вигнала росіян із Сирії, перед цим в Ідлібі, була історія в Лівії, де вони також мали з росіянами проблеми й фактично перемогли. Три підряд перемоги турків над росіянами в новітній історії. Особливо росіян дістала історія із Сирією, де вони просто вилетіли, як корок. Звичайно, це за участі українців, бо ми знаємо, що 20 наших операторів безпілотників навчали місцевих повстанців сирійських. Але що таке 20? Це мізер. Але з таким мізером ми разом з турками й звісно, найголовніше - сирійцями, поламали всі російські авіаносці, авіабазу…» - пригадав він.
Загалом Путіну дуже не хотілось би бачити за столом перемовин Туреччину, кажуть експерти. Це означає, що ми рухаємось у правильному напрямку.
