У зв'язку з наданням Україні безвізового режиму з країнами Євросоюзу серед жителів окупованого Росією Криму зріс інтерес до біометричних паспортів. Чи може українська влада використати цей привід для повернення кримчан і які є способи боротьби за півострів, "Апострофу" розповів журналіст Айдер Муждабаєв.
Бажання знову стати за паспортом українцями, звичайно, буде у багатьох в Криму. У Криму взагалі зростає розчарування Росією, воно знаходиться на критичному рівні. Люди відчувають безвихідь і через те, що Україна їх кинула і за них ніяк не бореться. З іншого боку, відчувається, що немає ніяких ілюзій щодо Росії не тільки у кримських татар, які від початку були проти, але і не залишилося їх і в багатьох прихильників так званого "русского мира". З Криму приїжджають люди і розповідають, як вони там спілкуються з колишніми прихильниками анексії. Ніхто не став жити краще, м'яко кажучи. Вони стали жити гірше: ціни величезні, роботи немає, туристів мало. Уже загальна думка, навіть у цих людей, що краще б в Україні залишилися і нічого не міняли б. Правда, є маленький нюанс: їх вже ніхто не питає.
Думки в Криму давно вже не такі ейфоричні, якими були на самому початку анексії, коли, в принципі, багатьох жителів Криму просто купили за обіцянку якихось міфічних пенсій, зарплат і всього іншого. Зараз саме той момент, коли ілюзії щодо Росії у багатьох кримчан немає, Україні потрібно було активізувати свої зусилля в справі повернення Криму і на міжнародній арені, і на внутрішній. Треба б, мабуть, нарешті перейменувати Крим з незрозуміло чиєї автономної республіки на Кримську автономію, визнати кримських татар корінним народом і поставити на міжнародній арені питання про те, що корінний народ України має право сам вирішувати свою долю без допомоги російських танків.
Чим швидше Україна закріпить кримськотатарський статус Криму у своєму складі, тим швидше Крим буде повернений. Принаймні, ні в кого не залишиться ніяких ілюзій щодо того, чи буде Україна боротися за повернення Криму в сім'ю. Будуть зняті питання торгу і обміну. Україна дасть зрозуміти, що вона дотримується права нації на самовизначення, дотримується прав кримських татар в Україні, дотримується міжнародного права.
Це така прихована ганьба: три роки анексії – це три роки втраченого часу. Три роки кримські татари чекають хоча б якихось жестів – символічних, юридичних, законодавчих – з боку Києва і нічого не отримують. Це дуже сумно. Це дуже засмучує. Зараз світове співтовариство багато робить, от і суд в Гаазі дав попереднє рішення щодо расової дискримінації в Криму з боку Росії, є резолюція ООН щодо Криму. Карти в руки Україні дані. Але здається, що основний світ, Захід грає активніше, ніж наша країна. Україна не є лідером у питаннях повернення власних територій. Хотілося, щоб Україна стала локомотивом цього.