У четвер, 1 серпня, інформаційний простір України не на жарт схвилювала новина про відставку глави Офісу президента України Андрія Богдана. Так, що ж це все-таки було - тролінг або перевірка реакції суспільства, і як ця історія позначиться на іміджі України - думка "Апострофа".
Перемога Зеленського була червоною карткою президентству Петра Порошенка зокрема, і всьому корумпованому та неефективному політичному класу України у цілому. Це була безжальна оцінка всього, чого вдалося досягнути політичній та правлячій еліті за 28 років незалежності. Але після дружнього вироку натовпу попереднім правителям до сьогоднішнього дня суспільству та міжнародному співтовариству так і до кінця не зрозуміло – ким і чим є нова влада?
Фейкова відставка Богдана дає чудовий привід дати відповідь на питання – хто зараз керує країною. Борець з олігархами - народний президент Голобородько, втілений у реальній українській політиці актором Зеленським? Чи підтримуваний частиною олігархату і політикуму актор Зеленський та його особисті друзі, які скористалися кон’юнктурою, взяли владу, а зараз відверто стібуться і над попередниками, і над суспільством? Чи нове покоління професіоналів-реформаторів? Чи групи родичів-друзів-партнерів, які разом становлять якесь групове непорозуміння, яке дискредитує Україну в очах світу?
Жартівлива відставка Богдана дозволяє вже дати конкретні відповіді на ці питання. Вона як історія з фейковим вбивством журналіста Бабченка – мала нібито продемонструвати звіриний оскал Москви, але насправді показала ідіотизм української влади.
По-перше, фейкова відставка Богдана – це неповага до суспільства, блазнювання на найвищому керівному рівні. З громадянами і ЗМІ розіграли клоунаду. Смішно лише клоунам. Усім іншим страшно від того, хто зараз став господарем країни.
По-друге, фейкова відставка Богдана - це удар по міжнародному іміджу України. Чи можна уявити подібну історію в будь-якій країні, яка себе поважає? У США, Франції, Німеччині? Чи навіть у тій же Росії чи Білорусі?
Можна лише уявити, як усю цю історію опишуть іноземні дипломати і обіграють іноземні ЗМІ. І якщо до цього часу вони придивлялися – достатньо поблажливо і з спробою побудувати логічну картину процесів прийняття рішень в новій політичні команді, то після цього термін "блазнювання" замінить усі системні меппінги та органограми.
По третє, фейкова відставка Богдана - блискучий внесок до нав’язуваної Росією концепції України як держави невдахи, Failed state, країни-непорозуміння, яку не слід сприймати серйозно. Війна, кажете? Тисячі вбитих? Військовополонені? Сотні тисяч тимчасово переміщених осіб? Серйозно? Політичне керівництво проводить час між телепоїздками і фотожартами – а ви нам про війну… Країна з таким керівництвом не може виграти війну. Тим більше, з такою країною як Росія.
Керівник президентського офісу мав би прикладати усі свої зусилля для побудови іміджу президента Зеленського як політика і державника, усувати в організації його щоденної роботи будь-які підозри у тому, що все це гра чи клоунада. Однак своїми власними діями кроки самого Богдан якраз і будують імідж нової української влади як клоунаду чи блазнювання.
Немає жодного значення, чи був це жарт Богдана. Але якщо все-таки жарт, то за це треба звільняти.
