У вівторок, 6 грудня, виповнюється 25 років з дня утворення Збройних сил України (ЗСУ). Без перебільшення можна сказати, що наша держава досі існує тому, що в неї все-таки з’явилася своя армія. "Апостроф" спробував виділити п'ять важливих фактів, що мали вирішальний вплив на розвиток української армії в останні чверть століття.
Факт перший. Після розпаду СРСР і утворення незалежної України в 1991 році ЗСУ були найпотужнішим в Європі військовим угрупованням, чисельністю майже в 1 мільйон осіб. Під юрисдикцію України відійшли понад 20 тисяч танків і бойових броньованих машин і близько 1500 бойових літаків. Усе це було зведено в 14 мотострілецьких, чотири танкових, три артилерійські дивізії та вісім артилерійських бригад, а також три повітряні армії. Поміж іншого Україна мала третій у світі за потужністю ядерний арсенал, що складається з 1272 боєголовок міжконтинентальних балістичних ракет та близько 2500 одиниць тактичної ядерної зброї.
Факт другий. Практично вся історія Збройних сил України - це історія безперервного реформування, яке багато в чому зводилося до скорочення чисельності особового складу, а також різних одиниць озброєння і техніки. Насамперед було вирішено позбутися ядерної зброї. Станом на 1 червня 1996 року українська армія повністю завершила процес ядерного роззброєння (на її території не залишилося жодної боєголовки), а восени 2001 року шляхом підриву була знищена остання шахта для запуску міжконтинентальних балістичних ракет, яка знаходилася в Миколаївській області. Після цієї події Україна втратила останню можливість оперувати ядерними озброєннями.
Факт третій. До анексії Криму і початку війни на сході України було затверджено три державні програми реформування і розвитку Збройних сил. Усі вони припускали створення мобільної, добре оснащеної контрактної армії, здатної реагувати на локальні конфлікти. Жодна з цих програм не припускала, що агресором може стати Російська Федерація. Так, згідно з першою програмою, затвердженою в 2002 році, формування контрактної армії повинно було завершитися в 2015 році. У 2005 році, відповідно до нової держпрограми, ці терміни були зміщені до кінця 2011 року. Відредаговану програму так і не вдалося довести до кінця, її виконання було призупинено у 2009 році через нестачу фінансування. У кінці 2012 року РНБО затвердила нову Концепцію реформування та розвитку ЗСУ до 2017 року. Починаючи з 2014 року, в Україні було скасовано призов на строкову військову службу, що дозволило заявити про перехід на повністю контрактний принцип комплектування. Однак у квітні 2014 року у зв'язку з початком російської інтервенції і втратою Криму Генпрокуратура почала розслідування в Міноборони і Генштабі з метою вивчення низки управлінських рішень, які призвели до зниження бойової готовності армії. У травні 2014 року призов на строкову військову службу був відновлений, а процес реформування ЗСУ, запущений в 2012 році, зупинено.
Факт четвертий. До початку війни з Росією (згідно з офіційними даними, викладеними у виданні Міноборони "Біла книга - 2013") українська армія нараховувала 165 тис. військових і цивільних службовців, понад 2,5 тис. танків і бойових броньованих машин, понад 400 артилерійських систем калібром понад 100 мм, близько 190 бойових і транспортних літаків, 80 вертольотів різних типів, а також 22 бойових кораблі. У ході війни чисельність ЗСУ до кінця 2016 року була збільшена до 250 тисяч осіб. Згідно з міжнародним рейтингом Global Firepower, випущеним восени 2016 року, зараз Україна посідає 30 місце у світі за рівнем військової могутності (Росія посідає 2 сходинку в цьому рейтингу), а серед європейських країн за цими показниками Україна знаходиться на 8 місці.
Факт п'ятий. Українська армія на сьогодні є єдиною в Європі і однією з небагатьох у світі, яка веде сухопутну війну. Саме цей факт і є найбільш ефективною програмою її реформування і розвитку в останні два роки.