За 3-4 тисячі гривень можна купити цілком собі пристойний надувний човен з армованого ПВХ і зі зварними швами корпусу. Такий плавзасіб незабаром знадобиться багатьом жителям столиці, адже, згідно з прогнозом синоптиків, найближчі два тижні в Києві обіцяють бути дощовими. А, як відомо, з дощами окремі райони і вулиці столиці перетворюються на філії озера Мічиган в Україні. Чому кожен раз після зливи вода застоюється на дорогах Києва, а городяни змушені відчувати незручності, розбирався "Апостроф".
Наріжний камінь проблеми – система зливової каналізації. Ми бачимо лише малу її частину – дощоприймачі (решітки, встановлені вздовж доріг, які насправді ніякі не попільнички). Через ці решітки дощова вода, минаючи складну систему труб, колодязів та колекторів під землею, потрапляє в річки.
"Уся вода зі зливової системи Києва скидається або у Дніпро, або у найближчі водні простори. Наприклад, одним з таких приймачів є Русанівський канал", - пояснює "Апострофу" архітектор Анатолій Фролов.
Протяжність столичної мережі дощової каналізації становить близько 2700 кілометрів. За 831 кілометр цієї мережі відповідають шляхово-експлуатаційні управління Київавтодора, за всі інші кілометри – інші суб'єкти господарської діяльності.
У теорії система дощового водовідведення має працювати як годинник, але на практиці "годинник" або безбожно відстає, або взагалі стоять.
За словами експертів, опитаних "Апострофом", на те є об'єктивні причини.
"У Києві складний рельєф. Це призводить до того, що вода з вершин під час злив у великих обсягах стікає в низини і там застоюється, - каже "Апострофу" директор аналітико-дослідницького центру "Інститут міста" Олександр Сергієнко. – Зливи бувають настільки сильними, що зливова каналізація за своєю пропускною здатністю просто не справляється з потоком води".
Це підтверджують і в Київавтодорі.
"Більшість інженерних мереж столиці, зокрема зливова каналізація, були побудовані в середині 20 століття і не були розраховані на існуючу кількість інфраструктурних об'єктів", - кажуть "Апострофу" в прес-службі підприємства.
Тому по-хорошому, щоб зливова каналізація впоралася з викликами, її потрібно було б модернізувати і збільшити пропускну здатність.
"Але спеціально розривати вулицю, щоб перекласти зливосток – цього ніхто не робить, це не раціонально. Раціонально це робити тільки за капітального ремонту дороги", - додає Сергієнко.
За даними Київавтодору, в минулому році в столиці відремонтували 300 кілометрів доріг, але це не означає, що весь ремонт був капітальним: десь клали латки, десь облагороджували прибудинкові території, а значить, нових зливостоків з'явилося не так і багато.
Однак, крім об'єктивних причин, з яких зливова каналізація не справляється з навантаженням, існує ціла купа проблем зовсім іншого характеру.
"Зливова каналізація постійно засмічується: дощі змивають всі недопалки, гілки, загалом, все сміття. А чистять їх, як правило, тільки після зими або на початку літа", - нарікає Сергієнко.
Так, відповідно до технічних правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів, затверджених Кабміном, планово дощові каналізації повинні чиститися навесні, після відлиги, і перед початком зими, а якщо каналізація засмітилася, наприклад, влітку, то чистять її "за необхідності". У Київавтодорі "Апостроф" запевнили, що саме так і роблять.
"З метою оперативного очищення та ремонту дощоприймачів та оглядових колодязів в дорожньо-експлуатаційному управлінні створена гідротехнічна служба, яка працює в цілодобовому режимі", - зазначають у Київавтодорі.
А в останні кілька днів у зв'язку з інтенсивними опадами у Києві бригади гідротехнічних служб і зовсім працюють у посиленому цілодобовому режимі.
"Щоб не допустити підтоплення ділянок вулично-дорожньої мережі", - додали "Апострофу" в прес-службі підприємства.
Якщо все так серйозно, чому ж тоді вулиці все одно пливуть?
Чиновники виправдовуються, мовляв, усьому виною, так звані "проблемні місця", а зливова каналізація тут ні до чого, навіть якщо вона прочищена ідеально.
"Одне з таких місць – вулиця Фанерна. Випуск дощової води з вулиці Фанерної здійснюється в Дарницький меліоканал, який проходить у безпосередній близькості до вулиці. У результаті забрудненого русла каналу побутовим сміттям та відходами після рясних опадів рівень води каналу піднімається значно вище рівня проїжджої частини вулиці Фанерної, що і призводить до підтоплення", - пояснюють в Київавтодорі.
Подібна ситуація спостерігається і на проспекті Перемоги на ділянці від Повітрофлотського проспекту до площі Перемоги, тільки там виходить з берегів річка Либідь.
Але проблема підтоплень – не тільки в засорах каналізації і проблемних місцях.
"У нас люблять будувати будинки, робити красиву архітектуру будинків, але якось забувають про людей, які в них живуть, що їм потрібно створити комфортне середовище проживання. Справа в тому, що не виконані нормативні вимоги про перехоплення вод на вулицях, які вимагають перехоплювати воду перед перехрестями до пішохідних переходів, до примикань в'їздів у двори приватного сектору, - пояснює "Апострофу" доцент кафедри міського будівництва Київського національного університету будівництва і архітектури Петро Черниченко. – Крім того, є проблема поганої якості робіт, і не завжди на вулицях взагалі є ґрат для забору води. Також у місті такі решітки можна побачити в абсолютно нелогічних місцях, куди вода практично не потрапляє. Інші решітки зливової каналізації встановлені вище позначок, куди повинна надходити вода. Решітки встановлюються з відступом від бортових каменів, і виходить, що вода транзитом пробігає до наступних криниць, її стає ще більше, вона застоюється, накопичуються великі потоки, а чим більше потік, тим більше сміття він з собою несе. Потім сміття осідає в колодязях – і забиваються труби. У результаті не перехоплена вода тече під будинок, обвалюються стіни. Наприклад, був випадок, коли впала стіна на проспекті Лобановського, а ніхто ніяких заходів із захисту територій від підтоплення так і не вжив".
Втім, не варто списувати всі проблеми тільки на комунальників. Експерти запевняють, що не зовсім добросовісні підприємці також вносять свою лепту в засмічення зливостоків.
"До водовідвідних мереж будь-якими шляхами приєднуються автомийки, а вони не повинні цього робити, адже результати їхньої роботи повинні оброблятися: мийки зливають воду з маслами, хімією, яка забиває труби", - резюмував Петро Черниченко.