Одного дня 1930 року двоє громадян США захотіли проїхатися своєю країною на авто Ford-A. Єдине "але" - вони вирішили їхати заднім ходом. З погляду проектного менеджменту, водії мали конкретну мету - увійти в історію. Вони мали засоби і необхідні ресурси: дозвіл поліції штатів, бензин, кошти на готелі, їжу та капремонт коробки передач після завершення атракції. Водіїв цікавив лише розголос.
Мета була досягнута: новина про "подвиг" розійшлася передовими ЗМІ. Не здивуюся, якщо їм запропонували згодом стати обличчям якогось місцевого автосервісу. За гроші, звісно...
Ця історія ілюструє просту істину: мета виправдовує засоби. Чи стало від цього жити американцям краще? Думаю, що ні.
Тепер перенесімося в Україну після Революції Гідності. Країна хай буде нашим Ford-A. Аналогом водія-рекордсмена є пересічний проектний Менеджер умовного "проектного офісу". Мета - реформування країни.
Менеджер - толковий, бо "закінчив "міжнар" або "юрфак" одного з топ-ВУЗів, попрацював в якійсь міжнародній організації чи на побігеньках у депутата, перекладаючи папери, а тепер от опинився в офісі, який має створювати якісні проекти реформування України. Результатами діяльності офісу офіційно користується його Бос - міністр, керівник держслужби та інших держустанов. Проте часто виникає те саме "але": інформація, яку зібрав Менеджер, є непрофесійною або й просто неактуальною і такою, що мало впливає на життя громадян. Його праця – це копіпаст, рідше - на основі неперевірених джерел та інколи на базі провокативних даних країни-агресора - згадаймо фейкову історію Маніфеста "жовтих жилетів", яку підхопили нардепи-"реформатори" (Маніфест французьких протестувальників "жовтих жилетів" з 25 вимогами до влади країни є фейком. Його запустила Росія, використавши для цього українську піаністку-колаборантку Валентину Лисицю, - "Апостроф"). Отже, на етапі збору й обробки Менеджером інформації виникає накопичувальна похибка, яка значно ускладнює подальше сприйняття реальності. Виникає відчуття, що реформа - в руках аматорів.
Які можливі наслідки такої діяльності? Дуже прості: політичний Бос озвучує з високих трибун напрацьовані "реформи" вголос. Деколи озвучує їх вже у Європі. Люди починають вірити ораторові, потім відбувається ефект мультиплікації - і от вже про псевдореформу говорить вся країна (країни!), пишуть статті експерти, партійні лідери гостро обговорюють тему на ТБ. Всі чекають, що стане жити краще і легше, не помічаючи за яскравими ток-шоу того, що ми повільно розвертаємося на шляху реформ, втрачаючи дорогоцінний час. Ми зриваємося і летимо у прірву...
Можна подумати, що таких менеджерів небагато й ефект їхніх помилок незначний. Здавалося б, хай Менеджер працює, адже отримує гроші, приміром, з гранту ЄС (гірше, коли працює за наші з вами, бюджетні гроші). На жаль, проектних офісів стає все більше, а результати - примарнішими. А люди вже звикли слухати лікаря, що коментує енергетику; фахівця з медреформи, що коментує авіацію, або просто "експерта-універсала"...
Насправді в українському суспільстві не бракує справжніх фахівців, готових працювати на благо України. Але вони не звикли самі докласти зусиль до тієї чи іншої реформи. Бояться вийти із зони власного комфорту, банально чекають, що їх "проситимуть допомогти".
На щастя, не все втрачено. Зміни - в наших руках. Необхідно зараз не дати розвернути країну. Їхати передним ходом, заощаджуючи ресурси та уникаючи зайвої уваги до моменту досягнення Мети. І керувати авто мають досвідчені водії.