RU  UA  EN

Неділя, 24 листопада
  • НБУ:USD 41.05
  • НБУ:EUR 42.85
НБУ:USD  41.05
Суспільство

Не війна зруйнувала Луганську область: що відбувається в регіоні - Денис Казанський

Денис Казанський про життя жителів Луганської області

Денис Казанський про життя жителів Луганської області Фото: Євген Котенко / Апостроф

Відомий журналіст і блогер ДЕНИС КАЗАНСЬКИЙ під час першого туру виборів президента України був у Луганській області. Про те, як живе місцеве населення, з якими проблемами стикається і за кого голосує на виборах, Казанський розповів у другій частині інтерв'ю "Апострофу".

Першу частину інтерв'ю з Денисом Казанським читайте тут: Будь-який мир із Росією закінчиться хаосом і кровопролиттям.

- Під час першого туру виборів ви були в Луганській області. Розкажіть про настрої, які там зараз панують? Що там кажуть про кандидатури Зеленського, Порошенка?

- Там апатично-відчайдушний і негативно-депресивний настрій - на жаль, такий загальний фон. Та ж Луганська область дала найменший результат Порошенку в Україні, і це цілком логічно пояснюється, тому що область перетворилася на ведмежий кут. Область занедбана, нею ніхто не займається, і вона становить собою рану, що кровоточить на тілі України.

На жаль, ми дуже багато говоримо про те, що Україна поверне собі ОРДЛО і буде ці території відновлювати. У нас постійно ведеться якийсь діалог, якісь круглі столи та конференції про те, як ми будемо відроджувати території, коли повернемо їх. Адже там все зруйновано, в поганому стані економіка. Але ніхто чомусь не говорить про відродження територій, які вже підконтрольні Києву.

Наприклад, у Лисичанську просто жах, що твориться - хаос, розруха. У тому ж Сіверськодонецьку фактично безвладдя - мери протистоять міськрадам, в яких робота паралізована, керівників комунальних підприємств то знімають, то призначають. Відповідно не робляться дороги - там страшні вибоїни - і в Сіверськодонецьку, і в Лисичанську, машину можна просто вбити. У Лисичанську за борги постійно відключають то тролейбуси, то телевежі, в результаті чого в ЛНР зникли українські канали. З водоканалом у Лисичанську та сама проблема - є величезні борги у закритих підприємств і незрозуміло, як забирати гроші. Всі основні заводи збанкрутували, причому штучно. А багато яких узагалі знищено - від них нічого не залишилося.

- Штучно, ким?

- Місцевими елітами. Наприклад, завод ГТВ (гумово-технічних виробів) знищила команда [Олександра] Єфремова. Завод купила структура "Зоофонд", підконтрольна Єфремову - потім його загнали в борги і повністю знищили. Завод "Пролетарій" належав Сергію Дунаєву, який на виборах був довіреною особою Бойка. Тобто цій території завдали серйознішої шкоди.

І парадоксально, що люди там продовжують підтримувати проросійських людей. Продовжують, тому що у них недостатньо інформації, а ті ж Бойко і Дунаєв, які на місці контролюють телебачення і ЗМІ, переконують людей, що у всьому винен Київ і центральна влада.

Але і центральна влада теж винна тим, що не припиняла цього, що допускала перетворення того ж Лисичанська у феодальну вотчину Бойка, що той самий Бойко не сів за вишки, але ж вся країна говорила про них, але він не отримав жодного покарання. Дунаєв не отримав ніякого покарання за те, що банкрутував підприємства, зокрема державний завод "Пролетарій", який виробляв скло. Цей завод скоро на метал розпиляють - і все. У цілому по області ситуація така: з осені 2018 року немає глави адміністрації, а є лише в.о. Це найяскравіший показник відносини влади.

- В чому проблема?

- Не знаю. Звільнили губернатора [Юрія] Гарбуза, який був до цього, а замість нього виконуючим обов'язки сидить його заступник. Чому так? Ці питання треба задавати президенту. Я не розумію і люди на місцях теж. Вони сприймають цих людей, як тимчасових правителів, тобто вони вважають, що ця тимчасова влада нічого не робить, і багато в чому це справедливі претензії.

Наприклад, дорога до єдиного КПП "Станиця-Луганська" в Луганській області, де люди переходять через лінію розмежування - від Щастя до Станиці-Луганської дорога вбита настільки, що люди через згорілий ліс проламали просіку, випиляли дерева і проклали дорогу по землі. Трафік йде не по асфальтовій дорозі, яка в жахливому стані, а через ліс по землі. Звичайно, коли там починаються дощі, то автомобілі застрягають в багнюці. А так люди катаються по хаотичній стихійній дорозі.

Дороги в області розбиті й знищені - машини їдуть 30 км/год, а асфальтового покриття просто не існує. Були обіцянки дороги зробити...

Якщо говорити про те, що ми повертаємо людей, які живуть в окупованих районах, і боремося за їхню свідомість і душі, тоді потрібно розуміти, що від побаченого вони будуть, м'яко кажучи, не в захваті. Ми ж повинні створити якусь вітрину з цього боку, щоб вони заїжджали і думали: "Ну, нічого собі, у нас там все розбите, а в Україні подивіться, які гарні дороги, який сервіс, які доглянуті міста, як тут працюють підприємства". А вони бачать з цього боку таку ж розруху, як і там.

Так, з того боку все розбите, підприємства не працюють, а й з цього боку в Луганській області ми бачимо схожу картину. Коли люди бачать цю дорогу, у них не сильно з’являється бажання пошкодувати про те, що вони зробили в 2014 році. А потрібно, щоб вони пошкодували і розуміли: "Так, Україна йде вперед, розвивається, а ми залишилися в гетто". У принципі, так і є - територія по ту сторону відстає від України. Але неприпустимо таке ставлення до звільненої в 2014 році території, і треба щось робити.

если говорить о том, что мы возвращаем людей, которые живут в оккупированных районах, и боремся за их сознания и души, тогда нужно понимать, что от увиденного они будут, мягко говоря, не в восторге Фото: Евгеній Котенко/Апостроф

- Але у нас же є Міністерство з окупованих територій. В їх завдання хіба не входить залучати інвестиції або фінансову допомогу регіону? Невже за ці роки не можна було залучити хоча б гроші на дороги?

- Вони щось роблять. Але взагалі всі міністерства, яких наплодили за останній час, показали свою колосальну неефективність. Наприклад, Міністерство інформації, що має значні бюджети - за минулий рік у них, здається, було близько 700 мільйонів, а це величезний бюджет. А зараз ми дійшли до того, що в Лисичанську взагалі вимкнули українські телеканали, і люди дивляться канали ЛНР. Це, так би мовити, результати їхньої роботи.

Ось, прихильники Порошенка скаржаться, мовляв, "як же так, підтримали Зеленського, проголосували за Бойка". Люди, у вас було ціле Міністерство інформації: а що ж ви так погано інформували людей, що вони в підсумку дійшли до того, що ваш авторитет втрачено. Тому люди підтримують або відвертих ворогів, таких як Бойко, або Зеленського, якого ви так не любите і називаєте популістом. Що ж ви не пояснили людям, що не можна підтримувати популістів, а потрібно підтримувати більш змістовних кандидатів. Кому ви претензії пред'являєте? Народу - нерозумно. А ви що робили, коли отримали такі бюджети?

Те ж саме стосується Міністерства з окупованих територій. Коли я був у Грузії, їздив на екскурсію в селища, які побудувало Міністерство у справах біженців з Південної Осетії, Абхазії. Там міністерство дійсно займається будівництвом житла.

А чи багато у нас побудовано будинків? На жаль, ні. Хоча для Грузії в процентному співвідношенні кількість біженців була дуже великою - їм було набагато складніше впоратися з тим потоком людей, який вони отримали зі своїх окупованих територій, порівняно з тим, скільки ми отримали людей. Але ми не можемо це зробити.

Так, було відновлено деякі підірвані мости в 2014 році, але це більше стосується Донецької області, де ведеться робота. Там є якийсь прогрес: практично з нуля перебудували деякі школи, відкрили нові відділення в лікарнях, побудували кілька ЦНАПів, які повністю змінили процедуру отримання документів. Тобто в Донецькій області ми бачимо певні паростки цивілізації. А по Луганській області - тотальний хаос і розвал.

- Чому так?

- Там інший керівник, тому так вийшло. Багато що залежить від керівництва місцевої влади та націленості центральної влади. Якщо Київ не бачить сенсу і не може призначити туди керівництво, яке виконує ці завдання, у результаті можна покласти відповідальність на центральну владу. У тому ж Лисичанську і Сіверськодонецьку жахлива, недієздатна і ворожа місцева влада. Незрозуміло, чому там не ввели військово-цивільні адміністрації (ВЦА). Адже це прифронтові міста.

У тому ж Лисичанську ВЦА спочатку була - керівником поставили учасника АТО. Припустімо, він не міг впоратися з обов'язками, тоді можна було поставити іншу людину. Навіщо скасували ВЦА і повернули в місто вибори? Ці міста не можуть нормально функціонувати, оскільки там склалися такі обставини. І, звичайно ж, там потрібні ВЦА. Але, як я розумію, за домовленістю з тим же умовним Бойком їм дозволили вибирати місцеву владу, туди повернули вибори.

І зараз у прифронтових містах ми дійшли до тотального хаосу - депутати з мерами постійно б'ються, перші голосують за зняття других, а ті недієздатні, тому що у них ворожнеча з міськрадами. Містами ніхто не займається, хоча туди потрібно вливати гроші - це дуже важливо і по-іншому не вийде. Потрібно залучати гранти, будувати нові підприємства, розвивати малий бізнес, наприклад, індустріальні парки з нульовими податками, заохочуючи хоч якихось інвесторів.

Важливо розуміти, що ці міста розорилися ще до війни - місцеві еліти їх розорили. У тому ж Лисичанську все закрилося ще до війни. А скляний завод "Пролетарій" закрився в розпал так званої стабільності часів Януковича в 2013 році. Я веду до того, що не війна там постаралася. І я не розумію, чому, по-перше, ніхто за це не покараний, а, по-друге, потрібно якось все виправляти. На жаль, ми потрапили в цю ситуацію, але комусь же треба її розгрібати, тому що місцеві самотужки не вигребуть. Ніяка децентралізація зараз не допоможе цьому регіону.

важно понимать, что эти города разорились еще до войны – местные элиты их разорили Фото: Евгеній Котенко/Апостроф

- У нас було 39 кандидатів у президенти, і залишилося два. Може, ви мене поправите, але я не чула, щоб хтось із кандидатів їздив у Луганську чи Донецьку область, розбирався в ситуації, і розумів обсяг існуючих проблем, з якими зіткнеться президент. Чи повинен той самий Зеленський чи Порошенко поїхати на Схід, щоб хоча б почути цих людей?

- Я не можу сказати, що Порошенко як чинний президент не їздив - він бував там. А зараз чого вже їздити? Порошенко перебуває в такій ситуації, коли на будь-які дії йому скажуть: чому ж ти попередні 5 років своєї влади нічого не робив. А йому нічого буде на це відповісти.

У Зеленського тут велика фора, і він може зараз говорити і обіцяти, що завгодно. У нього ще не було шансу взагалі себе в політиці показати. Він просто людина з нізвідки - не з політики, а з шоу-бізнесу. А Порошенко навіть якщо і приїде в Луганську область, то я не уявляю, що він буде говорити. Я йому б відразу ж поставив такі питання: чому півроку немає губернатора? Чому у вас люди їздять по дорозі через спалений ліс, який потрібно утилізувати, випиляти згорілі дерева, тому що там заводяться короїди. До того ж це теж сировина, з якої можна зробити, наприклад, пелети. Тобто потрібно проводити рекультивацію, а там нічого не робиться взагалі.

Що може зараз сказати Порошенко в тому ж Лисичанську? Дуже багато хто намагається надавати фактору війни надмірне значення, а насправді там і до війни то звикли. Як я вже говорив, не війна - головна проблема. Візьмемо розбиті дороги в тому ж Лисичанську і Сіверськодонецьку - останні міни, бомби чи снаряди туди прилітали в 2014-15 роках, а останні чотири роки там нічого не падає. Але за цей час там просто кошмар - ніхто нічого не робить. І, знову-таки, питання - навіщо було скасовано ВЦА і місто віддали незрозуміло кому? А зараз, що вже говорити за два тижні до виборів.

- Чи можна говорити про те, що Порошенко отримає мінімальну підтримку від цих регіонів, а більшість набере Зеленський? І яку ви прогнозуєте явку?

- Вона буде така сама, як у першому турі – немає звідки взяти більше. Явка там дуже висока, як для тієї кількості людей, що проживають там. Наприклад, я був у Попасній, і там мені кажуть, що у нас половини населення в місті немає. Люди поїхали звідти, і нікому голосувати. Тому там не буде супервисокої явки.

- А що повинен зробити президент за перші 100 днів для цього регіону? Що він може встигнути за цей період?

- Не знаю, що можна зробити саме за 100 днів. Можна хіба що змінити керівництво і призначити туди якихось більш адекватних і зі здоровим глуздом менеджерів, які будуть думати про те, як цю територію відновлювати і що з нею робити. Зараз потрібно по максимуму залучати гроші донорів. Вони ж не дають гроші просто так: їм потрібен проект, в якому вказується, що потрібно побудувати такий-то об'єкт, на який потрібно стільки-то грошей. Це працює таким ось чином. Просто потрібні люди, які зможуть це зробити.

У минулому році в Луганській області була ситуація, коли з бюджету давалася субвенція, і колосальна сума була повернена, тому що на місцях не змогли її освоїти. Тобто у чиновників не вистачає в голові звивин, щоб зрозуміти, куди ці гроші вкласти. Але ж на ці гроші можна було зробити багато чого - є чимало сфер, де їх можна застосувати.

Наприклад, той же завод "Пролетарій", де раніше працювали тисячі людей. Це державний завод, який структури Дунаєва ніби орендували, а потім збанкрутували. Але цей цілісний майновий комплекс формально залишається державним. Чому туди не можна було вкласти державні інвестиції, поставити нове обладнання і запустити сучасне виробництво? Це ж буде чудовий сигнал для всіх жителів області - мовляв, раніше у нас все розвалювалося і закривалося, а зараз, нарешті, запрацювало. Нехай там буде працювати 200 осіб, але це буде позитивний знак, що щось пішло вгору.

Далі - можна поставити сонячну чи вітрову електростанцію, оскільки там сильні вітри. Було б бажання і мінімальне креативне мислення, щоб розуміти, куди застосувати гроші і вкласти інвестиції, а решта додасться.

Свого часу там керував губернатор Москаль, якого непогано згадують. І згадують тому, що він хоча б бігав і спілкувався з людьми - вислуховував проблеми, вирішував якісь мінімальні історії. Здавалося б, він робив копійчані справи - але це працювало. А зараз люди не відчувають, що взагалі комусь потрібні і ними хтось займається. І тому той самий Бойко, який може роздати якісь продукти, сприймається як людина, якій не все одно за цей регіон. А вертикальна влада президента там не сприймається, бо не допрацювала, на жаль.

Читайте також