У Білорусі зараз немає лідера, тому люди організовуються самостійно. Нові лідери народяться в боротьбі. Ні у Світлани Тихановської, ні у Валерія Цепкало, ні у Віктора Бабарико немає абсолютної підтримки громадян. Але важливо, що за допомогою цих кандидатів виникла така небувала хвиля народного протесту і народного об'єднання. Таку думку висловила "Апострофу" художниця, письменниця з Білорусі Ірина Батакова.
Зараз міліція звіріє. Вони на цивільних йдуть зі зброєю, яка не призначена для розгону мирних акцій. Це не просто вода з брандспойтів. Вони застосовують якісь гранати, які відривають людям руки і ноги, залишають опіки. Кажуть, що зараз у лікарнях багато покалічених.
У день голосування 9 серпня після оголошення результатів екзитполів усі були в єдиному пориві. Величезний натовп людей йшов по вулицях, по проїжджій частині. Люди були налаштовані не агресивно, я не бачила п'яних. Зазвичай, коли говорять "натовп", то відразу уявляється щось несамовите. Але тут було відчуття, ніби люди вийшли на свято - з символікою, без, різного віку.
Але близької 11-ї вечора почали чутися вибухи, стрілянина. На проспекті Переможців почався розгін демонстрантів. Виявляється, там, хоч і не в самій гущі, був мій син, але він приховав це від мене. Хоча я не була в самому центрі подій, скажу, що такого Мінська я ще не бачила ніколи.
Я чула, що в перший день тільки в столиці вийшло близько 200 тисяч людей. Затримали в перший вечір близько 3 тисяч. Коли я дивилася на місто, а ввечері прийшла додому і по "Євроньюз" сказали, що Лукашенко перемагає з 70-80%, мені було смішно чути це. Таке враження, що поміняли відсотки з Тихановською.
Тихановська - це не мій кандидат. Для мене вона - темна сумнівна конячка. Але я за неї проголосувала - за реальну силу, здатну похитнути силу нинішньої влади. Мій голос був також психічною атакою проти Лукашенка. Тому що, якби голоси розосередилися по різних кандидатах, ефект був би не такий. Я думаю, багато людей так проголосували. Це голосування було за те, щоб звалити диктатуру.
Читайте також: Система дає тріщини - ситуація в Білорусі може зламатися - білоруська журналістка про протести в країні
Я не хочу протистояння. Я хочу, щоб Білорусь звільнилася від диктатури, повернулася обличчям на Захід, почала економічні реформи, прийняла свою ідентичність. Але я розумію, що цього неможливо досягти іншими методами, крім як протестами, страйками, і протистояння неминуче. Я б хотіла, щоб на Білорусь нарешті звернули увагу. Побачили, що це не якесь порожнє місце. Вона розташована в центрі Європи. Через неї проходять силові поля, кажучи метафізично.
Я б не погодилася на поступки від Лукашенка, якби він запропонував щось, щоб залишитися. У нас вже стільки разів було "потепління" - і кожного разу воно закінчувалося реакційною політикою. Лукашенко постійно бреше. "Потепління" завжди настає, коли йому щось треба від народу, від Заходу. Як тільки Лукашенко щось отримує, одразу ж припиняється вся лояльність. Він постійно крутиться туди-сюди. Для мене Лукашенко не існує як політична фігура. Це одна суцільна брехня.
У нас зараз немає лідера, всі втекли хто куди, тому народ організовується сам. Мені здається, нові лідери народяться в боротьбі. Як я говорила вже, не підтримую Тихановську, але не підтримую і Валерія Цепкало, і Віктора Бабарико, за яких вийшли інші дві жінки. Я не довіряю жодному з них. Для мене важливо, що за допомогою цих кандидатів або без, виникла така небувала хвиля народного протесту, народного об'єднання. Такого не було ніколи. З одного боку я налякана, тому що бачила, як поліція розправляється з протестуючими. Але з іншого боку, коли бачиш наснагу людей, це надихає.