У вівторок, 31 травня, Верховна Рада звільнила з посади уповноважену з прав людини Людмилу Денісову за ініціативи депутатів від партії "Слуга народу". За це рішення на закритому для преси засіданні проголосували 234 депутати. "За" голосувала фракція "Слуга народу", група "За майбутнє", група "Довіра", частини колишньої фракції ОПЗЖ - "Платформа за життя і мир" та "Відновлення України" і деякі депутати від "Голосу". Чи законно звільнили уповноважену і чому Банковій знадобилось робити це саме зараз, читайте в матеріалі "Апострофа".
Чи законно звільнили Уповноважену?
Влада звинуватила Денісову в поганому виконанні своїх функції, зокрема, вона нібито не брала участі в процедурах обміну полонених, організації гуманітарних коридорів та надто багато часу проводила за кордоном. Сама Денісова, опозиція та експертне правозахисне середовище називає такий крок влади незаконним та таким, що руйнує інститут уповноваженої ВР, який має бути незалежним від влади.
Авторитетна ГО "Опора" у своєму аналізі пояснила, чому такий крок парламенту порушує законодавство. Там відзначають, що відповідно до частини 1 статті 10 закону "Про правовий режим воєнного стану", у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження президента, Верховної Ради, кабміну, нацбанку і уповноваженого ВР з прав людини.
Окрім того, стаття 4 закону "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" передбачає, що його повноваження не можуть бути припинені чи обмежені у разі введення воєнного або надзвичайного стану. Також закон про омбудсмена містить чіткий перелік підстав для звільнення, що має забезпечувати незалежність уповноваженого. Це порушення присяги, вимог щодо несумісності діяльності, припинення громадянства України, неспроможність працювати і значний вплив олігархів – нічого з цього переліку Денісовій напряму так і не закинули.
Разом з тим, кілька тижнів тому депутати прописали у змінах до закону "Про правовий режим воєнного стану", що у разі потреби під час його дії Верховна Рада може звільнити посадову особу, призначення та звільнення якої належить до повноважень Ради. Ініціювати відставку може спікер або чверть депутатів.
З огляду на ці зміни Рада ініціювала відставку Уповноваженого в межах своїх повноважень, каже "Апострофу" адвокат, керуючий партнер АО "Чудовський і партнери" Ігор Чудовський.
"В Законі про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини було чітко написано, що під час воєнного та надзвичайного стану забороняється звільняти. Проте в цей документ внесли зміни, прописавши, що посадові особи, яких призначає парламент, можуть бути звільненими у військовий час. Очевидно, була політична воля на зміну, уповноважена на думку народних депутатів і суспільства (а вони вивчають думку суспільства) була недостатньо активною, і ВР звільнила її, дотримавшись процедури, яка прописана самою Радою", - каже адвокат.
Разом з тим, юрист звертає увагу, що остаточно вирішити, наскільки було дотримане законодавство при звільненні Денісової, має суд, вивчивши докази і потрактувавши право, і Денисова звертається до нього, аби там остаточно поставили крапку. Адже є питання, чи правильно застосовувати закон в новій редакції до нинішньої каденції Уповноваженого, чи лише до наступної.
"Вчасна" відставка
Головна претензія до роботи Денісової у влади зводиться до того, що вона не виконувала свої функції, не брала участі в обмінах полоненими та організації гуманітарних коридорів.
"Мені закидали, що я не працювала для обміну полонених та організації гуманітарних коридорів. Але мене не долучали до цього, не допускали. Я телефонувала пані Верещук, пропонувала допомогу, пропонувала контакти з російською колегою Москальковою. На що Верещук мені сказала, що справляться самі і напряму працюють. Що мені ще треба було робити?", - стверджує вже екс-омбудсмен.
До того ж, як виявилось, профільний комітет Ради вказав, що претензій до роботи Денісової не мав і рекомендувати звільняти не став, просто передавши у сесійну залу для ухвалення рішення.
Критиками Денісової виявились українські журналісти, які звертали увагу на риторику повідомлень Денісової про сексуальні злочини, скоєні російськими військовими в Україні під час війни. Денісова часто давала дуже жорсткі деталі зґвалтувань дітей, які, як вважали журналісти, іноді навіть могли бути не підкріплені фактами. Дійшло навіть до підписання відкритого звернення до омбудсмена із проханням скоригувати комунікацію відповідно до етики поширення такої чутливої інформації. Проте про вимогу відставки абсолютно точно не йшлось.
На думку політтехнолога Олексія Голобуцького, йдеться про політичну боротьбу, яка насправді майже не припинялась з початку вторгнення.
"Денісова зайняла достатньо активну медійну позицію, що логічно з її посадою, коли протягом трьох місяців постійно порушуються права людей. Але вона чужа для нинішньої влади, не озвучувала, очевидно наративи, які розробляє Офіс президента для своїх спікерів. Претензія, яку їй висловили офіційно з приводу надмірної уваги до деталей зґвалтувань дітей російськими військовими, частково обґрунтована - такі речі треба доводити, щоб це не виглядало як постійний хайп. Проблема в тому, що не вона одна таким займається", - каже експерт "Апострофу".
На його думку, у кейсі Денісової проблема ще й в тому, що ми часто "дзеркалимо" Росію, але там тотальний контроль над пресою, і брехати можна безкарно, у нас же є можливість отримувати інформацію з різних джерел, а коли перестають вірити офіційній держпропаганді під час війни - це дуже погано.
"Влада бачить, що інформаційне поле розповзається, люди втомилися. Кажуть, що згідно з соцопитуваннями, постійно падає підтримка національного телемарафону. Люди бачать, що нас чекають непрості часи, про це навіть Арестович заговорив, ейфорія від успіхів пройшла, і Банковій не потрібно зараз різнобою, вона має тримати головних спікерів та інфополе під контролем", - додає Голобуцький.