Днями Міністерство оборони фактично погодило законопроект про міжнародні оборонні компанії. Він передбачає створення фірм, які надають оборонні послуги за кордон. Разом з тим у комітеті з нацбезпеки Верховної Ради розробляють законодавчу рамку для діяльності приватних військових компаній в Україні. Які проблеми допоможуть подолати ці структури і які є ризики, розбирався “Апостроф”.
У Верховній Раді у квітні цього року був зареєстрований законопроект №11214 про міжнародні оборонні компанії. У ньому запропоновано механізм створення, ліцензування та діяльності міжнародних оборонних компаній (МОК) України. Автор ініціативи - депутат від “Слуг народу” Сергій Гривко.
Законопроект передбачає, що МОК - це створений та зареєстрований в Україні суб'єкт господарювання, який може надавати за межами країни оборонні послуги, а також брати участь в оборонних заходах України. Її засновниками (учасниками) можуть виступати тільки фізичні та юридичні особи – резиденти України. Працівниками МОК можуть бути дієздатні громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які досягли 21-річного віку, мають досвід служби в ЗСУ, Національній гвардії або інших військових формуваннях України не менше року.
У документі прописаний такий перелік оборонних послуг, які може надавати МОК за межами країни:
1) організація та здійснення заходів безпеки, оборони та навчання для забезпечення безпеки фізичних, юридичних осіб;
2) охорона майна та майнових прав;
3) тактична (теоретична та практична) підготовка особового складу військових формувань та органів правопорядку інших держав, міжнародних організацій, особового складу суб’єктів охоронної діяльності;
4) розмінування територій, будівель, споруд та інших об’єктів;
5) консультаційні послуги у сфері забезпечення безпеки, правопорядку, мирного врегулювання конфліктів, посередництво у вирішенні збройних конфліктів;
6) оборонні послуги країнам-союзникам України у визначеному законодавством порядку.
Разом з тим, МОК можуть брати участь у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України спільно з ГУР Міноборони, ЗСУ, Нацгвардією, іншими військовими формуваннями України, а також СБУ та правоохоронними органами на підставі рішення РНБО. Передбачено право МОК закуповувати необхідне озброєння, оборонну техніку, орендувати та розміщати її на території та в приміщеннях військових частин ЗСУ.
Регулювання МОК покладається на спеціально створену Державну службу України у справах міжнародних оборонних компаній, яка підпорядковуватиметься ГУР Міноборони.
На думку автора законопроекту, створення в Україні міжнародних оборонних компаній допоможе:
- підвищити рівень зовнішньої та внутрішньої безпеки України (шляхом створення великої кількості якісно підготовлених груп швидкого реагування, виконання оборонних завдань в інтересах України та (або) держав-партнерів);
- збільшити доходи державного бюджету України (за рахунок надання оборонних послуг за кордон, підписання внутрішньодержавних контрактів на виробництво засобів ураження та оборонної техніки для МОК; податків та зборів);
- розвивати громади (через створення робочих місць, зниження криміногенності);
- забезпечити соціально-психологічну реабілітацію (робота у МОК зі звичним для військовослужбовців розпорядком та професійними обов’язками допоможе адаптуватися до мирного життя);
- надавати належне фінансове забезпечення військовослужбовцям після демобілізації.
Чи має ця ініціатива майбутнє?
Міноборони України фактично підтримало цей законопроект, хоч із зауваженнями. Зокрема, у відомстві звернули увагу на те, що ця редакція не узгоджується із Конституцією України, деякими законами, а також не враховує міжнародно-правові зобов’язання. Наприклад, підпорядкування ГУР органу, що здійснюватиме контроль за діяльністю міжнародних оборонних компаній, реєструватиме угоди щодо оборонних послуг, а також буде обліковувати озброєння та техніку, не узгоджується із законом України «Про розвідку», застерегла адвокат, кандидат юридичних наук, керуючий “Адвокатського бюро Анни Даніель” Анна Даніель. Адже закон не передбачає можливості підпорядкування ГУР центрального органу виконавчої влади, що створюється КМУ.
“Із запропонованого тексту законопроєкту наразі невідомо, які документи подаватимуться для отримання ліцензії, який орган відповідатиме за ліцензування”, - додала експертка.
Юристка АО "Вінер Партнерс" Фатима Ровшан Гюлалієва звертає увагу на те, що право укладання договорів про надання оборонних послуг без чітких регуляцій може призвести до невиконання міжнародних зобов'язань та порушення міжнародного права. Разом з тим, надання права на використання зброї, військової техніки та спецзасобів без належного контролю, може призвести до витоку технологій та озброєнь, і знову ж таки до порушень міжнародного права.
“Необхідно доопрацювати законопроект, зокрема, деталізувати процедури контролю, ліцензування та нагляду за діяльністю міжнародних оборонних компаній, а також забезпечити механізми прозорості та підзвітності їх діяльності”, - резюмувала юристка.
У своєму висновку Мінфін застеріг, що створення й утримання нового органу потребуватиме виділення додаткових коштів з державного бюджету.
На думку воєнного експерта Олега Жданова, подібні ініціативи не будуть життєвими без міжнародних угод. “Для того, щоб створювати такі компанії, треба мати гарантії, що вони завтра не розваляться. Для цього повинні бути договірні відносини з тими країнами, з якими будемо створювати ці компанії. Повинен бути глобальний договір про співпрацю в оборонній сфері”, - прокоментував він “Апострофу”.
Тим часом у Комітеті Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки напрацьовують свій законопроект про створення приватних військових компаній. “Я підтримую створення приватних військових компаній як складової сектору безпеки й оборони. По-перше, приватні військові компанії є у всьому світі, які виконують завдання, підряди фактично урядів. По-друге, треба враховувати, що мільйон людей після перемоги, підготовлені до війни, не знатимуть, чим себе зайняти”, - зауважив “Апострофу” голова підкомітету з державної безпеки, оборони та оборонних інновацій цього комітету Федір Веніславський.
Українські ПВК: за і проти
Міжнародні оборонні компанії - це загальноприйнята практика і немає причин не запровадити це в нас, каже «Апострофу» воєнний експерт Костянтин Машовець. Міжнародне співробітництво у сфері оборони особливо актуальне для виробництва зброї.
“Сьогодні жодне підприємство не може самостійно повністю осягнути цикл виробництва зброї, без суміжних підприємств це неможливо зробити. Тому й народилися ці компанії, - розповідає Машовець. - Деякі країни, Ізраїль, Південна Корея на 90% можуть виробляти власне озброєння, тільки дещо докуповувати, обмінюватися технологіями. Японія теж це може собі дозволити. А більшість країн світу покладається саме на міжнародні компанії, які роблять якісь сумісні проєкти. Приміром, Франція і Німеччина зараз розробляють сумісний бойовий літак, винищувач 6-го покоління”.
Фахівець з міжнародних відносин Олександр Шнирков нагадує: Україна була постачальником зброї на світовий ринок до війни і зараз може продавати досвід. «Зараз Україна має такий досвід, який не мають інші країни, у деяких аспектах унікальний. Вона може продавати послуги з розмінування, обслуговування БпЛА», - наголосив він.
Те, що в Україні хочуть дати громадянам змогу створювати військові компанії, на думку військовослужбовця Ігоря Луценка, - “сенсація”. “ЗСУ дуже довгий час були під впливом агентури ворога, і мають сотні і тисячі спеціально вбудованих в своє тіло механізмів, котрі нищать їх боєздатність”, - написав він.
Тобто такі компанії можуть вирішити проблему забюрократизованості армії, а також допомогти залучати іноземний досвід. “Нам критично не вистачає пілотів для F-16, - розповідає Владислав Селезньов, колишній речник Генштабу. - Цілком імовірно, що ці ПВК зможуть нам певною мірою це питання вирішити. Безпосередньо країни Північноатлантичного альянсу не можуть брати участь у бойових діях, бо це свідчитиме про безпосереднє залучення НАТО до російсько-українського протистояння. Але громадяни цих країн, які мають відповідний досвід та навички пілотування цих винищувачів, в тому числі в межах діяльності ПВК, можуть бути дотичні до виконання тих чи тих завдань в інтересах Сил оборони. Ми говоримо, що нам потрібна велика кількість F-16, але не маємо достатньої кількості пілотів”.
Проте є й критики створення ПВК. Політолог Володимир Фесенко впевнений: для України це не на часі. “Національна безпека й оборона - це в першу чергу державна функція. Функцію здійснення легітимізованого насилля на основі закону має тільки держава і її не можна передавати іншим структурам. Інакше почнеться ерозія функцій держави і є ризик того, що її почнуть перехоплювати окремі групи інтересів. У наших умовах, з нашою не дуже доброю політичною традицією анархії, якщо зараз передавати воєнну функцію держави з оборони і нацбезпеки приватним компаніям, які можуть представляти окремі групи інтересів, приватні інтереси, не дай Бог, політичні інтереси, це величезний ризик створення хаосу. Це може навіть призвести до того, що окремі політичні сили або окремі бізнес-структури будуть створювати свої військові формування і це величезна внутрішня небезпека. Тому я вважаю, що зараз недоцільно створювати приватні військові компанії. Навпаки, нам треба максимально концентрувати всі ресурси для централізованого захисту держави”, - наголосив він.
Загалом, за умов політичної волі та доопрацювання законодавчої рамки, реалізація ідеї створення приватних військових компаній в Україні можлива, а на думку опитаних військових експертів - необхідна.
