В Україні різко почастішали випадки нападу на дітей. Не минає й тижня, щоб в ЗМІ не з'явилися новини про спробу зґвалтування або вбивство дитини. Після такої низки злочинів стали звучати заяви політиків і простих українців у соцмережах про те, що в країні слід повернути смертну кару як покарання для злочинців, які вчинили насильницькі дії над дітьми. Якими методами можливо посилити відповідальність за злочини проти неповнолітніх і як уберегти дітей від зловмисників, розбирався "Апостроф".
Смертна кара для дітовбивць
Кількість злочинів за останні кілька днів, в яких жертвами стали діти - вражає (з початку року вбито більше 50 дітей).
19 червня у селі Іванівка Одеської області у вигрібній ямі правоохоронці виявили тіло 11-річної Дарини Лук'яненко. За підозрою у вбивстві дитини затримали 22-річного місцевого жителя Миколу Тарасова.
20 червня в Одесі 64-річний продавець кіоску зґвалтував 13-річну дівчинку, яка прийшла до нього за покупками.
21 червня у Запоріжжі поліцейські затримали 52-річного місцевого жителя, який зґвалтував 12-річну дівчинку і зняв це на відео.
21 червня у Києві чоловік жорстоко вбив сина дружини свого брата, 9-річного хлопчика.
23 червня перший заступник голови Нацполіції В'ячеслав Аброськін повідомив про затримання жителя Маріуполя, який погрожуючи ножем 11-річній дівчинці, намагався її зґвалтувати.
24 червня, місто Умань. Невідомий напав на вулиці на 15-річну дівчинку і, погрожуючи вбивством, зґвалтував її.
Читайте: Опублікована страшна статистика смерті дітей на дорогах України
Очевидно, що з таким валом злочинів треба щось робити. У суспільстві вимагають посилити покарання за злочини проти статевої недоторканності дітей, аж до смертної кари. І цей крок українці просять зробити нардепів. Так, 21 червня на сайті ВР з'явилася петиція з вимогою ввести смертну кару для вбивць і насильників дітей. Крім того, практично під кожною новиною у соцмережах про новий напад з дитиною, сотні користувачів вимагають позбавляти життя злочинців.
Нагадаємо, що Україна остаточно відмовилася від смертної кари ще в липні 2003 року, ратифікувавши Протокол Європейської конвенції про права людини, а в 1999 році Конституційний суд визнав, що таке покарання суперечить Основному Закону країни.
Але за словами відомого українського правозахисника, директора Харківської правозахисної групи Євгена Захарова, відкотити історію назад в цьому питанні не тільки не доцільно, але й шкідливо.
"Аргумент про те, що наша правоохоронна система дуже часто карає невинних, був і залишається. Ця проблема буде завжди. Часто кажуть:"а ви поставте себе на місце батьків тих, кого вбили". Але тоді потрібно і поставити себе на місце батьків тих, кого покарали за злочин, якого вони не скоювали, - каже "Апострофу" Захаров. - Наприклад, пологівський маніяк (Сергій Ткач, - "Апостроф"), за злочини якого отримали великі терміни 18 осіб. Їхнє життя зламане повністю. З Онопрієнком (Анатолій Онопрієнко, серійний вбивця, - "Апостроф") та ж ситуація. І зараз у нас не менше 20 осіб засуджених до довічного позбавлення волі, щодо яких є підстави вважати, що вони не скоювали злочинів".
Екс-керівник Управління кримінальної міліції у справах дітей МВС України Олексій Лазаренко додав, що смертна кара, навпаки, може привести до збільшення числа тяжких злочинів в країні.
"У США в тих штатах, де діє смертна кара, були проведені дослідження, які показали, що кількість злочинів, за які передбачена смертна кара, практично не знизилася. Більш того, зросла кількість злочинів серійного характеру, тому що, вчинивши один тяжкий злочин, людина розуміє, що їй пощади не буде - їй вже все одно", - розповів "Апострофу" Лазаренко.
Крім того, як запевняє Захаров, відновлення смертної кари варто розглядати і в політико-правовій площині.
"Оскільки Україна є учасником Європейської конвенції, яка забороняє смертну кару, відновлення смертної кари означатиме денонсацію конвенції, що в свою чергу тягне автоматичне виключення з Ради Європи. А я б дуже не хотів цього нашій країні і нашим громадянам, які з багатьох питань тільки у Європейському суді і можуть довести порушення своїх прав. І таких людей десятки тисяч", - резюмував Захаров.
А тому цілком очевидно, що йти не в Європу, а від неї українська влада не буде. Як же тоді посилити відповідальність?
Кастрація, реєстр, довічне
Альтернативні методи запропонували нардепи рівно два роки тому - ще у червні 2017 року. Законопроектом №6607 парламентарії хочуть внести три істотних зміни до законодавства.
Хімічна кастрація. У законопроекті це називається "добровільна міра медичного характеру". Суть її в тому, що засудженому вводять спеціальні препарати, які різко знижують його сексуальний потяг і активність. До хімічної кастрації не можна буде засудити, винна особа може тільки погодитися на це в обмін на скорочення терміну позбавлення волі, та й то після 9 років відбування покарання. Хімічна кастрація на сьогоднішній день застосовується у США, Чехії, Великій Британії, Росії, Казахстані, Німеччині та інших країнах світу.
Суть хімічної кастрації в тому, що засудженому вводять спеціальні препарати, які різко знижують його сексуальний потяг і активність
Реєстр ґвалтівників. Ідея полягає в тому, щоб вносити всі дані про осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості неповнолітніх в єдину базу даних. Передбачається, що держателем реєстру буде Мін'юст, а інформацію з нього зможуть отримувати керівники шкіл, вузів, дитсадків, лікарень - загалом всіх установ, які так чи інакше працюють з дітьми. Робиться це для того, щоб насильник, який вийшов з місць позбавлення волі, не зміг влаштуватися на роботу в такі установи.
Більше років в'язниці. Нардепи пропонують переглянути і статті кримінального кодексу, якими визначається відповідальність за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості неповнолітніх. Наприклад, ґвалтівникам дітей хочуть заборонити виходити на свободу по УДЗ, нижню межу покарання за зґвалтування дітей до 14 років хочуть підняти з 8 до 12 років позбавлення волі. Також вперше планується ввести довічне позбавлення волі у сфері злочинів на сексуальному ґрунті, адже зараз максимум становить 15 років в'язниці.
Вищу міру нардепи хочуть давати і тим, хто повторно звинувачується у зґвалтуванні або сексуальному насильстві (без проникнення в тіло жертви) над дітьми до 14 років, тим, хто зґвалтував дитину до 14 років вперше, але до цього вже був засуджений за статтею 155 "Статеві відносини з особою, яка не досягла 16-річного віку".
На підтримку прийняття законопроекту на сайті ВР була створена електронна петиція, яка всього за 7 днів зібрала 28 тисяч підписів з 25 тисяч, необхідних для того, щоб звернення українців розглянули нардепи. Але навіть якщо закон буде прийнятий, чи достатньо цих заходів для того, щоб злочинів проти дітей на сексуальному ґрунті стало менше?
Зворотній ефект
По-перше, за словами експертів, хімічна кастрація, звичайно, дієвий спосіб боротьби з рецидивом злочинів на сексуальному ґрунті. Але у цій процедурі є свої нюанси.
"Хімічна кастрація передбачає зниження рівня чоловічих статевих гормонів. Статевий потяг різко слабшає і у людини зникає сила потягу. Тому метод досить дієвий, - пояснює "Апострофу" професор, лікар-сексопатолог-андролог Микола Бойко. - Але, такі препарати необхідно вводити з певною періодичністю. А якщо людина на волі, проконтролювати це буде складно. Крім того, можна ж провести тестостерон замісної терапії і лібідо може повернутися".
По-друге, посилення відповідальності може привести до зворотного ефекту.
"Злочинець просто буде ретельніше готуватися до злочину, ретельніше приховувати сліди злочину - він, навпаки, буде вбивати свою жертву, щоб приховати сліди злочину", - каже Лазаренко.
"Це напівзаходи, - запевняє "Апостроф" колишній слідчий з особливо важливих справ МВС Руслан Сушко, який вів сотні справ у сфері сексуального насильства. - Це спроба викликати певний страх у осіб, які задумалися над вчиненням таких злочинів. Але не на всіх це подіє. На деяких це діятиме навпаки, як дратівливий або навіть збудливий фактор, адже серійні вбивці не зупиняються після першого вбивства, хоча розуміють, що за наступне вбивство вони отримають вже довічне".
На думку Сушка, яке б покарання не було встановлено у кримінальному кодексі, без практичної роботи правоохоронців ґвалтівників менше не стане.
"Справа не в тому, що щось змінилося у суспільстві. Таких злочинців не може бути різко більше або різко менше. Сплеск саме такої злочинності не може виникнути на рівному місці. Якщо ми говоримо, наприклад, про економічні злочини, то їх стає більше, коли слабшає державна машина - люди бачать слабину і туди б'ють. В даному випадку, очевидно не збільшилася кількість злочинів проти дітей, а погіршилася боротьба з цими злочинами. тобто порушено принцип невідворотності покарання. Правоохоронці втратили здатність боротися з такими злочинцями. Адже на початку реформи МВС розігнали професійний оперативний склад, знищили слідчий склад співробітників", - зазначив екс-слідчий.
Крім того, піднімаючи планку покарання, Україна знову стикається з тією ж проблемою, що і у випадку з поверненням смертної кари - помилкові вироки.
"В Європі середня кількість виправдувальних вироків близько 30%. Тобто кожна третя справа - виправдувальний вирок, після якого обвинуваченому платять сатисфакцію. Так що ж Європа не вміє рахувати свої гроші? Ще й як вміє. Так чому суди тоді припускаються такого? Тому що це і є прояв справедливого, неупередженого суду, який розібрався і прийняв рішення незалежно від наслідків для держави, для чиновників. В Україні відсоток виправдувальних вироків близько 0,9%. Виходить, що українські правоохоронці працюють набагато ефективніше, ніж правоохоронці у Європі", - резюмував Сушко.
Як уберегти дітей
Втім, робота поліції, судів, прокуратури - це лише верхівка айсберга. Його середина - дії самих батьків і педагогів. Як же потрібно поводитися батькам і вчителям, щоб захистити дітей від подібної небезпеки?
Крик. "Банально у нас дітей не вчать кричати, - нарікає Олексій Лазаренко. - У школі весь час говорять: не кричи, тихо. На вулиці мама з дитиною йде, у дитини якась емоція, а мама каже їй не кричати. У нас установка для дітей не кричати в ситуації, коли дитині щось не подобається. Тому, коли підходить до дитини незнайомий чоловік і починає щось робити, що дитині не подобається, вона повинна кричати, а дитина мовчить".
Шкільні уроки. За словами експерта, культура спілкування з незнайомими людьми повинна викладатися з ранніх класів.
За словами експерта, культура спілкування з незнайомими людьми повинна викладатися з ранніх класів
"Дітей ніхто не вчить, як правильно діяти в екстремальних ситуаціях, як правильно спілкуватися з незнайомцями, - додає Лазаренко. - Єдиної програми, шкільного курсу, єдиних зусиль поліції в цьому напрямку немає".
Безпечний простір. Звичайно, Україна не Німеччина, де на кожному кроці встановлені камери відеоспостереження, а повісити їх самостійно, навіть навколо свого будинку, не у всіх батьків є можливість. Але, все ж, є способи убезпечити простір навколо своєї дитини, показуючи правильний приклад.
"Ми часто бачимо, коли мама тягне дитину і переходить дорогу не по зебрі, а так, як їй ближче до дому. І точно так же батьки ходять з дому в магазин, з магазину до бабусі, показуючи дітям незрозумілі стихійно протоптані стежки, які по своєю суттю не є безпечними", - підкреслив Олексій Лазаренко.
Гаджети. "Кожен батько хоче купити дитині дорогий смартфон, замість того, щоб купити "бабушкафон" з червоною кнопкою, на яку якщо натиснути, на заздалегідь задані номери приходять повідомлення про те, що людина в небезпеці. В будь-який момент дитина може натиснути цю кнопку, і вже можна буде відстежити, в якому конкретно місці вона потрапила у небезпечну ситуацію, а не їхати за кілька кілометрів і шукати дитину", - резюмував Лазаренко.
Однак всі ці поради придатні лише в тому випадку, коли злочинець і жертва не знайомі один з одним. А що робити, якщо дитина добре знає свого насильника? Якщо це вітчим, друг сім'ї, співмешканець матері, сусід або навіть однокласник? Адже на червону кнопку, в такому разі, дитина не натисне і кричати не стане.
Коли жертва стає агресором
А це і є основа айсберга проблеми.
"Ці люди (дитячі насильники, -" Апостроф ") не є інопланетянами і не з'являються з нізвідки. Вони живуть і ростуть разом з нами, - коментує ситуацію "Апострофу" експерт у сфері прав захисту дітей Людмила Волинець. - Ця людина, яку підозрюють у вбивстві Даші Лук'яненко, їй 22 роки. Тобто 6 років тому він сам був підлітком. Так, ми візьмемо таких людей на облік педофілів, так, запропонуємо їм хімічну кастрацію. Це важливо, але це все наслідок проблеми. До виникнення проблеми такі люди для нас абсолютно невидимі. Що було з Тарасовим раніше? Це перший його злочин або він вже чинив дрібніші проступки? А його ніхто на облік не поставив".
За словами Волинець, в Україні повністю відсутня система роботи з дітьми, які схильні до скоєння злочинів.
"Якщо дитина в 11 років вчинила насильство, наприклад, побила свою бабусю, а та потрапила до лікарні. Дитина не буде нести за це кримінальну відповідальність, але хто з такою дитиною буде працювати? Ніхто. Нещодавно Аброськін розповів про те, що 14-річний хлопець зґвалтував 12-річного хлопчика. Але при цьому 14-річного ґвалтівника зґвалтували, коли йому було 10 років. І йому ніхто не допоміг тоді це пережити. А потім він почекав, коли у нього з'явилася сила, і перетворився з жертви на агресора. Але ось питання: ми можемо зараз для такої дитини знайти адекватні послуги з боку держави? Їх немає. Для хлопця 14-ти років, який вчинив статеве розбещення з молодшою дитиною, я зараз шукаю в Україні фахівця, хто міг би йому допомогти. І я не можу його знайти. А він кричить про те, що йому потрібна допомога".
