"Дослідницький ядерний реактор в спальному районі Києва" – із завидною регулярністю українські ЗМІ рясніють заголовками про те, що в центрі столиці прихована вельми і вельми небезпечна установка. "Апостроф" побував на екскурсії в горезвісному реакторі і розібрався, для чого він використовується і чому незабаром його можуть закрити.
Дух старовини і нововведення напрацювань
В Україні працює всього один дослідницький реактор, який розташований в інституті ядерних досліджень на базі Національної академії наук України. Запустили його ще в далекому 1960 році і з того часу мало що змінилося. Хіба що поставили новий пульт для управління – білосніжний, з безліччю різних кнопок і важелів.
Стара цегляна будівля, у якій розташувався реактор знаходиться далеко від головного входу в інститут, прикрашеного стародавньою мозаїчною фрескою, на якій чоловічки з смальти застигли в битві за мирний атом.
Шлях до реактора супроводжується закинутими будівлями з розбитими вікнами, яскравими острівцями дитячих майданчиків та бетонними стінами новобудов, обтягнутими червоно-білою стрічкою. Будівля інституту ядерних досліджень знаходиться за двома рядами сітчастого паркану з колючим дротом. Щоб потрапити туди, доведеться пройти КПП і здати паспорти.
Всередині – старий порваний лінолеум, чорно-білі фотографії на стінах і двері, пофарбовані густим шаром білої фарби. Вхід у реактор на четвертому поверсі, прямо за металевими дверима з жовтим значком радіоактивності.
Стіни товщиною в метр майже заглушають мобільний зв'язок. У вузьких проходах, огороджених кволими перилами, важко розминутися з іншими відвідувачами, але звідти відкривається вражаючий вид на дослідницький реактор. Як можна зрозуміти з назви – використовується він для наукової діяльності.
Тут вивчають вплив радіаційного випромінювання на різні матеріали і проводять дослідження в галузі ядерної фізики, медицини, хімії, біології і т. д. Також там здійснюють нейтронну обробку коштовного та напівкоштовного каміння, якщо говорити простими словами – змінюють їх колір. Але через нестачу фінансування установка використовується далеко не на повну потужність.
"Не вистачає підтримки держави для повноцінної роботи реактора. Зараз проводиться робота з опромінення молібдену для Харкова. Вони створюють підкритичну збірку, маленький реактор, який повинен опромінювати молібден для потреб медицини свого регіону", - розповів "Апострофу" Валерій Шевель, науковий співробітник інституту ядерних досліджень НАН і заступник головного інженера реактора.
До речі, напрацювання, створені на дослідницькому реакторі, допомагають у сільському господарстві, знищуючи шкідників і збільшуючи врожайність, і в медицині, діагностуючи і лікуючи онкологічні захворювання.
Безпечна радіація і відсутність грошей
Незважаючи на своє страшне місце розташування, реактор повністю безпечний і ніякої шкоди для людей і навколишнього середовища не несе. Це установка водо-водяного типу, саме такі, за словами Шевеля, і є найбільш безпечними на відміну від чорнобильського графітоводяного реактора, на якому в свій час і сталася аварія. Вчений пояснює, що в разі чого вся радіація піде в спеціальні резервуари з водою, які допоможуть запобігти негативним наслідкам.
Інформаційно-аналітичний центр з питань ядерної енергетики України EUAXIS повідомляє, що всього в світі працює 247 дослідних реактора, але вони використовуються не тільки для наукових, але і для комерційних цілей. Тобто проводять дослідження і виконують різні замовлення, враховуючи потреби держави. У нас же такої можливості немає через те, що фінансування з бюджету ледь вистачає.
Тиждень роботи реактора обходиться в 12 млн грн, тому зараз він майже не функціонує. У часи СРСР реактор працював близько 4 тисяч годин на рік – трохи більше 160 днів.
"У минулому році ми не працювали взагалі, а в цьому – всього 50 годин. Для того, щоб запустити роботу в реакторі, потрібні гроші, близько 12 млн грн – на воду, паливо і т. д. Ми шукаємо замовлення, але їх недостатньо, щоб завантажити реактор навіть на мінімум, необхідний для пуску", – пояснює Шевель.
Продовжити життя українській науці
У кінці 2014 року держінспекція ядерного регулювання продовжила термін експлуатації реактора до 31 грудня 2023 року. Після цього реактор закриють, а наукову діяльність навколо нього звернуть.
Функціонує установка ще з 1960 року, але за цей час на ній проводилися мінімальні реконструкції – заміна акумуляторної батареї, аварійних мотор-генераторів, системи аварійного електроживлення. Хоча зараз технічний стан системи і відповідає нормам, дозволяючи подальшу експлуатацію реактора, але згодом потрібно буде масштабний ремонт і заміна багатьох комплектуючих, що в сучасних реаліях зробити не так-то просто. Будувався реактор за часів СРСР, і зараз виробництво необхідних деталей залишилося тільки в Росії.
"Наш реактор – дуже успішний проект. Він був створений в тісній співпраці російських і українських фахівців, також була створена спільна наукова і освітня база", - пояснює Шевель.
Ще з часів Радянського Союзу Росія закріпила за собою позицію ядерної держави, тому її напрацювання в цій сфері могли б допомогти продовжити життя київським реактору.
Але враховуючи непрості відносини, купити там необхідні комплектуючі – не є ні можливим, ні доцільним. Експерти також пояснюють, що придбати потрібні деталі в інших країнах не можна через різницю в технологіях.
При цьому закриття єдиного в країні дослідницького реактора може суттєво вдарити по українській науці.
"Закрити реактор – це поставити хрест на інституті. І я, звичайно, не хочу перебільшувати, але це ставить хрест і на експлуатації наших атомних станцій. Без існування дослідницького реактора неможливо обслуговувати атомну енергетику в Україні, тим більше маючи стільки блоків АЕС", – підсумував Валерій Шевель.
Українська наука завжди страждала від браку грошей, але зараз ця проблема особливо відчутна – коли більшість потужностей вже зносилися під впливом часу. До 2023 року ще є час, щоб знайти альтернативні шляхи вирішення цієї проблеми. Поки ж інститут функціонує у міру своїх можливостей і мізерних бюджетів.
Незважаючи на те, що дослідницький реактор потребує масштабної реконструкції і пристойного вливання капіталу, користі від його роботи буде куди більше, ніж витрат.
