Нацрада України з питань телебачення і радіомовлення заборонила вітчизняним кабельникам ретранслювати в своїх мережах російський телеканал "Дощ", який українські глядачі вважали ліберальним і опозиційним інформресурсом в РФ. Причини заборони в прес-службі Нацради озвучили такі: в ефірі однієї з передач телеканалу демонструвалися карти, на яких Крим був позначений як частина Росії, кореспондент "Дощу" називав адміністративний кордон з Кримом державним, а у фільмах знайшли популяризацію правоохоронних органів РФ. Крім того, "Дощ" показував в ефірі на території України російську рекламу, не маючи на це прав. "Апостроф" звернувся до експертів медіаринку, правників і політологів з проханням оцінити рішення Нацради і розповісти, що втратить український глядач від заборони каналу в Україні.
Наталія Лігачова, медіаексперт:
Я вважаю, що в Україні всі мовники незалежно від того, це український канал, російський або юридично належить іншій країні, повинні дотримуватися одного законодавства. Якщо в ефірі цього телеканалу виходить російська реклама, що заборонено українськими законами, і якщо в ефірі "Дощу" Крим вважається частиною Росії, то це прямо суперечить нашому законодавству, і такий канал українські провайдери не можуть показувати. Було б дивно, якби вони це робили.
Я вважаю, що така міра була виправданою. "Дощ" просто в належній мірі не пішов на контакт з Нацрадою. Можливо, вони могли б виправити ситуацію і запустити окрему версію для України. Інша справа, не факт, що вони можуть на це піти в зв'язку з російськими можливими заходами у відповідь.
Не думаю, що українські глядачі, які дивляться канал в кабельних мережах, багато втратять від цієї заборони. Чого такого, що розповідає "Дощ", немає на українських телеканалах? У нас є достатня кількість телеканалів, які жорстко і критично ставляться до нашої влади. Це і 112 телеканал, і "Інтер", канал "Україна" часто критикує. Так, наші канали персоналізовано не критикують президента Порошенка, хоча, як тільки Коломойський увійшов з ним у клин, на "1+1" з'явилася персональна критика на адресу президента. Що стосується висвітлення ситуації на Донбасі і в АТО, то журналісти "Дощу" звичайно бувають у ДНР і ЛНР, чого не можуть собі дозволити українські журналісти. Правда, і журналісти "Дощу" після першої ж поїздки на Донбас зіткнулися з тим, що їх могли заборонити в ДНР і ЛНР. Можливо, вони подають трохи більше інформації про життя в невизнаних республіках і трохи більше альтернативної інформації про те, що відбувається в Росії. Але всім глядачам, яких це дуже сильно хвилює і цікавить, "Дощ" доступний в інтернеті і на супутнику. Якоїсь катастрофи у відсутності в наших кабелях "Дощу" я не бачу.
Зураб Аласанія, екс-гендиректор НТКУ:
Сказати щось нове тут важко. Я знаю, що з себе представляє "Дощ", час від часу дивився його програми, але не бачу, що для України це якась особлива втрата. По-друге, я не бачу, чим "Дощ" повинен відрізнятися від всіх інших телеканалів. Чому він повинен бути винятком із закону? Я як журналіст проти будь-яких заборон, це зрозуміло, але якщо це частина країни-агресора, вони відповідальні точно так само. Нєфіг показувати Крим частиною Росії. Крапка! Той факт, що за "Дощ" заступився Пєсков (Дмитро Пєсков, прес-секретар Путіна, - "Апостроф") і Захарова (Марія Захарова, представник МЗС РФ, - "Апостроф") тільки гірше для "Дощу". Це - дивні персонажі для заступництва за телеканал. Є така відома фраза у Йосипа Бродського: "Якщо Євтушенко виступає за колгоспи, то я проти них". Якщо за "Дощ" виступають Пєсков і інші йому подібні, я тричі проти "Дощу".
Метью Шааф, координатор євразійських програм правозахисної організації Freedom House:
Ми вважаємо, що ця заборона не виправдана, і це є ознакою цензури. Справа в тому, що цей канал за всіма даними визнається як, може бути, найбільш вільний канал у Росії. Звичайно, формальні підстави для заборони є, але ці формальності не повинні перешкоджати доступу до інформації.
Справа в тому, що українцям і українській державі дуже потрібно розуміння ситуації в Росії, знати, що думають і говорять російські громадяни і політики. Якщо Росія – країна-агресор, то тим більше потрібно розуміти, які процеси там відбуваються. Як можна судити з реакції соціальних мереж, українці вважали "Дощ" дуже важливим інформаційним ресурсом, тому це втрата для інформаційного простору України. Коли є інформація, з якою ви не згодні, яку ви вважаєте небезпечною, то вирішувати це питання через цензуру – не найкращий вихід. Люди все одно будуть шукати і знаходити цю інформацію, навіть якщо вона не транслюється через кабельні мережі. Технічних способів, щоб дивитися канал, залишається безліч, тому така заборона просто не працює. Краще не закривати очі на цю інформацію, а розуміти її, щоб самим вибирати і вести розумну політику.
Костянтин Боровий, російський опозиційний політик:
У Росії є лише імітація вільної преси. Якщо говорити про вільних журналістів, то цих відібраних - одиниці, і вони проходять процедуру допуску. Вони теж лише зовні демонструють свободу преси. Такий механізм можна назвати більш витонченим, хитрим інструментом російської пропаганди. У Росії немає жодного вільного засобу масової інформації, це треба запам'ятати. Вони всі заблоковані, наприклад, з допомогою провайдерів.
У Росії всі ЗМІ, телеканали, як би вони не називалися, не декларувалися як демократичні і ліберальні, не є такими, всі вільні – вже давно пригнічені. Україна в змозі і в праві забороняти таке мовлення.
Уряд України зобов'язаний робити такі речі як заборона "Дощу" для українських громадян, а Європа, в свою чергу, теж повинна слідувати такому прикладу, адже там зараз спостерігається бездіяльність. Необхідно дослідити механізми роботи пропаганди. Адже вона в такому вигляді, як зараз, – явище нове для світу. Потрібно вивчати, як вона впливає на масову свідомість, які механізми, зокрема і НЛП, застосовуються. Адже у нацистів цього не було, саме Росія вперше застосувала пропаганду з використанням сучасних технологій. А крім того, потрібно швидко реагувати на це розповсюдження "отрути". Адже головною метою російської пропаганди є розкол Європи, створення нацистських партій. Не потрібно робити вигляд, що все це не відбувається, інакше ефект буде дуже небезпечним для людства в цілому. Україна ж демонструє, що бачить "епідемію" цього вірусу і реагує. Українські лікарі першими почали боротися з ним.
